Чи можна жартами заробляти на життя? Сергій Степанисько про професію стендап-коміка

В умовах повномасштабної війни часом єдине, що допомагає залишатися при здоровому глузді — це гумор. Саме тому за останні два роки в українському сегменті ютубу з’явилися десятки розважальних шоу, а коміки почали збирати повні зали глядачів у різних містах України. 

Поговорили зі стендап-коміком, резидентом «Підпільного Стендапу» Сергієм Степаниськом про те, чим живе український стендап під час війни, чи потрібна коміку освіта та чи реально заробляти гумором на життя. Також Сергій поділився порадами, що варто дивитися й читати, щоб гарно жартувати.

Про свій шлях до стендап-комедії

Моє знайомство з комедією як сценічним жанром почалось у восьмому класі, коли мама взяла мене на вечір гумору у коледжі містечка Золочів на Львівщині, де вона викладала. Це було щось на кшталт КВК — кілька команд змагалися між собою у різних конкурсах: візитка, музичний тощо. Я пам’ятаю, що мені тоді дуже сподобалася атмосфера, яка панувала в командах, те, як вони кайфували від виступів, тож я вирішив, що теж хочу спробувати себе в чомусь подібному.

З того часу я долучався до різних шкільних виступів, а в 11 класі грав у команді КВК. Вступивши до університету, я продовжив шлях гумориста і став капітаном команди Інституту філології. На внутрішньоуніверситетських іграх познайомився з Антоном Тимошенком та іншими на той час уже досить сильними коміками. Ми об’єдналися спочатку в команду університету імені Т.Г. Шевченка, а згодом стали самостійною командою «Летний вечер» і пройшли у телефестиваль «Ліги Сміху 2017».

З часом учасники команди один за одним почали розвивати сольну кар’єру. Для мене командний гумор також вичерпав себе, тож десь з 2018 року я виступаю самостійно як стендапер.

Свого часу мені було набагато легше пробитися, ніж комікам-початківцям зараз, тому що стендап в Україні лише починав розвиватися, і конкуренція не була такою великою. Зараз уже мало просто бути смішним і писати хороші жарти, потрібно чимось виділятися серед сотні інших.

Звісно, щоб організовувати заходи та збирати аудиторію, все одно потрібно було об’єднуватися в ком’юніті. Так я став учасником Ukrainian Stand Up Agency — проєкту, метою якого був розвиток стендапу українською мовою. Адже навіть у 2019 році коміки здебільшого виступали російською, більшість розважальних телевізійних шоу, зокрема «Ліга сміху», в якій ми брали участь ще командою, велися російською. Ми хотіли це змінити. 

Я з україномовної сім’ї, тому завжди розмовляв українською і виступав нею ще до того, як це стало мейнстримом. Навіть у командних виступах, де більша частина програми була російською, я завжди грав роль такого собі гіперболізованого патріота. Не можу сказати, що мені зараз не соромно за цей образ, але тоді це здавалося цілком іронічним. 

Про інструменти розвитку кар’єри коміка

В часи мого становлення як самостійного стендапера було модно ходити на «Розсміши коміка», щоб засвітитися на телебаченні та заявити про себе. Вперше я потрапив на шоу у 2019 році, коли в журі ще сидів Володимир Зеленський. Ми виступали вдвох з Антоном Тимошенком і програли на першій хвилині. Потім я ще тричі приходив сам. Востаннє — вже після початку повномасштабного вторгнення, щоб виграти кошти і передати на потреби знайомим військовим. 

Вперше це було щось «вау», але з кожним наступним разом вже не відчувалося такого захоплення. Для мене це була більше можливість заробити грошей та полоскотати власне самолюбство. Шоу досі йде, але, на мою думку, воно вже втратило свою актуальність.

Щоб телебачення принесло вам популярність — потрібно з’являтися там регулярно. Одна поява в шоу нічого не дасть. Вас забудуть уже за кілька хвилин.

Сьогодні розвивати кар’єру та досягати впізнаваності дуже допомагають соцмережі, зокрема ютуб, тікток, інстаграм. Потрібно створювати дуже багато контенту та просувати його в різних форматах на різні аудиторії. Не буває так, що ти просто написав класний матеріал, виступив з ним в барі на 50 людей і назавтра прокинувся відомим. Самопіар — це значна частина роботи коміка.

Читайте також: Мистецтво самопрезентації: як особистий бренд впливає на ваш успіх

З іншого боку, треба чітко розуміти, яка у вас ціль: розкрутити свій канал, щоб мати багато підписників і заробляти на рекламі, чи дійсно побудувати кар’єру стендапера. На мою думку, тікток має негативний вплив на артистів, адже доводиться грати за його правилами і намагатися привернути увагу людей за три секунди, а не думати над драматургією жарту і будувати його так, щоб це був добрий гумор, а не щось епатажне. І це сумно. 

