Як українці волонтерять за кордоном під час пандемії та куди податися у 2021-му

Пандемія негативно вплинула не тільки на офлайн-бізнес, але й зменшила кількість кар’єрних можливостей для молоді. Про те, що відбулося зі сферою закордонних стажувань, розпитали у волонтерок міжнародної молодіжної організації AIESEC.

Сфера міжнародних стажувань під час коронакризи зіткнулась з організаційним шоком. «Було незрозуміло, як бути та що робити, — розповідає президентка AIESEC в Україні Марія Холошнюк. — Так, кількість організованих стажувань із залученням волонтерів з понад 20 країн з червня до листопада впала від позначки 1200+ до нуля. Та й пропозицій стажування в окремих країнах стало втричі менше».

Вплинула пандемія й на діяльність AIESEC всередині України. Довелося скасувати усі заплановані на зиму соціальні проєкти в 11 областях. «Ці зміни негативно відбиваються на процесі розвитку лідерства серед молоді, значно скорочують можливості для професійного пошуку себе та розширення світогляду. Та й загалом б’ють по сфері міжнародних обмінів в Україні», — продовжує Марія.

Та попри це, AIESEC вдалося налагодити роботу та організувати для певної кількості охочих стажування та волонтерства. Пропонуємо історії трьох дівчат, які у час пандемії та закритих кордонів вирушили до інших країн допомагати місцевій молоді та підтримувати волонтерський рух. А також розповідаємо про те, як можна поїхати на закордонне стажування у 2021-му.

Ірина, 21 рік,
координує програму рекрутингу талантів
у бразильському офісі AIESEC

Я працюю в національному офісі міжнародної організації AIESEC в Бразилії. Координую комунікацію локальних та міжнародних офісів щодо програми з рекрутингу талантів, в межах якої ми організовуємо професійні стажування в Бразилії для молоді. А ще займаюся фасилітуванням конференцій та самітів.

Взагалі мій від’їзд до Бразилії був запланований на початок липня 2020 року, але через пандемію все сталося наприкінці вересня. Мені було цікаво, яка ситуація з карантином у цій країні, проте великої різниці з тим, що відбувалося в Україні, не помітила. Хіба що бразильці відповідальніше ставляться до закликів залишатися вдома. Як на мене, на це є кілька причин:

1. Вірус одразу досить швидко поширювався серед населення, і зараз чи не в кожного є родичі, які ним перехворіли.
2. Бразильцям і до пандемії було простіше скористатися службою доставки, аніж вийти в магазин. Бо останніх тут досить мало у порівнянні з Україною.
3. Люди тут чітко розуміють можливі наслідки захворювання, тому навіть працюючи у кафе чи офісах, не знімають маски та дотримуються необхідної дистанції. До речі, у Сан Пауло, де я живу, більшість закладів працюють до 22 години, а популярні під час обідньої перерви кафе та ресторани — лише 4-6 годин на день.

Карантин досить сильно вплинув на розвиток сфери міжнародних волонтерств та стажувань. Зокрема, якщо ви уявляли собі, що волонтери багато пересуваються містом, країною та спілкуються з колегами в офісі, то зараз це зовсім не так.

Більшість учасників таких програм працюють віддалено, в онлайн-форматі. Це значно ускладнює можливість пізнавати іншу культуру, знайомитися з місцевими людьми, подорожувати країною. Але практично ніяк не впливає на зміст волонтерських задач — вони такі ж, як і до карантину, й залежать від мети проєкту. Наприклад, волонтери AIESEC в Бразилії викладають англійську для дітей та молоді, займаються урбаністичними проєктами разом з місцевими ГО, допомагають розвивати стартапи у сфері маркетингу тощо.

Попри чинні обмеження, потрапити на стажування чи волонтерство у Бразилію реально. За час карантину нам вдалося організувати таку можливість для майже 2000 молодих людей з усього світу, зокрема й українців. Найбільшою складністю є необхідність забезпечити нашим учасникам безпечне перебування у Бразилії. Проте ми впоралися з цим завданням і розробили з командою список правил та дій на випадок різних ситуацій.

У Бразилії є багато можливостей для кар’єрного зростання як для волонтерів чи стажерів, так і загалом для іноземців, які планують переїхати до цієї країни. Особливо у великих містах, як Сан Пауло, Бразилія, Бело Хорізонте, Курітіба чи Порто Алегре. Тому я планую після закінчення стажування залишитися тут, у національному офісі AIESEC, й будувати кар’єру.

Юлія,
викладала англійську мову
в єгипетській підготовчій школі

На двомісячне стажування в Єгипет восени 2020 року я потрапила за програмою Global Teacher після того, як втратила роботу в Україні й вирішила дати собі шанс попрацювати за фахом.

На жаль, в Єгипті до карантину ставляться дуже недбало. Не всюди звісно, бо у школі, де я працювала, усім щодня міряли температуру, змушували носити маски й прибирали майже щогодини.

Проте поза нею ситуація інша — одягати маски вимагають хіба в торгових центрах і великих супермаркетах. Транспорт, заклади харчування, туристичні місця працюють з мінімальними обмеженнями. Як на мене, на це впливає й менталітет місцевих жителів, які загалом недбало ставляться до чистоти і прибирання. Тому аби безпечно тут жити, потрібно завчасно запастися засобами дезінфекції.

