Фронтенд-розробниця — про роботу, стереотипи та перші кроки в ІТ

Цікавить розробка? Як вибрати IT-курси, знайти першу роботу і з чим доведеться зіткнутися в професії жінкам, розповідає Олександра Яковина — frontend-розробниця, наставниця другого рівня в JS в HTML-академії та авторка тематичного блогу в Instagram.

Про свій шлях у професію

Моя історія не зовсім класична: я не мріяла потрапити в IT, навпаки — довго цьому опиралася. Але моя мама, вчителька математики, вважала: якщо мені легко дається цей предмет, потрібно йти саме в цю сферу. Тож після закінчення фізико-математичного ліцею я вступила до НТУУ «КПІ».

Ще під час навчання мене взяли на нудну аналітичну посаду, потім я потрапила на IT-курси — і там мене затягнула frontend-розробка. У неї є дві складові — творча й аналітична. Аналітична, в силу моїх здібностей та освіти, відразу давалася мені дуже легко. Вийшов вдалий мікс того, що мені під силу, і того, що мені цікаво.

Хорошим фахівцем у будь-якій сфері можна стати тільки, якщо тобі це дійсно цікаво. Вісім годин на добу займатися тим, що не подобається, —  втомлює за будь-які гроші.

Першу роботу я знайшла практично без досвіду. Але на той момент у мене був невеликий фріланс-проєкт — я показала його, і мене взяли. Саме в моєму випадку моє бажання потрапити в компанію збіглося з бажанням роботодавця взяти мене: я подалася на вакансію, пройшла співбесіду й отримала оффер. Це не була історія про подолання в дусі «я повинна туди потрапити будь-якою ціною».

Про роботу з фронтендом

Для себе я визначила, що мені максимально цікавий продукт. Є аутсорс, аутстаф і продуктова компанія. Я хочу працювати саме в продуктовій компанії. Там ти розумієш, що робиш і навіщо, а для мене це дуже важливо. Люди — це, безумовно, другий важливий фактор: наскільки тобі комфортно з ними і наскільки ви розмовляєте однією мовою.

Я взагалі за парне програмування. Це коли ти сидиш і з кимось розмовляєш про завдання, над яким зараз працюєш. Для цього айтішникові потрібен або інший айтішник, або якась іграшка. У мене, наприклад, є качечка 🙂 Бо свої висновки обов’язково потрібно проговорювати з кимось уголос.

80% робочого часу ти не працюєш, а обдумуєш, як вирішити задачу. Тому тобі потрібно добре розуміти, коли ти можеш якісно думати, а коли не можеш. І обов’язково враховувати це в плануванні свого робочого дня.

Наприклад, з мене немає жодної користі вранці. Якщо мені на ранок поставлять творче завдання, я нічого не зможу зробити. Тому дуже добре, коли керівництво йде тобі назустріч і підлаштовує задачі під тебе, а не ти підлаштовуєшся під задачі.

Моя професія, на мій погляд, набагато більш творча, ніж професія дизайнера. Тому що у дизайнера завжди є відповідь на питання: «Як?». У розробника ж є тільки відповідь на питання: «Що?». Якось я навчала людину розробці, і мій бідненький студент весь час повторював із широко розплющеними очима: «Ти можеш мені просто відповісти на питання, як це зробити?!».

Від вчителя чекають, щоб він показав пряму доріжку і наставив на шлях істинний. Я зараз обіймаю посаду наставника в HTML-академії, але я не даю людині готове рішення, а у відповідь на його запит ділюся інформацією, якою володію. Це найкращий спосіб навчити. Якщо ж людина приходить і каже: «Вирішіть мені», я з нею займатися не буду.

Найбільше в роботі з фронтендом мені подобаються три речі. По-перше, ти щось робиш і відразу бачиш результат. По-друге, ти завжди можеш показати свою роботу і розповісти, в чому її сенс. По-третє, мені дуже подобається шукати відповіді на питання. Я люблю коли щось не виходить. А на цій роботі я весь час вирішую якісь головоломки. Особисто для мене в цьому й полягає основний кайф.

Якщо ти виконуєш одні й ті ж завдання, до яких ти звик, тобі буде складно розвиватися і рости далі.

Про роботу в чоловічому колективі

Головна складність роботи в чоловічому колективі полягає в тому, що тебе постійно запитують, як це — працювати в чоловічому колективі. На цьому, власне, труднощі закінчуються.

«Чому ти обрала цю спеціальність?», «Як так — ти дівчинка, а робиш щось технічне?!». Особливо часто таке запитують на співбесідах. І тобі, як папузі, доводиться пояснювати одне й те саме.

Іноді бувають ситуації, коли при першій зустрічі мене сприймають як милу маленьку дівчинку, яку можна «нагнути». Навіть коли я сама проводила співбесіди і до мене приходив двометровий бородатий дядько, він чомусь відразу думав, що за замовчуванням сильніший і розумніший за мене. Щоправда, тільки до моменту, коли я відкривала рота — тоді у нього різко змінювалося враження, і було видно, що його це лякає.

