Ветеринар, кінолог чи зоопсихолог? Путівник професіями, пов’язаними з тваринами

Домашні тварини стають популярнішими: за даними Institute for Family Studies, їх заводять усе більше людей, особливо молоді пари. З попитом на домашніх улюбленців зростає й популярність професій, повʼязаних із ними, оскільки опікуни стикаються з різними проблемами та цікавляться покращенням добробуту своїх тварин. Анастасія Крамаренко, спеціалістка з поведінки тварин, розбере найбільш поширені професії та різницю між ними: хто такий кінолог, зоопсихолог, ветеринар і тренер.

Анастасія має вищу ветеринарну освіту й трирічний досвід роботи у ветеринарії з домашніми тваринами. З 2019 року практикує як поведінкова терапевтка, тобто займається ментальним здоровʼям тварин і їх тренінгом. Працює з котами, собаками та фретками. Акредитована членкиня International Association of Animal Behavior Consultants.

Ветеринари

Ветеринари — це лікарі для тварин. Вони займаються профілактикою проблем зі здоровʼям, лікуванням тварини та підтриманням її хорошого фізичного самопочуття. Якщо ветеринар не має додаткової освіти й при цьому дає рекомендації щодо поведінки та виховання тварин, він виходить за межі своєї компетенції. Буває, що поведінкова проблема перетинається з соматичною (наприклад, у випадках болю, що часто провокує агресивну поведінку), тоді ветеринар і спеціаліст із поведінки тварин повинні разом працювати над розв’язанням цієї проблеми. 

Де навчаються ветеринари

Ветеринарів навчають у вищих навчальних закладах України. Після закінчення бакалавріату студент отримує звання ветеринарного фельдшера (молодший ветеринарний фахівець, який працює під наглядом ветеринарного лікаря), після закінчення магістратури — звання ветеринарного лікаря (без спеціалізації). На бакалавріаті навчають здебільшого роботі з сільськогосподарськими тваринами, а на магістратурі можна обрати, наприклад, кішок чи собак, екзотичних тварин, птахів тощо.

Зазвичай випускники вищих навчальних закладів починають працювати терапевтами, а вузьку спеціальність обирають вже під час післядипломного навчання, коли проходять окремі приватні курси й навчальні програми та концентруються на роботі з якимось конкретним профілем: стають ветеринарними офтальмологами, хірургами, ортопедами, онкологами тощо. Окремо зазначу деякі, можливо, не такі очевидні спеціалізації, які стають усе більш популярними.

• Ветеринарний дієтолог — це ветеринар, що спеціалізується на розробці раціону чи підборі готових кормів для конкретних тварин, з огляду на індивідуальну непереносність, дієту, вподобання, рівень активності тощо. Ветеринарні дієтологи працюють як зі здоровими тваринами, опікуни яких хочуть урізноманітнити чи покращити раціон своєї тварини, так із хворими тваринами, яким необхідна спеціальна дієта й підтримка. 
• Поведінковий ветеринар — це, грубо кажучи, психіатр для тварин. Цей спеціаліст займається підбором медикаментозної підтримки для роботи з поведінковими проблемами у тварин (обсесивно-компульсивний розлад, посттравматичний стресовий розлад, шумофобія, сепараційна тривога тощо). Він також може давати рекомендації щодо немедикаментозних методів роботи із твариною: тренінгу, антистрес-програм тощо. 

Спеціалісти з поведінки тварин

Тепер про спеціалістів із поведінки, зоопсихологів і кінологів. В українськомовному просторі є певна плутанина в термінології, оскільки сфера роботи з поведінкою тварин для нас відносно нова. В англомовному просторі ці терміни — дещо різні професії. 

Animal Behavior Consultant (консультант із поведінки тварин) 

Це професіонал, що спеціалізується на зміні проблемної поведінки. Він тісно співпрацює з власником тварини, щоб зрозуміти основні причини такої поведінки та розробити ефективний план її позитивної зміни. Консультант із поведінки тварин часто забезпечує як тренування та програму модифікації поведінки для тварин, так і підтримку їхніх власників, щоб досягти змін на краще.

Cynologist/Felinologist (кінолог/фелінолог)

Це фахівець, який займається комплексним вивченням собак (кінолог) чи котів (фелінолог): їхньої генетики, фізіології, анатомії, поведінки, історії, різних аспектів їхнього догляду, навчання та управління. Кінологія/фелінологія — це ширша галузь, яка охоплює не лише вивчення поведінки собак/котів, а й інші наукові та практичні аспекти, пов’язані з собаками/котами, такі як розвиток породи, методи розведення, робочі ролі у випадку собак (наприклад, пошуково-рятувальні собаки, поліційні собаки, собаки-терапевти) тощо.

Хоч і кінологи/фелінологи, і консультанти з поведінки тварин зацікавлені в розумінні тварин, увага кінолога/фелінолога є ширшою та охоплює різні аспекти, зокрема їхню генетику та історію, тоді як увага консультанта з поведінки тварин більше зосереджена на зміні проблемної поведінки.