Глядача, якого можна завоювати за три секунди, так само легко втратити. Тому  потрібно мати стратегію роботи «на довгу дистанцію».

Про український стендап під час повномасштабної війни

Нам зіграло на руку те, що після 24 лютого 2022 року переважна більшість українців відмовилася від російського контенту і почала відкривати для себе українські імена. І, о диво, виявилося, що український стендап існує не перший рік, але наші коміки програвали конкуренцію російським артистам, які мали більше грошей на рекламу і лізли з усіх щілин, виконуючи вже тоді пропагандистську функцію, як і будь-що російське.

За останні два з половиною роки кількість українського розважального контенту зросла в рази, якщо не десятки. З’явився широкий вибір тем та форматів: інтелектуальний гумор, побутовий, патріотичний тощо. В різних містах почали розвиватися нові ком’юніті гумористів. У Києві, приміром, зараз настільки багато різних стендап-клубів, що хоч я є частиною цієї індустрії, я вже не знаю про все-все, що відбувається тут, як це було раніше.

Змінилася й аудиторія та її запити. Суспільство стало більш толерантним, ми дивимося в бік розвинутих країн, якомога більше віддаляючись від росії. Тому жарти, які ще кілька років тому сприймалися нормально, наприклад, про ЛГБТК+ спільноту, зараз уже не те що не заходять, а викликають обурення.

Під час війни стендап став інструментом промоції української культури. Нещодавно бачив анонс, що мережа книгарень «Є» планує організовувати стендап-вечірки. Не бар чи паб, а книгарня — осередок інтелектуального й культурного життя. Комік Сергій Чирков є співведучим літературного подкасту, також з’явилося кілька шоу, де в легкій гумористичній манері розповідають про історичні й літературні факти та постаті.

Мені подобається, що стендап в Україні — це не лише маргінальні артисти, табуйована лексика і жарти про секс чи мастурбацію, як це часто буває в європейських країнах чи США, а невіддільна складова інтелектуального й культурного, а в нашому випадку, і волонтерського та суспільно-політичного життя нації.

Також спільнота коміків дуже активно підтримує Збройні Сили України та акумулює неймовірну кількість донатів. Багато хто віддає частину коштів з продажу квитків на армію або організовує повністю благодійні виступи. Хтось запускає креативні збори чи створює окремі проєкти, метою яких є збір коштів на потреби військових. Крім цього, стендапери виступають для військових у госпіталях та прифронтовій зоні. Лише «Підпільний Стендап» за 2023 рік задонатив десятки мільйонів гривень на різні підрозділи й фонди. І це не враховуючи особисті ініціативи коміків та цьогорічні великі концерти й сольні тури.

Про поєднання «справжньої» роботи та стендапу

Якщо ви багато виступаєте і працюєте над розвитком особистого бренду, то цілком можливо жити лише зі стендапу. Крім власне стендап-виступів, зараз існує багато додаткових активностей, на яких можуть заробляти коміки. Гумористів часто запрошують бути ведучими заходів різних рівнів: як локальних (весілля чи дні народження), так і масштабних (телевізійні шоу чи Нацвідбір Євробачення). Також вони можуть бути модераторами подій, як-от презентація книги чи обговорення фільму, та виступати на корпоративах. Інша справа, чи погоджуватися на ті або інші пропозиції. Тут кожен вирішує для себе.

Все залежить від того, скільки ви хочете заробляти та чого прагнете від життя. Багато коміків все ж поєднують заняття гумором з іншою роботою. Я, наприклад, працюю SEO-редактором в українській IT-компанії Jooble, координуючи роботу команди з понад 30 авторів і редакторів-фрилансерів із десяти країн світу. Однак є й ті, хто принципово займається лише творчістю і вважає, що будь-яка інша діяльність заважатиме їм писати матеріал та розвивати кар’єру артиста.

Поєднувати, чесно кажучи, складно. Перш за все через те, що я усвідомлюю: якщо хочу досягти в чомусь максимального успіху, то маю віддаватися цій діяльності на 100%. А тут так не виходить, тому постійно доводиться шукати баланс. Щоб розвиватися як комік, потрібно багато часу присвячувати написанню жартів, виступам, турам і створенню контенту для соцмереж. З іншого боку, щоб зростати кар’єрно у сфері IT, теж недостатньо відпрацювати робочий день з 9 до 18. Треба постійно вчитися чогось нового, цікавитися ринком, аналізувати конкурентів, стежити за конференціями та трендами. 

