«Тримайте в голові свою точку Б»: поради для тих, хто хоче змінити кар’єру

Минулої весни у співпраці з платформою підбору психотерапевта pleso ми запустили Q&A-рубрику в інстаграмі. Серед найпоширеніших запитань аудиторії — коли варто змінювати кар’єру та як перейти у нову сферу. Вже отримали відповіді від психолога, проте такі ситуації можна розглядати й у межах коучингу.

Щоб поглянути на проблему з іншого боку, поговорили з Галиною Палійчук, коучинею та експерткою з міжнародних комунікацій і партнерств. Вона розповіла, як діяти тим, хто хоче змінити кар’єру — які запитання варто собі поставити, як наважитися на зміни та долати труднощі на шляху.

Про що може свідчити бажання змінити кар’єру

В українському суспільстві зростає інтерес до теми психічного здоров’я. Люди уважніше ставляться до себе та свого самопочуття, частіше звертаються до психотерапевтів та коучів, зокрема у контексті професійної ситуації. Один із популярних запитів — зміна кар’єрного напряму. 

За таким бажанням можуть ховатися різні причини, тож спершу варто розібратися, про що свідчить ваш стан та чи справді потрібні зміни. Для початку поставте собі такі запитання:

1. Чому я замислююся про іншу сферу?
2. Зміна кар’єрного напряму є необхідною, чи я просто втомився і потребую перезавантаження й відпочинку?

Нерідко саме втома й вигорання спонукають до кар’єрних змін. 

В яких випадках досить відпочити, а коли — змінити роботодавця

Якщо мова про втому, то бажання змінити все на світі може зникнути після якісного відпочинку. А от із вигоранням справа серйозніше — тут не вдасться просто відлежатися. Часто воно свідчить про одне з двох:

• ви займаєтеся не тим, чим хотіли б; 
• ви робите те, що хочете, проте робота не дозволяє закривати ваші важливі потреби.  

Тож як зрозуміти, який випадок про вас? Визначити свою відправну точку — власні бажання та потреби. Адже коли ви знаєте, чого хочете, то не складно побачити, чи робота з цим резонує. Тож дайте собі відповідь на такі запитання:

1. Чого я хочу в контексті своєї кар’єри/роботи?
2. Якими є критерії моєї ідеальної роботи?
3. Які потреби я маю?
4. Які з моїх потреб не закриваються в межах наявної професійної ситуації?
5. Як я це можу змінити?

Скажімо, ви живете з батьками, відчуваєте брак власного простору та хочете винаймати окреме житло (ваша незакрита потреба), проте рівень зарплати цього не дозволяє. Через це ви почуваєтеся фрустровано, хоча насправді задоволені своїми професійними обов’язками й сферою, в якій працюєте (тобто загалом робота відповідає вашим критеріям). Висновок: не потрібно змінювати професію, варто лише знайти шлях до збільшення доходу. Продумайте кілька кроків — від розмови з керівником про підвищення зарплати до зміни роботодавця.

Коли потрібно поставити собі більше запитань чи звернутися по допомогу до фахівця

Досить часто не вдається отримати жадану відповідь на першому рівні запитань і доводиться «копати» глибше. Наприклад, людина зрозуміла, що в неї є фрустрована потреба, і одна зі стратегій розв’язання цієї проблеми — розмова з керівником про підвищення. Проте зроблене відкриття принесло не радість, а страх, розпач, тривогу.

У такому випадку раджу поставити собі додаткові запитання:

• Які емоції я відчуваю та в якому стані перебуваю, коли думаю про розмову з керівником?
• Про що це свідчить?

Скажімо, страх може корінитися у невпевненості в собі чи у небажанні опинитися поза зоною безпеки, якщо вас звільнять, бо ви «задорогий спеціаліст». Варіантів може бути безліч: у своїй практиці я стикалася з такими неймовірними фобіями, що ніколи не подумала б, що вони існують. 

Також нерідко бажання змінити кар’єру виходить із конфлікту наших різних рольових субідентичностей, зокрема, коли наша творча частина не у згоді з раціональною. Скажімо, «я працюю на серйозній роботі, але вже багато років мрію професійно малювати». У таких випадках людина потребує дозволу на проявлення своєї творчої іпостасі. І цей дозвіл має дати не хтось ззовні, а вона сама — як батьківська фігура. 

Щоб змінити життя, потрібно проводити «розкопки» й помічати бар’єри, упередження, страхи, конфлікти та негативні установки, які заважають нам рухатися вперед.

Часом із таким запитом не впоратися самотужки та варто звернутися до фахівця — психотерапевта, коуча, кар’єрного консультанта.

Приклад із практики

Одна з моїх клієнток прийшла зі складним запитом. Що обрати: напрям, який їй не цікавий і де вона не реалізується як особистість, але який забезпечує їй фінансову стабільність; чи рухатися в сторону того, що їй подобається і що резонує з її баченням майбутнього, але де вона отримуватиме значно менше грошей? Тут мова не тільки про конфлікт субідентичностей, а й про конфлікт потреб — у безпеці та самореалізації. 

