PayCheck. Історія графічного дизайнера, що в 19 років став артдиректором, а зараз заробляє $4700

Продовжуємо рубрику PayCheck — ділимося новою кар’єрною історією і відверто говоримо про гроші. Цього разу наш герой — графічний та вебдизайнер, який отримав першу роботу в 18 років, у 19 став артдиректором, а сьогодні поєднує фултайм-посаду в міжнародній компанії із фрилансом і заробляє $4700 на місяць. 

Дизайнером я став випадково — так вирішила мама

У школі я займався графіті й завжди погоджувався оформлювати плакати, бо так можна було пропускати уроки. Це помітила моя мама і подумала, що ліпше я займатимусь тим, що мені подобається, ніж шукатиму привід прогуляти школу. Вона запропонувала мені піти в коледж — навчатися на графічного дизайнера. Мені тоді було 14, і я не дуже уявляв, що це за професія така, але назва мені сподобалася — бо схожа з «графіті», тож я погодився. 

Вже під час навчання я зрозумів, що мама вгадала і я на своєму місці. Правда, досить скоро я побачив й те, що навчання не відповідає ринковим реаліям, тож почав шукати свої перші замовлення. Хоча мої початкові досвіди були такі собі, я став розвиватися в професії поза коледжем — і це було найголовніше. Всього я провчився чотири роки, потім можна було ще два, щоб мати вищу освіту, але я вирішив йти працювати.

У 18 років отримав свою першу роботу, а в 19 став артдиректором

Я написав у дві українські дизайн-студії, які мені подобалися. З однієї не відгукнулися, а з другої відповіли й запропонували спробувати. Перші два місяці було неоплачуване стажування, але на такому форматі наполіг я сам, адже хотів максимально проявити себе й залишитися тут працювати. Врешті ми чудово зійшлися, і мене взяли графічним та вебдизайнером на фултайм. Зарплата була 10 000 гривень, що на той час складало близько $375.

Я потрапив до компанії не в найкращий момент, бо за кілька місяців до цього кілька крутих дизайнерів пішли з неї, щоб створити власну студію. Проте для мене це обернулося неочікуваними можливостями: я почав отримувати досить складні проєкти від великих клієнтів, що драйвило й надихало. Загалом це був важливий і складний рік, адже поза роботою я брав фрилансерські замовлення, а також відвідував профільні лекції та курси. Я відчував величезну відповідальність, перепрацьовував, але завдяки цьому дуже виріс як професіонал. 

За рік у студії помітили, що я справляюся краще за інших дизайнерів і запропонували посаду артдиректора. 

Звучало це кумедно: 19-річний хлопець із роком досвіду стає артдиректором. Але я погодився;)

Спершу було складно, проте я швидко звик до нової ролі, і вона мені імпонувала. Було радісно бачити класні результати роботи інших дизайнерів і знати, що ти до цього причетний. 

Я далі займався звичайними дизайнерськими завданнями, наприклад, розробкою бренд-айдентики, але додалися й нові обов’язки: спілкування з клієнтами з питань дизайну, артдирекшн, тобто організація творчого процесу, й курування робіт інших дизайнерів. Зарплата моя тоді складала приблизно 20 000 гривень.

Працював в Ізраїлі безкоштовно, але зробив відкриття про себе

Артдиректором я пропрацював недовго — місяці три, а далі взяв паузу, щоб поїхати в Ізраїль — туди репатріювала моя родина, і я хотів вирішити, чи також переїжджати. Поїздка була в рамках державної програми, тож мені компенсували вартість житла, екскурсій, курсів івриту. Але доступу до ринку праці моя навчальна віза не давала.