Ми поки не можемо до кінця викорінити гендерні стереотипи в IT у тому плані, що візуально в мені все одно спочатку бачать дівчинку метр шістдесят три. А коли я починаю розповідати якісь розумні штуки, відбувається розрив шаблону.

Але якщо говорити про більш низькі зарплати або «скляну стелю» для дівчат — я жодного разу з таким не стикалася на своєму досвіді. Ніколи мені не говорили: «Ти не підходиш на цю посаду, тому що дівчинка». Ба більше — на останньому місці роботи я була заступником тімліда і в моїй команді було 8 людей.

Хоча загалом низький відсоток дівчат в IT саме в розробці — болюча тема. Мені здається, що мені дуже сильно пощастило в житті. Я росла в сім’ї, де якийсь час саме мама забезпечувала сім’ю, бо в батька були проблеми зі здоров’ям і він не міг працювати. У мене був перед очима приклад того, що жінка все вміє, все може і їй не потрібно цього соромитися. Але я дуже часто зустрічаю дівчат, які самі для себе вирішили, що не можуть піти в IT, бо ж дівчина за замовчуванням гуманітарій.

Потрібно мати велику внутрішню сміливість, щоб відкрити світові свою невідповідність цьому поширеному стереотипу, який тобі постійно з усіх боків нав’язують.

Ось наочний приклад з життя. Моя знайома, психолог за освітою, розповідала, що не може налаштувати комп’ютер нормально, бо «вона ж дівчинка», і регулярно просить про допомогу чоловіка. А на мій погляд, вона має і технічне мислення, і необхідні навички, а заважають їй саме внутрішні упередження.

Про перші кроки в IT для початківців

Я раджу всім, хто цікавиться сферою, йти на курси з однієї простої причини: зараз існує дуже багато неструктурованої інформації, і в процесі самостійного навчання є великий ризик втратити мотивацію і просто вигоріти.

Саме в роботі front-end developer ми виходимо з того, що у кожного завдання є мінімум 10 варіантів рішення: новачку необхідно знати хоча б один і рухатися далі. Але коли вчишся сам, ти бачиш один варіант, потім бачиш другий і думаєш, що перший неправильний. Так можна довго стояти на місці через помилкове переконання, що ти не вивчив певну тему досконально.

Дуже добре, коли поруч з тобою є досвідчена людина зі сфери, яка допоможе розібратися і розставити правильні пріоритети.

Вибір курсів — це лотерея. Можна натрапити на курси, які в підсумку обернуться марною тратою часу. Плюс зараз є багато інстаграм-менторів з посилом: «Я дам вам усе». Не ведіться на це!

При виборі курсів я б запропонувала опиратися на кілька факторів: вони не повинні тривати місяць, повинні давати «напуття» з працевлаштування і співпрацювати з компаніями-роботодавцями. Важливо також дивитися на особу куратора. В ідеалі — ознайомитись із його біографією, подивитися, ким і де він працював, поспілкуватися з ним до початку процесу навчання. Адже дуже важливо розмовляти з людиною, яка тобі щось пояснює, однією мовою.

Практика показує, що новачок приречений страждати. Скрізь вимагають від року досвіду, а рік досвіду отримати не так і просто. Мені пощастило відразу знайти компанію, готову мене взяти з мінімумом досвіду. Але зараз ситуація така: ринок не заповнений, руки потрібні скрізь. Тільки проблема в тому, що джунів занадто багато. Тому головне завдання новачка — якимось чином виділитися.

Способи, які я можу порадити:

• мати хороший профіль на GitHub;
• взяти участь в якомусь open-source проєкті;
• спробувати знайти невеликий проєкт на фрілансі.

Потрібно напрацювати хоча б невеликий практичний досвід і довести рекрутеру, що ти вже в цьому варишся і в тебе це всерйоз.

Потрібно бути готовим до відмов, особливо на перших порах. Щоб не втратити самооцінку, необхідний голос ззовні, який буде говорити: «У тебе є база початкового рівня, ти можеш претендувати на цю вакансію». 

Але потрібно й не впадати в інші крайнощі: є така поширена помилка новачків, коли людина, яка знає мало, переконана в тому, що знає багато. Мені досить часто зустрічалися джуни з мінімальним рівнем знань, які наполегливо проходили сто співбесід і після чергової відмови ображалися на весь світ. У будь-якому разі я б порадила взяти ментора, який розповість, що потрібно саме вам для отримання шансу на успіх.

Тим, хто робить перші кроки в IT, я б порадила насамперед розібратися, куди і навіщо ви йдете. В IT дуже багато різних професій. Визначте для себе, яка з них вам ближче. Якщо знайти дійсно «свій» напрям, можна легко стартувати і швидко рухатися вперед.

Але не варто ставати розробником, тільки щоб заробляти багато грошей — це ні до чого доброго не призведе.

Світ IT дуже великий, і потрібно для себе добре розуміти, хто ти в ньому. Я б радила в цьому досконально розібратися, перш ніж йти на курси і вкладати в нову професію кошти, сили і час.

Читайте також

Світчери в ІТ: як почати кар’єру, якщо ви працювали в інших сферах

Як гуманітарію знайти роботу в IT?

Як IT-спеціалістам знайти роботу під час кризи: поради рекрутерки