Врешті вона розпочала рух у бік самореалізації, а щоб убезпечити себе фінансово, розробила стратегію, як знайти додаткове джерело доходу. Ми часто маємо тунельне бачення і думаємо, що прогодувати нас може тільки робота. Натомість у сучасному світі можна побудувати своє життя так, щоб джерел доходу було кілька — наприклад, монетизувати свої таланти чи хобі.

Як зрозуміти, які саме кар’єрні зміни вам потрібні

Тут варто повернутися на крок назад і дати собі відповідь на запитання, якими є ваші цінності в контексті кар’єри, в чому ви вбачаєте свою місію, яке життя хочете мати. А після цього оцінити, наскільки це все реалізується на поточній роботі. 

Припустимо, що тільки на чверть. Тоді аналізуйте, чому так: це не ваша сфера, ви не на одній хвилі з роботодавцем і колегами, вам не подобаються ваші обов’язки, ваш графік, бракує рис, потрібних для представників вашої професії тощо. Цілком може виявитися, що достатньо змінити компанію або попрацювати над собою — наприклад, прокачати важливі навички (навчитися вести перемовини, обстоювати власну думку, підтягнути англійську тощо).

Буває таке, що робота не відгукується на рівні цінностей чи місії. Проте й це не означає, що потрібно одразу змінювати сферу — можливо, достатньо обрати інший напрям в її межах. 

Скажімо, людина працює юристом із корпоративного права, переглядає стоси договорів і відчуває, що її діяльність позбавлена сенсу. Натомість вона могла б працювати адвокатом, захищати людей — що їй видається важливим — і бути задоволеною. 

Водночас завжди тримайте в голові точку Б — місце, де прагнете опинитися (яке життя хочете мати, чим займатися, як почуватися). Наприклад, ви розібрали власну ситуацію і схиляєте до перекваліфікації, а тепер запитайте себе, наскільки це рішення зіставне з вашою візією бажаного майбутнього. Якщо не дуже, то варто продовжувати пошуки. 

З якими труднощами можна стикнутися на шляху до зміни кар’єри та як їх долати

Страх. Коли ви добре все проаналізували та зрозуміли, що слід іти у незвіданий напрям, спершу може бути страшно. Тоді згадайте, що із розвитком технологій ринок праці й так стрімко змінюється — з’являються нові професії, а деякі звичні для нас поступово автоматизуються. Це має вас підтримати, адже зміни є викликом сьогодення, й цей шлях проходите не лише ви.

Вік. Ще одна з перешкод, з якою стикаються ті мої клієнти, які змінюють професію, — прийняття власного віку. Значною мірою це про соціальні установки, адже, наприклад, у Швеції про таке навіть не замислюються, й 80-літні бабусі й дідусі там навчаються в університеті. Натомість в українському суспільстві «потрібно» до певного віку вивчитися, обрати професію, одружитися та народити дітей. Молодь частково переглядає ці стереотипи, але вони й досі існують. 

Ніколи не буває надто пізно. Для натхнення раджу почитати історії успіху — коли люди починали чимось займатися після 30 років і досягали значних результатів.

Час. Якщо річ не в віку, то часто в часі. Люди вважають, що для перекваліфікації треба 2–4–6 років навчання. І це теж про наш менталітет і установки на кшталт: «обов’язково потрібна вища освіта», «як це — після школи не піти вчитися». Натомість у західних країнах після школи беруть gap year і намагаються дослідити себе, а вищу освіту отримують тільки ті, кому вона дійсно необхідна. 

І тут дозволю собі говорити не як коуч, а як ментор: виділіть час і проаналізуйте — імовірно виявиться, що для опанування бажаної професії не треба вчитися так багато років, бо є купа достойних курсів чи програм тривалістю 3–6 місяців. Обмежувальні переконання нерідко працюють так, що люди не шукають альтернатив, бо переконані, що їх немає.

Де знайти внутрішній ресурс на професійні зміни

Зміна кар’єри — нелегкий шлях, який потребує сил, часу та інших інвестицій. І лише ви вирішуєте, чи варті ці зусилля того, щоб наблизитися до бажаного майбутнього. 

Часом до мене приходять клієнти й говорять «я хочу оце, але не готовий змінюватися або змінювати ось це, це й це». Але ж тільки дітям достатньо покапризувати, щоб мама купила омріяну цукерку, — дорослим доводиться працювати. У такому разі ми працюємо з дитячою позицією, розбираємо її по кісточках, формуємо нові переконання.

Здебільшого люди бояться, що енергетично не витягнуть зміну професії, особливо, коли не мають фінансової подушки. І справді — їм потрібно працювати та вчитися одночасно, і при цьому не вигоріти. Тут я вкотре повернуся до того, що найперше запитання, яке потрібно собі поставити: «Чого я насправді хочу?». 

Там, де є ваше щире бажання, є й енергія. Тому важливо у внутрішніх пошуках знайти те, що направду вами рухає і що вас мотивує, а не замінник, нав’язаний суспільством чи близькими.

Читайте також

«Найбільш слушний момент — зараз». Люди, які змінили професію у період кризи

«Я змінив 4 сфери, а в 45 років знайшов себе в ІТ». Історія Макса Нікіфорова

Як планувати кар’єру в епоху змін: 5 кроків