Токсичність у деталях: ознаки токсик комунікації на роботі та як їй протидіяти

За останні роки токсичність на роботі стала зіркою обговорень корпоративних комунікацій. Про неї говорять на консультаціях, зустрічах 1:1, у курилках та скаржаться в кабінетах психологів. Що це таке та як із цим бути? Розбираються комунікаційниця, авторка каналу «Культура Комунікації», лекторка й менторка Анастасія Бабічєва та Олександра Підгаєвська, психологиня, лекторка й авторка подкасту «Як це пережити?!».

Що таке токсичність та її вплив на роботу 

Поняття «токсичність» прийшло до нас із хімії та буквально означає «отруйний». Але треба зазначити, що це не наукове, а побутове поняття. Найчастіше в робочій комунікації слово «токсичний» застосовують, коли взаємодія з колегами й керівництвом шкодить психічному та фізичному стану, мотивації та продуктивності працівника. Проявом токсичності можуть бути приховані чи відкриті конфлікти, надмірний стрес, брак підтримки в команді, несправедливість, мобінг (публічне цькування, створення нестерпних умов для роботи, ігнорування) або будь-яка форма дискримінації.

Очікування співробітників щодо комунікації різні. Але інклюзивність, етичне ставлення, повага — це те, що рекрутери та сайти компаній обіцяють на етапі знайомства. Тож коли корпоративна комунікація на практиці не відповідає навіть найскромнішим очікуванням, працівники можуть реагувати роздратуванням, розчаруванням і навіть звільненням.

У США провели велике дослідження: проаналізували профілі 34 мільйонів робітників і причини їхнього звільнення. Виявилося, що у 2021 році причиною звільнення у 10 разів частіше ставала токсична корпоративна культура, ніж, наприклад, зарплата. Переконання, що головна мотивація для більшості найманих працівників — це гроші, нарешті набуває доказової критики. 

На жаль, ми поки що не маємо досліджень культури комунікації в Україні, але можемо припустити, що рівень напруги в суспільстві й ментальний стан багатьох українців та українок може підвищувати рівень токсичної взаємодії. 

5 найпоширеніших ознак токсичності

Дослідники токсичної комунікації зі США виділяють 5 ознак токсичності, які особливо впливають на якість взаємодії. Ми приміряли їх на наше суспільство й сьогодення, і от що вийшло. 

1. Вираження неповаги

У наших реаліях неповага часто пов’язана зі зловживанням владою та радянським ієрархічним принципом побудови комунікації, більш відомим як «я — начальник, ти — дурень». В особистісному сприйнятті це може відчуватись як тривога від думки про перспективу спілкування з керівником, спротив зустрічам сам на сам, уникнення прямого діалогу, страх поставити запитання чи запропонувати ідею тощо. 

2. Хиже середовище

Для такого середовища характерна відсутність співпраці: тут кожен сам за себе та виживає як може. Треба йти по головах — ок, підставити колегу з сусіднього відділу — не проблема. У хижому середовищі саботують домовленості, свідомо затягують чи зривають дедлайни, не координують свої дії тощо.

3. Аб’юзивність

Це крик чи скандали з працівниками, приниження та зневажливе ставлення до них. Таке психологічне насильство може викликати різні реакції: від самоагресії (знецінення власних досягнень, досвіду, внеску) до агресивного захисту (дзеркальної поведінки чи переспрямованої агресії). Не можу відповісти керівнику — йду кошмарити колегу, кричу на продавчиню чи вдома зриваюся на близьких.

4. Газлайтинг 

Це форма психологічної маніпуляції, мета якої — змусити жертву сумніватися в адекватності свого сприйняття навколишньої дійсності та ставити під сумнів власний здоровий глузд. Розповсюдженим прикладом можуть бути фрази: «Такого ніколи не було», «Тобі здалося, ми про таке не домовлялись».

5. Неінклюзивність

Останнє, та не менш важливе — неінклюзивність комунікації компанії та її лідерів. Виражається в упередженому ставленні до особистого досвіду (ветеранів, жінок після декретної відпустки, людей з ментальними розладами чи інвалідністю, вимушених переселенців), статі, раси, сексуальної ідентичності та орієнтації, віку тощо.