Тому, щоб продовжувати розвиватися в професійному плані, я вирішив податися на стажування. Відвідав івент за участю дизайн-студії, яка мені подобалася, познайомився з ними й запропонував попрацювати разом. Це був невеликий дизайн-бутік, який займався переважно некомерційними творчими проєктами — у сферах fashion, культури тощо. Обрав його, бо після роботи з великими замовниками в Україні мені хотілося спробувати щось інше — попрацювати з нішевими й більш стильовими продуктами. Стажування проходило в режимі парт-тайм — два з половиною дні на тиждень — і не оплачувалося. 

Це був корисний досвід, не позбавлений відкриттів про себе. Насамперед я реалізував кілька справді крутих проєктів «під портфоліо». А ще усвідомив, що мені простіше мати справу з вужчими аудиторіями й виконувати роботу для клієнтів, які мають розвинутий смак. Але цікавіше не йти шляхом найменшого спротиву, а навпаки відшукувати баланс між естетикою і вподобаннями мас-маркету. Це передбачало повернення до роботи з великими замовниками. 

Повернення в Україну і вихід на новий рівень в артдирекшні

Більш як за рік я зрозумів, що мені некомфортно в Ізраїлі, повернувся в Україну і продовжив роботу у своїй першій студії. Хоч я багато дизайнив сам, це був період мого прокачування як артдиректора. Мені дозволили проводити співбесіди й самому формувати команду, тож я зібрав довкола себе комфортних у спілкуванні професіоналів, з якими ми пропрацювали разом до повномасштабного вторгнення. 

Я став краще розуміти людей — замовників і свою команду; навчився вправно вести перемовини, навіть із жорсткими клієнтами; знаходив потрібні слова, щоб ретранслювати фідбек від складного замовника до вразливого дизайнера. 

Я почувався так, ніби у мене є моя власна студія, адже мав змогу впливати на всі дизайн-процеси в компанії. Водночас мені не потрібно було — як справжньому власнику — заглиблюватися в окремі фінансові чи управлінські нюанси, і це було круто.

Що ж до зарплати, то вона регулярно переглядалася і наприкінці складалася зі ставки в 40 000 гривень і бонусів у вигляді відсотків від доходу студії. Щомісяця це була різна сума, але в середньому набігали додаткові 10 тисяч. Також всі ці роки я не переставав фрилансити, хоча сприймав це не як спосіб заробити додаткові гроші, а як можливість попрацювати над тим, що мені цікаво і що відрізняється від моєї основної роботи. 

Знову Ізраїль: пішов з роботи через характер директорки

Про початок повномасштабної війни я дізнався в Ізраїлі, куди приїхав на тиждень, щоб побачити батьків після зняття ковідних обмежень. Я залишився з рідними; а тим часом в компанії настали непрості часи — перші місяці дизайнери взагалі не мали роботи. До того ж ціни в Ізраїлі суттєво відрізнялися від українських, тому моя історія зі студією закінчилася, і я почав шукати роботу на місцевому ринку.

Я влаштувався в невелику студію — на кшталт тієї, де проходив стажування. Пропрацював там лише пару місяців, бо власниця виявилася непростою людиною. Вона була контрол-фриком і сильно запарювалася щодо того, коли ти прийшов на роботу й коли пішов, що встиг зробити. Як на мене, такий підхід неефективний у творчих професіях, де потрібен простір. Та й логічно ж, що фахівці зацікавлені у крутому результаті, бо хочуть покласти його до портфоліо, тому їх не потрібно додатково контролювати. 

Це була парт-тайм зайнятість — два з половиною дні на тиждень, а зарплата — 6 тисяч шекелів, тобто майже $1500.

Де я працюю зараз: робота в міжнародній компанії з божевільно смачними сніданками

Моє останнє місце роботи — міжнародна компанія у сфері створення і розвитку інтернет-проєктів. До цього я не хотів працювати на стороні клієнта, адже це видавалося менш творчим — один і той самий бренд, обмежена можливість експериментувати з візуальною мовою. Але в результаті мені тут сподобалося: по суті, я роблю те саме, що й в студіях, — працюю над бренд-айдентикою та дизайном сайтів, проте у мене немає складних клієнтів, не нависають дедлайни й загалом відсутні типові для агенцій напряги. 