З іншого боку таке ставлення до вірусу дає можливість подорожувати куди завгодно хоч кожні вихідні (на свій страх та ризик). Автобуси та маршрутки ходять, музеї відчинені, туристичні місця працюють. Ми не змушені були сидіти в квартирах і могли робити, що хочемо. Тому впевнено можу сказати, що, попри карантин, від програми я отримала усе, що хотіла: цікавий нетворкінг, подорожі, можливість вивчити іншу культуру.

Зі своїх спостережень скажу, що кількість бажаючих поїхати на проєкти за кордон зменшилася, проте потреба у волонтерах — ні. Тому ті, хто готові ризикнути, мають для цього можливості.

Софія, 22 роки,
координує програми стажувань
в індійському офісі AIESEC

Я зараз перебуваю в Індії, координую стажування, які організовує AIESEC, допомагаю з їхньою реалізацією. Займатимусь цим протягом року.

Звісно, карантин вніс свої корективи у мою поїздку. Зокрема було досить важко потрапити на програму через довгий процес підготовки візи і локдаун, який тягнувся до кінця вересня. Проте коли я прибула у країну у жовтні, тут вже відкрили школи, торгові центри та інші заклади.

Було не страшно, бо в Індії дуже дотримуються карантинних заходів. Наприклад, навіть коли ви наодинці у машині, все одно мусите бути у масці. А ще тут справжня манія на антисептики — поки не обробите руки, не можете нікуди зайти. Навіть бачила раз, як охоронець у торговому центрі біг через увесь магазин, аби попросити одного відвідувача скористатися антисептиком. Також тут не працюють примірочні в магазинах, тому купувати речі потрібно навмання. Так в моєму гардеробі опинилося кілька індійських штанів не по розміру 🙂

Дуже сумно, що карантин відстрочив реалізацію проєктів в різних країнах. Бо попри те, що кількість програм зменшилася, волонтери все ще дуже потрібні. Це помітно по тому, що більшість програм не скасовують, а просто переносять на інші дати, коли буде легше отримати візи та поїздки стануть безпечнішими. Наприклад, на наші літні проєкти 2021 року вже є кілька підтверджених учасників із України.

Мені здається, що після пандемії буде бум на волонтерство. І я дуже чекаю на цей період, аби дати змогу ще більшій кількості охочих спробувати себе в ролі волонтерів чи стажерів у проєктах AIESEC.

Як потрапити на міжнародне стажування чи волонтерство у 2021 році?

Попри карантинні обмеження, AIESEC, як і раніше, організовує три види закордонних стажувань:

1. Для волонтерів — Global Volunteer. Вони націлені на розв’язання соціальних проблем в країні, що приймає. Для участі у програмі потрібно володіти англійською на рівні В1+, бути студентом або випускником вишу віком до 29 років.
2. Для викладачів — Global Teacher. Це професійні оплачувані стажування за кордоном для викладачів. Учасники мають змогу попрацювати в школах чи приватних освітніх організаціях. Для участі у програмі треба володіти англійською на рівні С1 та мати диплом магістра.
3. Професійні стажування для молоді — Global Talent. Це оплачувані програми для молодих людей віком 21-30 років, які тривають від 2 до 18 місяців. Дозволяють прокачати професійні навички та розпочати кар’єру у маркетингу, продажах, бізнес-адмініструванні. Серед основних місць роботи — стартапи та корпорації. Для участі у програмі треба володіти англійською на рівні В2+.

Серед країн, куди можна поїхати зараз: Туреччина, Італія, Румунія, Індія, Єгипет, Греція.

Для участі потрібно сплатити організаційний внесок (3500-6500 грн залежно від програми), але вже після того, як вас відберуть на проєкт.

Працівники AIESEC допоможуть з оформленням візи, страхуванням життя та здоров’я, іншими організаційними моментами. Зокрема, зорієнтують, скільки коштів та який одяг знадобляться на перший час перебування у країні тощо.

Процес подачі на будь-який із трьох типів стажувань виглядає так:

1. Реєстрація. На цьому етапі необхідно заповнити заявку на сайті AIESEC та на глобальному порталі AIESEC. Важливо вказати правдиві контактні дані, щоб з вами могли зв’язатися.
2. Пошук проєкту. З вами сконтактує менеджер організації, аби допомогти з пошуком та підбором проєкту, складанням ефективного резюме.
3. Співбесіда. Після подачі заявки на проєкт, працівники AIESEC спілкуються зі стороною, що приймає, та готують вас до співбесіди з компанією-роботодавцем.
4. Завершальний етап. Якщо дійшли до нього, отже успішно пройшли співбесіду. Тоді потрібно сплатити організаційний внесок, підписати договір з AIESEC, після чого вас готуватимуть до від’їзду в країну стажування.

Читайте також

Три історії про релокейт: як працюють українці за кордоном

Gap year: три історії людей, які не побоялись «втратити» рік

Як потрапити на стажування за кордон? Історія Анастасії Петрової