Що робити, якщо ви перебуваєте в токсичному середовищі

Як зрозуміти, що ви опинилися в токсичному середовищі, та як це пережити? Пропонуємо антидот. 

1. Найголовніше й найпоказовіше — ваш стан наприкінці робочого дня. Якщо ви морально виснажені й вас нудить від думки про комунікацію з клієнтами, колегами чи босом — це сигнал, якому варто приділити увагу. 

Антидот. Програма мінімум — сісти й виписати, що викликає нудоту і як ви можете покращити своє самопочуття. Програма максимум — звернутися до представника HR-відділу чи зовнішнього спеціаліста (психолога, кар’єрного консультанта, коуча), щоб комплексно подивитись, як зменшити токсичність вашого робочого місця.

2. Важлива ознака — відсутність кордонів. Токсична робоча комунікація часто нормалізує відсутність здорових меж. Про це свідчить, наприклад, регулярна робота понаднормово, вимога бути на зв’язку 24/7, наявність безлічі каналів комунікації, робота у вихідні та лікарняні дні. 

Антидот. Визначити пріоритетні для вас обмеження та почати про них комунікувати. Буває, що нам ок працювати 24/7, а от п’ять каналів комунікації — занадто для мозку, бо стежити за всіма важко. Після зменшення кількості каналів до ефективного мінімуму може виявитись, що 8 робочих годин вам вистачає і працювати 24 більше не треба.

3. Культура пліткування та зневажливого обговорення колег, клієнтів і партнерів за їхньою спиною має насторожити. 

Антидот. Усі ми любимо попліткувати, і деякі дослідники-антропологи навіть вважають, що саме це стало базою для розвитку людства. Та погодьтеся: є різниця між переходом на особисте та дискусією в професійній площині. Рекомендуємо вчитися розрізняти перше й друге, поступово відмовляючись від першого. 

4. Якщо ви регулярно стаєте свідками жартів, які принижують честь та гідність співробітників, сексуалізованих жартів і жартів, що об’єктивізують, тобто харасменту та булінгу на робочому місці. Таке середовище отруює та засмоктує в деструктивні групові процеси — поділ на своїх/чужих, зірок/вигнанців. Уявіть, як «оперативно» та «ефективно» вирішуються в такому середовищі робочі завдання. 

Антидот. Програма мінімум — не підтримувати ці жарти, зупиняти їх у свій бік. Програма максимум — звернутись до представника HR-відділу за рекомендаціями чи системними діями, спрямованими на формування здорової та безпечної комунікації. 

5. Відсутність права на помилку. У команді, де карають за помилки й фокусуються на тому, щоб помилок уникнути, напруга від страху помилитися призводить до зворотного результату. 

Антидот. Комунікація реалістичних очікувань і планування вимірювального результату, зрозумілого всім учасникам, толерує право на помилку та зменшує напругу. 

Приклади токсичних фраз

Коли чуєте подібне, є декілька варіантів реакції: 

• прийняти й толерувати (не рекомендуємо, якщо не хочете, щоб це продовжувалось);
• сказати іншій стороні, що вас це не влаштовує, і відстояти свої кордони; 
• припинити взаємодію з носієм токсину.

Запит на інструменти зменшення токсичності в професійних колах українського бізнес-простору зростає щороку. Тому ми започаткували проєкт «Як це пережити? Культура професійної комунікації» про комунікацію та етичність взаємодії в професійному полі, який охоплює лекції та практикуми, мастермайнди, психологічно-комунікаційні аудити для компаній, консультації, менторство та подкаст «Як це пережити?» про професійну комунікацію.

Токсичність можна перемогти, і ключ до цього — навички здорової професійної комунікації. Хай їх не вчать у школах та ВНЗ, навчитися цього не пізно й зараз.

Читайте також

«Головне — не дратувати людей». Правила ділового етикету на робочому місці

На зв’язку: як етично спілкуватися з колегами в онлайні

Булінг на роботі: як боротися, якщо ви жертва, свідок або керівник