Останнім часом найважче мені дається написання жартів, тому що робота SEO-редактора також пов’язана з текстами: я постійно щось переписую, вигадую, креативлю. А ресурс мозку, на жаль, не нескінченний, і прийшовши з роботи додому, я вже не маю ні сил, ні натхнення на створення гумористичного контенту. Також свій відбиток залишають і тривожні новини із фронту, і постійні обстріли від країни-терориста.

На певному етапі я почав ставитися до стендапу не як до роботи, а як до процесу, що приносить мені задоволення і суспільну користь. Я знаходжу розраду в тому, щоб сісти й пописати матеріал або виступити перед аудиторією, відволіктися від буденних клопотів і жахів війни, а також розіграти парочку лотів.

У компанії, звісно, знають, що я займаюся стендапом. Фаундер компанії та деякі топменеджери відвідували мої виступи. І я навіть бачив, що вони сміялися, значить все добре 🙂 

Про вищу освіту та курси стендапу

За освітою я магістр української філології, і загалом задоволений своїм вибором та не вважаю, що навчався дарма. Найцінніше, що дала мені гуманітарна вища освіта — це вміння думати й аналізувати інформацію. А це точно не зайве, чим би я не займався в житті. Також моя освіта є частиною мого гумористичного амплуа, я багато жартую на філологічні теми.

Ще одним плюсом навчання на філології було знайомство з українською літературою. З початком повномасштабного вторгнення у суспільстві стався бум зацікавлення всім українським, зокрема й літературою. Багато українців тільки зараз відкривають для себе наших класиків, дізнаються про представників «Розстріляного відродження» чи шістдесятників. А зі мною ці знання вже давно, і я можу їх використовувати при написанні жартів.

В Україні є кілька стендап-курсів, зокрема Standup School Сергія Афонського, школа імпровізації, курси комедійного театрального мистецтва, лекція «Як писати стендап» від Litosvita тощо. Деякі спрямовані більше на розвиток навички написання жартів, деякі — на вміння триматися на сцені та взаємодіяти з аудиторією. 

Навчитися писати матеріал та підтягнути акторську майстерність можна без проблем. Але питання в тому, чи вистачить вам природного хисту, щоб пробитися серед сотень конкурентів і стати популярним. Це так само, як і навчитися грати у футбол: хтось після закінчення футбольної академії стає професійним футболістом, якого купує «Реал Мадрид», а хтось просто щонеділі їздить грати на орендоване поле з друзями. Зі стендапом аналогічно. 

На мою думку, вища освіта важлива для загальної ерудованості, але я не можу стверджувати, що всім комікам потрібно навчатися в університеті чи на профільних курсах.

Я не вірю, що будь-які курси й тренінги можуть зробити з людини крутого харизматичного артиста, який всім цікавий, якщо в неї немає хоча б дрібки природженого таланту або харизми.

Найсвіжіший сольний концерт Сергія

Про табу в гуморі

З найбільш актуального — я не жартую негативно про ТЦК та мобілізацію, знецінюючи ці критичні для нашого суспільства поняття. Зараз працюю над матеріалом, в якому трошки жорстко буде про «ухилянтів» — тих, хто намагався або кому вдалося виїхати з України нелегально.

Не жартую про військові дії чи наших військових, якщо не отримав від них дозволу розповісти щось цивільним. Загалом вважаю, що писати й говорити про війну чи будні в армії мають право лише ті, хто сам одягнув піксель. Наприклад, стендап-комік Сергій Ліпко, який з перших днів повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Я не можу собі морально дозволити жартувати про чужий досвід. До того ж у мене батьки військовослужбовці, тому відчуття доречності й солідарності з військовими у мене є ще з початку АТО. 

Також табуйована для мене тема — росіяни, якщо говорити про них у позитивному чи виправдальному тоні. Ми всі багато жартували про них у 2022 році, коли було загальне піднесення і вірилося, що така масштабна війна не може тривати довго. Згодом з’явилося усвідомлення, що применшуючи серйозність ворога, ми робимо собі ведмежу послугу та нівелюємо заслуги наших захисників.

З більш очевидного — смертельні хвороби, невиправдана жорстокість, сексизм, расизм тощо.

Про радощі й труднощі у житті коміка

Найкраще відчуття, яке дарує стендап — це коли ти відкриваєшся на виступі, а люди відкриваються у відповідь. Ці емоції, коли ти з аудиторією на одній хвилі і не хочеться йти зі сцени навіть після закінчення програми, варті всіх старань.