Dog Trainer (тренер собак)

Це професіонал, що спеціалізується на навчанні собак певним навичкам і поведінці за допомогою методів дресування. Основна його мета — допомогти собакам навчитися реагувати на команди, сигнали та інструкції, які надають їхні власники або провідники. Тренери працюють із собаками та їхніми власниками для досягнення різних цілей, таких як тренування слухняності, базові команди, ходьба на повідці, охорона, а іноді й складніші завдання, як-от навчання дог-денсу, трюків і навіть спеціальних ролей на кшталт дресування службових або терапевтичних собак.

В українськомовному просторі наразі ці ролі не настільки чітко розділені. Часто люди, які називають себе кінологами, займаються також проблемною поведінкою, а спеціалісти з поведінки — ще й, наприклад, побутовим тренуванням. Тож, коли ви бачите слово «кінолог», обовʼязково питайте, чим саме займається людина і які послуги надає.

Зоопсихолог

В українськомовному просторі ця назва починає входити в побут, хоча технічно використовується не зовсім вірно. Зоопсихолог — це науковець, який займається академічним вивченням психології тварин. Але по факту дуже багато українців шукають зоопсихологів, коли стикаються з проблемами поведінки своїх тварин. Тож я, як і деякі мої колеги, використовую в описі своєї роботи саме цей термін, оскільки він зрозуміліший для людей та більше асоціюється з гуманними методами. По суті, зоопсихологи працюють як спеціалісти з поведінки тварин.

Важливий момент: ані кінолог, ані спеціаліст із поведінки не мають компетенцій давати поради, що стосуються ветеринарії та лікування. Звісно, іноді в процесі роботи та консультацій можуть виникнути питання щодо здоровʼя тварини, оскільки багато поведінкових проблем виникають внаслідок болю чи дискомфорту, і тоді спеціаліст з поведінки може допомогти зорієнтуватися, де приблизно слід шукати проблему, та порадити здати аналізи й проконсультуватися з ветеринаром.

Де навчаються спеціалісти з поведінки

На жаль, у кінологів та спеціалістів з поведінки немає ніякого централізованого навчання та будь-якого контролю. Грубо кажучи, будь-хто може назвати себе кінологом, зоопсихологом чи спеціалістом із поведінки, але кваліфікація та якість роботи цієї людини будуть залежати суто від її доброчесності. 

За кордоном існує практика сертифікації (або акредитації) спеціалістів, які вже працюють: можна пройти іспит і отримати підтвердження своїх компетенцій та відповідність своєї роботи певним етичним стандартам. Наприклад, я проходила акредитацію в International Association of Animal Behavior Consultants. Для цього рекомендовано мати досвід не менш ніж 4 роки та понад 500 годин консультацій і 400 годин навчальних програм. 

В Україні, на жаль, таких організацій немає. Освітою кінологів в Україні займається Кінологічна Спілка України, але вона не декларує, чи методики їхньої роботи відповідають принципам НІМА (коли під час розв’язання поведінкових проблем намагаються використовувати найменш дискомфортні тактики впливу на тварину), і взагалі не зазначає на сайті, які етичні стандарти роботи з тваринами вона підтримує. 

З чого почати, якщо вам цікавий цей напрям роботи?

Я б запропонувала пройти курси від International Association of Animal Behavior Consultants, Nordic School for Dog Trainer, The Association of Professional Dog Trainers, Karen Prayor Academy — отримати базові знання, а потім відточувати їх на конференціях та лекціях окремих спеціалістів. Зауважу, що ветеринарна освіта для спеціаліста з поведінки не є обов’язковою.

Одна зі складностей входу в професію полягає в тому, що чітких кроків-етапів немає через відсутність системної регуляції. У кожного спеціаліста свій шлях. Але існують спільноти експертів (International Association of Animal Behavior Consultants, Association of Pet Dog Trainers, Animal Behavior and Trainer Council), де можна спілкуватися з колегами, брати супервізії, продовжувати своє навчання й обмінюватись досвідом. 

Що я хотіла б додати від себе: робота спеціаліста з поведінки тварин має свої виклики й труднощі. Наприклад, це те, що по факту ми працюємо з людьми, а не з тваринами. Тож людей у цьому рівнянні теж варто враховувати: у кожної людини та кожної тварини свої особливості, проблеми та складнощі. Разом вони можуть поєднуватися в дуже дивні комбінації. Якщо ви готові працювати з тваринами, але не готові працювати з людьми, то краще не розглядати цю професію для себе.

Але ця робота щедро винагороджується: емоції, які я отримую, коли бачу результати, — неоціненні. А ще в мене ніколи не виникає запитань на кшталт «Навіщо я це роблю» і «Чи треба це комусь».

Читайте також

Собака навчить медитувати: уроки майндфулнес від тварин

Як участь у міжнародних організаціях допомагає студентам почати кар’єру?

Які професії матимуть попит в Україні після нашої перемоги? Думки експертів