Від шведської фіки до «нормальності» нідерландців: робочі традиції різних країн

Поговорили з українцями, що працюють за кордоном, і розпитали їх про робочі традиції різних країн. Без чого не візьмуть на роботу у Швеції? Як виглядає найкращий корпоратив для британця? Про що спілкуються під час обідніх перерв в Ізраїлі? І яких колег не люблять в Нідерландах? Читайте у статті😊

Швеція: пунктуальність як релігія та улюблена фіка

Роман Бурдюжа,
Cloud Architect & CTO у компанії Gart Solutions

Нещодавно мені довелось стати учасником другої конференції The Future of Ukraine у Стокгольмі, де підіймалися питання співпраці між Україною та Швецією.

Я мав доволі багато розмов із представниками бізнесу та шведськими інвесторами за два дні конференції й дійшов висновку, що шведський ринок праці доволі цікавий для українців. Але для того, щоб успішно на ньому конкурувати, потрібно прийняти їхні правила гри та особливості менталітету. А вони є.

Пунктуальність для шведів як релігія. Вона є ключем до побудови довіри у професійному середовищі й не тільки. Якщо влаштувалися на роботу у шведську компанію, будьте готові до чіткого розпорядку. Наприклад, графік передбачає роботу з 08:00 до 17:00 з 45-хвилинною перервою на обід, отже шведи витрачатимуть на ланч рівно 45 хвилин і ні хвилиною більше.

Друге божество шведського олімпу — планування. Шведи старанно планують своє життя і живуть згідно з планами. Для душевного спокою їм важливо бути підготовленими до будь-якої ситуації. Відпустки плануються за пів року, вечірки — мінімум за місяць. Якщо ви покличете шведа в гості лише за пару днів, то той, найімовірніше, відмовить. Водночас з любові до планування випливає зацікавленість у розвитку довгострокових відносин та розбудові особистісних контактів, тому нетворкінг має велике значення. 

Шведи не люблять ризикувати. Це стосується і бізнесу також. Багато часу присвячується плануванню та стратегії розвитку проєкту. В Україні ми готові прийняти високий рівень ризику на будь-якому етапі, як наслідок — переважно очікуємо швидких результатів. На противагу цьому шведський бізнес — про довгострокове партнерство, інвестиції та планування.

Процес найму передбачає проходження різноманітних тестів — логічних, наприклад на визначення IQ, та особистісних, що визначають характер чи темперамент потенційного співробітника. У великих компаніях без проходження таких тестів вашу кандидатуру навіть не розглядатимуть. Перед співбесідою надсилають унікальне одноразове посилання, якщо завалив — більше не зможеш подаватися протягом року. 

У тестах вбудована система розпізнавання обману, тож можна спробувати продемонструвати риси, яких у вас немає, і провалитися.

А ще шведи обожнюють «фіку». По суті, це слово «кава», в якому помінялися місцями склади. Колеги вибираються пити каву і спілкуватися, а також поглинати улюблені булочки з корицею, печиво і всіляку здобу. Фіка творить зі шведами чудеса: вони стають більш розкутими й легше йдуть на контакт. На роботі фіка трапляється по кілька разів на тиждень, а то й на день. На думку шведа, пропустити фіку — це поганий тон.

Шведи поважають свої відпустки, і жодна вища сила не змусить їх працювати влітку. У співробітників бюджетної сфери відпустка може складати до 35 робочих днів. 

З кінця червня і до середини серпня країна фактично закривається на канікули.

Німеччина: багато мітингів та нелюбов до змін 

Оксана Угрин,
Marketing Specialist у Mahle

Я живу в Німеччині вже одинадцять з половиною років. Працюю у сфері маркетингу і комунікацій. 

За цей час попрацювала в чотирьох компаніях. Специфіка робочих процесів не всюди однакова і багато в чому залежить від сфери діяльності та розмірів компанії. Але є й багато спільного, що можна назвати національними особливостями.

Тут серйозно ставляться до своєї роботи та працюють досить багато. Але якщо перепрацьовують зайві години, їх можна потім використати як вихідні дні. Темп роботи досить напружений, зокрема дуже багато непотрібних мітингів — про це навіть іноземці часто жартують. Водночас завжди можна відверто сказати, що ви вже на межі чи вас щось не влаштовує. Ініціатива вітається, але немає гарантії, що ваша ідея буде схвалена вищим керівництвом. 