У компанії є чимало бенефітів, але я користуюся тільки двома — корпоративними сніданками та можливістю забирати посилки в офісі. Не збагну, в чому секрет, але в компанії божевільно смачні сніданки — в жодному готелі чи ресторані таких не пробував. А щодо пошти, то в Ізраїлі вона незручна: отримати щось кур’єром додому дуже складно, у відділенні — ще складніше. Тому я забираю все на роботі, і оскільки я активно замовляю речі онлайн, це прямо полегшення. Є й інші переваги — від спортзалу до in-house б’юті-салону.  

Якось, до речі, я сходив в офісі до перукаря, і мені не сподобалося — вийшло кривувато 😉

Зарплата відрізняється від місяця до місяця — в середньому після сплати всіх соціальних внесків і чималого податку на дохід лишається 15 000 шекелів, тобто близько $3700. Окрім цього є різноманітні бонуси: наприклад, в серпні я отримав додаткову зарплату — як нагороду за хорошу роботу, а в вересні 2000 шекелів — доплату на єврейський Новий рік 🙂 

Також десь рік тому я визначив тарифи для позаробочих проєктів, бо до цього завжди називав перше, що спаде на думку. Я не припиняю фрилансити й зараз, бо це дозволяє пробувати нове, дивитися на власну професію під іншим кутом і не втягуватися в корпоративну рутину. Фінансово це приносить додаткові $1000 щомісяця, тож сумарно мій дохід складає $4700.  

Хоча це все виглядає так, ніби я знайшов роботу мрії, я не збираюся зупинятися. Мені й досі не надто подобається жити в Ізраїлі, а робота зручна, проте бракує викликів, які дає постійна співпраця з різними клієнтами. Часом думаю, що варто в такому комфорті пропрацювати ще кілька років, і я стану лінивим, повільним і менш актуальним як спеціаліст;) 

Моралі не буде, але раджу ніколи не засиджуватися на роботах, де починаєте відчувати нудьгу — скільки б переваг вони не мали.

Про різницю між дизайном і дизайнерами в Україні та Ізраїлі

Загалом в Україні брендам та їхній аудиторії дизайн та візуальна комунікація суттєво важливіші, ніж в Ізраїлі. Часто помічаю, що у місцевих компаній, які запарились над брендом та його подачею, власники виявляються з України чи інших країн Східної Європи. Відповідно і дизайн-індустрія в Україні більш розвинена й різноманітна, ніж в Ізраїлі. 

Відрізняється й дизайн-процес в наших країнах. Як на мене, в Україні це про баланс якості, швидкості й часу. А тут процес триває довше, і я досі відчуваю, що виділяюся зі своїм «українським темпом» і часом пропускаю якісь дрібниці. Водночас ізраїльські та й загалом західні клієнти більше звертають увагу на деталі, тоді як українці дивляться на дизайн загалом. 

Ще помітив, що в Україні дизайнери в позаробочий час розмовляють переважно про дизайн, а в Ізраїлі навпаки — тільки не про нього. Їх більше цікавлять прості життєві теми типу їжі чи подорожей. І це при тому, що в Україні чимало дизайнерів приходять в професію випадково чи є світчерами з інших сфер. Натомість в Ізраїлі практично неможливо зустріти людину, яка працює в дизайні й до цього шість років не опановувала фах в університеті. Отака культурна різниця 🙂

Як дизайнеру розвиватися в професії: мої поради

Графічний дизайн — доволі широка й абстрактна ніша. Відрізняються як дизайнерські спеціалізації всередині напряму, так і підходи кожного з дизайнерів. З цього витікає інша річ: я ніколи не чув ні від роботодавців, ні від колег, щоб фахівців ділили на джунів, мідлів і сеньйорів. Як на мене, в дизайні це просто не працює. Тому й поняття зростання тут є умовним — воно може бути про гроші, ваше внутрішнє відчуття розвитку, про фідбек від замовників чи колег. 

