Як я вийшла з ІТ і змінила веброзробку на журналістику: історія Любові Куйбіди

Привіт, мене звати Любов Куйбіда. Я — магістриня культурології, програмістка, журналістка Happy Monday.  У 2024 році я вирішила звільнитися з роботи веброзробницею, щоби спробувати себе у написанні текстів. У цій статті я розповім, як потрапила в ІТ, що допомагало мені долати виклики на професійному шляху та чому вирішила змінити фокус кар’єри.

Мій шлях в програмування почався у 2017 році в Харкові. Я мала диплом магістра культурології й досвід організації культурних подій, але заробляла на життя роботою в магазинах, де продавала компʼютерні ігри та книжки.

За рік до цього я взяла участь у міждисциплінарному освітньому проєкті про новітні технології САЙНСАРТ ХАРКІВ. Там познайомилася з людьми, котрі переконали мене, що навчитися програмувати — можливо. 

Один рядок коду змінює вигляд або позицію елемента на вебсторінці. Памʼятаю, який захват у мене це викликало. Я записалася на курси верстки сайтів, а вже за декілька місяців влаштувалася на першу роботу веброзробницею.

Що допомогло мені на старті карʼєри

Експерти вважають, що поріг входження в IT зараз найвищий за 33 роки незалежності. Якими б мотивованими й рішучими ви не були, на старті карʼєри вам знадобиться вагома підтримка від близьких. Але ви й самі маєте дбати про себе, і ось як це можна зробити:

• Ставити досяжні цілі. Нові знання відкривають ще більше питань і тем, які потребують опрацювання. Коли я хапалася за все відразу, це неминуче призводило до перевантаженості, втоми й втрати мотивації. Тепер я розбиваю великі завдання на менші, пріоритезую їх і поступово досягаю бажаних цілей.
• Відстежувати прогрес. Навіть якщо зміни здаються незначними, фіксуйте їх. Створіть журнал навчання на папері, в LinkedIn або в іншому зручному форматі. Я веду блог на Medium з 2017, і це — мій найкращий подарунок собі. Я бачу пройдений шлях, вчуся цінувати докладені зусилля та бути терплячішою до себе.
• Долучатися до спільноти. DjangoGirls, ngGirls, Frontend Foxes — це ініціативи, які допомогли мені на різних етапах кар’єри. Досвід у ролі менті, а згодом і менторки засвідчує, що дружнє та підтримуюче середовище відіграє важливу роль у саморозвитку. Раджу стежити за новинами від БУДЬ та Vona Tech Community — українських менторських програм для жінок у сфері IT і креативних індустрій.
• Робити пет-проєкти. У 2021 році я почала самостійно вчити JavaScript-фреймворк Vue і написала програму тренувань для забігу на 5 км. Менеджмент і техлід оцінили мої зусилля, і я отримала офер на позицію фронтенд-трейні на іншому проєкті. Знайдіть ідею, що вас захоплює, або проблему, яку хочете вирішити. Це не гарантує працевлаштування, але допоможе виділитися серед інших кандидатів.
• Ділитися досягненнями. На програмі #IAmRemarkable від Google, що навчає людей ставати впевненішими та відкрито говорити про власні досягнення, учасників і учасниць просять похвалити себе за три речі. Це — непроста вправа, що оприявнює особисті бар’єри, соціальний тиск та різні упередження. Але навичку цінувати себе можна розвинути, як «мʼяз». Досягли цілі? Розкажіть про це — ви можете стати гарним прикладом для когось.
• Відсікати зайве. У пошуках роботи виникає спокуса подаватися на всі вакансії чи записатися на ще один курс. Важливо вчасно зупинитися та сказати «ні» можливостям, що вимагають надто багато ресурсів. Оцініть свої сильні сторони, бажання і запити. Це допоможе впоратися з невизначеністю та дасть відчуття контролю над ситуацією.

Ідеальна кар’єра vs сувора реальність

Якою ви бачите ідеальну карʼєру в IT? Я уявляла, що рухатимусь прямою, стрімкою і висхідною траєкторією. Реальність виявилася складнішою. Під тиском життєвих обставин моменти, коли я відчувала силу і натхнення, змінювалися на періоди нудьги та втрати інтересу до роботи.

Мені знадобився час, щоби: 

• навчитися відрізняти втому від виснаження;
• виробити стратегії поведінки для їх подолання;
• почати прислухатися до себе і своїх потреб.

Восени 2023 року я переїхала з Києва до Варшави, сподіваючись, що комфортні умови, без повітряних тривог, сприятимуть підвищенню продуктивності. З часом я оточила себе людьми та ритуалами, які принесли в моє життя відчуття безпеки. Я повернула собі здатність планувати і навчатися, знову почала займатися спортом. 

Улітку 2024 року я поїхала на тиждень у гори. Помешкання серед лісу і мандрівки околицями — це була відпустка, про яку я давно мріяла. Мій сон і загальне самопочуття миттєво покращилися. Проте після повернення я виявила, що абсолютно не здатна сфокусуватися на роботі. У мене почастішало серцебиття, пітніли руки, зʼявилася тривожність.

Останні пару місяців перед відпусткою були складними. Я не отримала бажаного підвищення, переговори про перегляд заробітної плати зайшли в глухий кут. Я більше не відчувала підтримки команди і не бачила перспектив, але намагалася працювати, наче нічого не сталося. Моє тіло забило на сполох. 

Я звільнилася. Минуло три місяці, і я розумію, що це було рішення, яке врятувало мене від вигорання. Я почала писати тексти про розвиток технологій і ШІ на фрилансі, відвідувати конференції і вебінари, продовжувала займатись менторством. Мої карʼєрні експерименти завершилися офером від Happy Monday. Я знайшла роботу, що дозволила поєднати мій досвід в IT і пристрасть до писання. 

То з програмуванням покінчено?

Я займалася розробкою вебінтерфейсів сім років. За цей час відчуття магії розвіялося, але бажання програмувати — ні. Після звільнення я написала бота, який публікував зображення з європейської цифрової платформи культурної спадщини Europeana у Bluesky. Продовжую співпрацю з менті, з якою ми розробляємо застосунок для покращення продуктивності.

Зміна роботи була радикальним кроком, який повернув мені радість від програмування. Тепер це для мене захопливе хобі. Мій досвід показує, що пошук власного шляху в IT і поза ним не обов’язково означає рух прямою лінією. Ми долаємо виклики у своєму темпі, і навіть моменти невизначеності часом стають основою для чогось кращого. Головне — прислухатися до себе і досліджувати нові можливості.

Коли я думаю про блискучих програмістів, яких знаю, то помічаю допитливість, з якою вони підходять до розв’язання задач. Зараз я розумію, що це риса, яка вирізняє класного фахівця у будь-якій сфері. Вона свідчить про залученість, прагнення до навчання і творче мислення. Це ті речі, які я хочу вдосконалювати у собі, працюючи в журналістиці.

Читайте також

Чому ми втомлюємося від роботи та чи завжди звільнення — єдиний вихід?

Як перейти в ІТ-проджекти з будь-якої професії? Досвід і поради світчерки

Які міфи про розробників заважають вам спробувати себе в програмуванні?