Німці дуже неохоче приймають зміни. Якщо вони 20 років робили щось певним чином, скажімо, у десять кліків, то хочуть наступні 20 робити так само. Пояснюють, що воно ж працює 😉 І байдуже, що тепер це можна зробити у три кліки й суттєво зекономити час.

Серед переваг — здорова робоча атмосфера, адже колеги поважають особистий простір і кордони одне одного; дотримання встановлених процесів і командна робота.

Кожного місяця на рівні відділу організовуються afterwork events — боулінг, ресторан, фестиваль пива тощо. Участь добровільна, але оплачується самими співробітниками. Наразі великі компанії переважно економлять на корпоративах, тому начальники відділів нерідко влаштовують святкування власним коштом. 

Колеги разом ходять на обідню перерву, влаштовують кава-брейки. Також заведено «виставлятися» у свій перший робочий день та коли йдеш з компанії. Найбільше цінуються солодощі чи снеки, спечені власноруч. 

Молоді фахівці рідко затримуються в одній компанії більш як на 2–3 роки, тому 20-річний досвід на одному місці не вважається досягненням. Радше навпаки — браком різностороннього досвіду, здобути який можна тільки працюючи з різними роботодавцями.

Німці ввічливі, але досить холодні й тримають дистанцію. Рідко діляться особистим на роботі, тільки з тими, з ким товаришують. Проте й не втручаються у життя інших. Це відчувається і в роботі. Наприклад, запитання «як справи?» чи «як пройшли вихідні?» є радше формальністю.

Хоча часто працюють понаднормово, багато уваги приділяють хобі, сімейному дозвіллю та спорту. Чимало німців ще змалку є членами різних спортивних клубів — тенісу, лижного спорту, гімнастики тощо.

Ізраїль: розмови про їжу і тварин та повага до інакшості

Ян Імбрік,
графічний дизайнер

Я прожив в Ізраїлі два роки. Спершу працював дизайнером у невеликій дизайн-студії, проте за кілька місяців пішов звідти та влаштувався у Wix — обіймав посаду бренд та вебдизайнера. До цього я працював в Україні на аналогічній посаді, і контраст був величезним — практично все було інакшим.

Насамперед мене здивували нові колеги. В Україні дизайнери — це здебільшого модна й прогресивна молодь;) Натомість в Ізраїлі я працював із людьми різного віку та несхожими смаками, поглядами на професію та досвідом. Я завжди думав, що зазвичай в командах намагаються зібрати однодумців, а тут ніби навпаки керувалися принципом максимального різноманіття. На мій подив, попри відмінності, мої колеги добре доповнювали одне одного та знаходили спільну мову. Мені неабияк відгукнулося, що чужі погляди й смаки сприймалися з розумінням та повагою. Думаю, такої відкритості до нового/незрозумілого/інакшого не вистачає нам, українцям.

Інша відмінність — ставлення до роботи. Якщо в Україні робота — це величезна частина життя, про яку думають й говорять вечорами та на вихідних, то тут це просто робота, нею не живуть у вільний час. 

Здивував мене й повільніший темп реалізації проєктів. Те що в Україні зазвичай робиться  за тиждень, в Ізраїлі розтягується на місяць. Думаю, це розповсюджене явище в країнах із більш розвиненою економікою та кращим соціальним захистом. Проте в Ізраїлі це ще й накладається на менталітет: люди не зацікавлені вкладатися в речі, які для них не є важливими чи приємними. І ніхто не цурається про це відкрито заявляти. 

Робота — серед не надто значущих речей 😉 Тож ніхто не намагається бути хорошим працівником.

В Ізраїлі спілкування з колегами не обмежується лише робочими годинами. Тут усі товаришують, причому не тільки з людьми зі свого відділу, а й з прибиральниками, охоронцями, водіями автобусів, перукарями, кухарями та іншими людьми, з якими бачаться щодня на роботі. Ізраїльтяни в цілому напрочуд привітні та комунікабельні. Я два місяці як звільнився та переїхав в іншу країну, але багато хто лишається зі мною на зв’язку. Приємно, що люди пам’ятають про мене, цікавляться, як справи в новій країні, та бажають успіхів. Наприклад, буквально днями колишні колеги зателефонували по відеозв’язку, попросили показати новий офіс та розповісти, чим тут годують;) 

Взагалі їжа і тварини — улюблені теми, що займають 90% розмов. Багато хто приходить в офіс з собаками, і чотирилапі забирають на себе увагу всіх присутніх.