Стендап — це коли ти пишеш дуже багато матеріалу, і в одному випадку з десяти народжується справді щось вартісне. А якщо цей жарт — це ще й правильно подана ситуація, яку ти насправді пережив, а не просто вдала гра слів, і люди сміються, бо вони тобі вірять, тоді я переживаю катарсис на сцені.

Найважче — це виступати на івентах, де стендап в принципі не потрібен. Це своєрідний побічний ефект популярності жанру, коли його намагаються втулити всюди, не задумуючись про доцільність. Це можуть бути якісь офіційні заходи, дні народження чи корпоративи, де аудиторія взагалі не готова до гумору й не налаштована 15-20 хвилин уважно слухати й взаємодіяти з коміком. Тоді стендап перетворюється на справжню роботу, коли потрібно просто відпрацювати ту кількість хвилин, за яку тобі заплатили. 

Останнім часом дуже складно жартувати в дні масованих обстрілів, коли росіяни влаштовують теракти, в яких гине багато людей. Або коли отримуємо невтішні новини з фронту про наступ та втрату позицій. Часто ми скасовуємо концерти, коли розуміємо, що сьогодні жартувати недоречно. Іноді просто немає ресурсу виходити на сцену, знаючи, що за кілька сотень кілометрів від тебе справжнє пекло. Але з іншого боку люди часто приходять на виступи, бо їм так само важко і сумно, і вони шукають порятунку в гуморі. Тоді моє завдання зробити так, щоб сміх повернув людям надію. 

Часто на концерти ходять рідні й близькі військових або самі захисники, що приїхали у відпустку чи на лікування. Найбільший кайф — це коли вдається розсмішити військового. Тому що після того, що вони пережили, їх важко чимось вразити. Тож сміх військового — це +1000 до впевненості в собі та відчуття, що те, що ти робиш — не даремне.

Поради комікам-початківцям

1. Відкиньте всі страхи. На початку кар’єри стендапера може бути безліч страхів: від осуду та нерозуміння з боку рідних і близьких до несприйняття ваших жартів аудиторією та виступів у тишу. Через це всі проходять, і єдина порада тут — не боятися. Боїшся — не роби, робиш — не бійся.
2. Помічайте світ навколо та фіксуйте деталі. Комедія — вона буквально всюди в нашому житті, головне — навчитися помічати моменти, які можна перетворити на жарти. 
3. Записуйте всі ідеї одразу. Це може здатися порадою людини у віці, але часто хороші задуми втрачаються через те, що вони приходять десь в дорозі чи під час роботи, і я не записую їх. А коли сідаю працювати над матеріалом, то вже не можу пригадати. Не робіть так — записуйте все одразу.
4. Тестуйте свій матеріал. Ходіть на відкриті мікрофони, щоб перевірити, як заходять жарти. І робіть це не раз на рік, а регулярно. Однак не очікуйте, що все, що ви напишете, зразу залетить, будьте готові викидати та допрацьовувати жарти.
5. Будьте самобутніми. Навіть якщо у вас є кумири, гумор яких ви обожнюєте, старайтеся нікого не наслідувати. Тому що епігонство дуже помітне і не грає вам на руку. Ніхто не ходитиме на концерти стендапера, який є копією іншого відомого артиста. Шукайте свою ідентичність, те, чим ви будете вирізнятися серед інших.
6. Читайте художню літературу різних жанрів. Мене часто процес читання надихає на написання матеріалу. І зазвичай я пишу про щось, зовсім не пов’язане з сюжетом книги. 
7. Пишіть. Дуже багато. Щоб жарти писалися легко й невимушено, в цьому постійно треба практикуватися. Це найочевидніша, але й найважливіша порада.

Що подивитися?

🎬 Виступи американських коміків Білла Барра та класика від Едді Мерфі. 

Що почитати?

📖 Джуді Картер «Біблія комедії»;
📖 українську комедійну літературу в хронологічному порядку від Григорія Квітки-Основ’яненка до Павла Глазового, Остапа Вишні та постмодерністів Юрія Винничука й Леся Подерв’янського;
📖 Юрій Яновський «Майстер корабля»;
📖 новели та повісті Михайла Коцюбинського, зокрема «Intermezzo» та «Persona Grata»;
📖 Джованні Боккаччо «Декамерон».

Читайте також

Щоб не плакать, ми сміялись: меми про роботу від команди Happy Monday

Як побудувати кар’єру мрії: телеведуча Неля Шовкопляс про шлях до улюбленої професії

«Навколо професії існує пафосний флер»: художники — про свою роботу та заробітки