Тому універсальних порад щодо зростання немає, але я спробував виділити те, що допомагало й допомагає мені.

→ Будьте зацікавлені в тому, що робите. Як на мене, складно розвиватися в дизайні й досягати в цій сфері успіху, якщо ви не зацікавлені у роботі й на першому місці стоїть матеріальна складова — ви просто вигорите. Проте якщо ви любите свою справу, то врешті прийдуть і гроші.

→ Будьте допитливими й не переставайте вчитися. Коли я в 18 років влаштувався на свою першу роботу, то попри шалене завантаження ходив на лекції в Projector і закінчив курс Art Direction в КАМА. До речі, ще до того, як мені запропонували посаду артдиректора. Й зараз стежу за сферою і постійно вчуся чогось нового. 

→ Пишіть у компанії, які вам подобаються. Як ви, напевно, помітили, мої роботи переважно починалися з того, що я сам писав туди, де хотів працювати. Навіть якщо там не було відкритих вакансій. Звісно, є шанс, що вам не відпишуть чи відмовлять, але може бути й навпаки. 

→ Показуйте свої роботи дизайнерам, які вам подобаються. Я робив так кілька разів, і щоразу це ставало корисним досвідом і змінювало вектор мого розвитку. Після лекції чи іншої події підходив до людини, запитував, чи є в неї 5 хвилин, показував щось зі своїх робіт і просив дати зворотний зв’язок. Так, це може виглядати трохи тупо, але мені ні разу не відмовили.

→ Цікавтеся думкою своїх друзів. Погляд іншого фахівця — це круто, але часом корисно послухати людину, яка не дотична до дизайн-сфери. Вона, скоріш за все, матиме незаангажований, свіжий погляд на речі, і це підштовхне вас до нових ідей. 

→ Прислухайтеся до себе. Запитуйте фахові й не дуже думки, але при цьому не втрачайте здатність чути самого себе — що вам подобається, а що ні; що пасує вам як дизайнеру, а що не дуже. Коли вам щось відгукується, — наприклад, є улюблений бренд — пропонуйте співпрацю. 

→ Запитуйте себе «навіщо я це роблю?». Неодноразово помічав, що українські дизайнери не розуміють, що й для чого вони роблять. Натомість в Ізраїлі дизайнер не почне роботу, поки не збагне, навіщо вона треба. Наприклад, прийшов фідбек від замовника, і ви механічно вносите правки, не розібравшись, навіщо вони. Поговоріть з клієнтом, проясніть бачення, подискутуйте, якщо це потрібно. 

→ Вчіть англійську. Як на мене, в дизайні 50% часу — це робота руками, а інші 50% — спілкування. Тож якщо плануєте працювати з закордонними замовниками, без англійської не обійтися. А ще знання мови — це можливість виходити поза межі українського дизайн-середовища і занурюватися в іноземний контент.

→ Не тільки дивіться, а й слухайте й говоріть про дизайн. На дизайн ми переважно дивимося — переглядаємо круті роботи, але про дизайн ще варто читати, слухати, говорити. Наприклад, слухати подкасти чи дивитися відео від улюблених фахівців — це розширює уявлення про професію і підходи в ній. 

Дякуємо нашому герою за відверту розповідь про зарплату та кар’єру дизайнера! Чекайте на нові статті в рубриці PayCheck і пишіть у коментарях, представників яких професій хотіли б бачити в наступних матеріалах.

Читайте в попередніх випусках PayCheck:

Історія продакт-менеджерки, що отримує $10 000 на місяць

Історія HR-менеджерки, що виросла до HRBP Lead і отримує $3500

Історія агроаналітикині, зарплата якої зросла з 1500 грн до $3500