Нідерланди: в ціні —  «нормальність» та чесний фідбек

Галина Палійчук,
коучиня, експертка з міжнародних комунікацій і партнерств

Я живу в Нідерландах уже два роки. Спершу працювала в міжнародних маркетингових комунікаціях. Зараз я займаюся коучингом, зокрема допомагаю підприємцям-іммігрантам будувати бізнес.

У Нідерландах досить невеликі зарплати, якщо порівнювати з іншими країнами, зокрема США чи Великобританією, а податкова система побудована таким чином, що чим більший дохід — тим більші податки. Водночас держава дуже дбає про своїх громадян, і немає ризику опинитися на вулиці. Це створює відчуття безпеки та стабільності, бо закриті базові потреби. Тому в людей немає особливої мотивації кудись бігти та щось комусь доводити. Вони просто собі працюють. 

Амбітні є, але їх не люблять, бо одна з особливостей менталітету — бути таким, як усі, тобто «нормальним» (gewoon).

Тут надають великого значення балансу професійного й особистого життя. Хоча люди ефективні в роботі та націлені на результат, це лише частина їхнього життя, причому не основна. Важливішими є родина, хобі, відпочинок, тому навряд чи вам відпишуть на робочий лист після 5-ї вечора чи на вихідних. Ніхто не приходить на роботу раніше та не засиджується ввечері. Всі відпрацьовані години позначаються у спеціальній програмі.

Зазвичай з колегами не заведено мати дружні відносини поза роботою, що мене здивувало, адже я маю чимало друзів із попередніх робіт в Україні. Попри те тут цінується вміння працювати в команді, всі доброзичливі, залюбки спілкуються та розважаються на неформальних заходах — обідах, вечерях чи дрінках, які організовує компанія, зокрема, коли з’являються нові колеги чи йдуть старі. 

А ще тут є традиція разом обідати бутербродами й салатом. Нідерландці дуже люблять хліб та традиційні легкі закуски, тому обід у 99% випадків — це саме бутерброд.

Ще одна визначальна риса нідерландців — прямолінійність. Тобі можуть легко сказати, що ти погладшала, бо це ознака того, що в тебе гарне життя без стресу;) В роботі, відповідно, також цінується чесний фідбек. Однак тут не заведено хвалити, бо це вже виходить за межі концепції «нормальності». Тому на початках мені було складно зрозуміти, наскільки добре я справлюся зі своїми обов’язками.

Велика Британія: повага до традицій та паб замість корпоративу

Олена Годованець,
експертка у сфері Legal Tech

Я переїхала до Великої Британії у 2000 році. З 2007-го працюю у сфері Legal Tech.

У Британії люди звикли працювати ефективно — без відволікань, ненормованих перерв на чай та каву чи відвідин лікаря й перукаря в робочий час. Знаю, що деяким українцям, які приїхали сюди через війну, було важко прилаштуватися до таких робочих темпів і все встигати. 

Work-life balance залежить від роботодавця і його політики стосовно працівників. Приватні компанії набагато вибагливіші, бо від таланту і професійного внеску робітника залежить їхній прибуток. Державна сфера значно розслабленіша, часто не в позитивному значенні цього слова — чимало процесів там бюрократизовані. 

Колись мені довелося попрацювати на компанію-постачальника, де такого поняття як work-life balance не існувало взагалі: доводилося бути на зв’язку пізно ввечері та виконувати роботу на вихідних.

Велика Британія — країна, що пишається своїми традиціями, тож ставлення до роботи подекуди теж доволі традиційне. Сім’ї, де чоловік працює понаднормово (овертаймить, бере сайд-проєкти тощо), а дружина є домогосподаркою або працює неповний день, тут не рідкість. Через це у жінок та чоловіків різний підхід до роботи. Водночас ринок праці дозволяє жінкам, що самостійно виховують дітей, також зробити непогану кар’єру.

Більшість англійців — люди емоційно закриті та переважно інтровертні. Тому типові, скажімо, для американців тимбілдинги для місцевих — це кара небесна. Але це не означає, що колеги проводять час одне з одним виключно на роботі, зовсім ні. 

Найкращий корпоратив для англійця — це забігти з колегою після тяжкого дня до найближчого пабу на кілька пінт пива. І там говорити про чортових політиків, погоду, футбол, переваги air fryer у порівнянні зі звичайною газовою духовкою — про що завгодно, тільки не про роботу!

Канада:  виняткова ввічливість та хайкінг на вихідних 

Галина Каплан,
UX-дизайнерка в Shopify

Я живу в Канаді вже 7 років. Працюю продуктовою дизайнеркою в міжнародній IT-компанії, що займається електронною комерцією. 

Якщо говорити про IT, тут взагалі немає бюрократії. Всі керуються принципом Don’t ask for permission, ask for forgiveness, що можна перекласти як «Не питайте дозволу, ліпше потім попросите вибачення». Кожен може проявляти ініціативу та робити те, що, на його думку, принесе користь компанії. І для цього не потрібно отримувати мільйон дозволів.

Тут дуже відповідально ставляться до work-life балансу. Затримуватися після роботи, працювати пізно ввечері, рано зранку чи на вихідних — це дуже не окей, бо свідчить про те, що ви погано організовуєте свій час. Якщо ви не встигаєте виконувати свої завдання, то, можливо, варто поговорити зі своїм менеджером — зменшити своє завантаження чи переглянути робочі підходи. 

Водночас тут надзвичайно важливими є результати, ваш вклад в успіхи й розвиток компанії. Тож не вийде просто посидіти з 9 до 17 й піти відпочивати. Кожні пів року оцінюють співробітників, дивляться на їхні показники. Якщо вони недостатні, то можуть запропонувати план, як повернути вас до потрібної результативності. Часом може дійти й до звільнення. Від вашої ефективності залежить і ваша фінансова компенсація.

Поза роботою люди не надто товаришують. Коли я працювала в Україні, то колеги автоматично ставали друзями, було нормально запрошувати їх на дні народження чи навіть на весілля. Натомість в Канаді це радше виняток — тільки якщо супер із кимось зійдетеся. Наприклад, з одним із моїх колег ми товаришуємо родинами.

Дуже нормально регулярно брати відпустки. Якщо ви довго не відпочивали, ваш менеджер може поцікавитися, чи все у вас добре і як ви себе почуваєте. Це вияв турботи до співробітників, хоча водночас має й комерційний складник, адже компанії вигідно, щоб люди були в ресурсі — наповнені енергією та продуктивні. 

Конкретно у нас в компанії відпустка безлімітна — бери, коли треба. Але ніхто цим не зловживає, і в середньому люди беруть 3–4 тижні на рік.

Відпочивати канадці найбільше люблять на природі, що не дивно, адже вона тут надзвичайно гарна. Популярний спосіб проведення вільного часу — це хайкінг, тобто тривалі піші прогулянки. Хайкінгових доріжок і стежок чимало й у містах, і поза ними. Тільки приходить весна, люди вбираються у зручний одяг і вирушають у мініпоходи разом із дітьми та домашніми тваринами. Улітку популярно на вихідних відпочивати у котеджах біля водойм, зокрема озер — у Канаді їх дуже багато, тут взагалі найбільший запас прісної води у світі;) А от взимку обирають поїздки на море, переважно на Кубу, в Мексику чи Домініканську Республіку.

Серед визначних рис канадського менталітету — виняткова ввічливість. Є навіть такий жарт: якщо канадець не попросив вибачення 38 разів на день, то його день минув дарма. Або ще говорять, що канадці не можуть проїхати нерегульоване перехрестя, бо кожна машина пропускатиме іншу, і так триватиме цілий день. Мені дуже подобається місцева доброзичливість і намагання людей бути уважними одне до одного.

Читайте також

Релокейт: кому зайдуть Китай і Коста-Рика та чим захоплює Німеччина

Українська дизайнерка — про переїзд і роботу у США

Легалізація й працевлаштування в Польщі: поради юристки