Як я зробила 50 тестових завдань за пів року і знайшла себе

Продовжуємо серію публікацій про цікаві кар’єрні повороти в житті наших читачів. Сьогодні представляємо історію Ірини Малашенко, яка після 15 років роботи в одній компанії зіткнулася з емоційним вигоранням і почала пошуки нового заняття для душі. Що з цього вийшло — Ірина розповіла Happy Monday.

Я ніколи не замислювалася над тим, ким хочу стати (відповіді на подібні питання в дитинстві до уваги не беремо). Можливо тому, що завдяки щасливому випадку з другого курсу я вже працювала ведучою на радіо в місцевій телерадіокомпанії. Це не було справою всього мого життя, скоріше — захопливим проведенням часу з друзями.

Через чотири роки я з такою ж легкістю перейшла на «серйозну» роботу в «Укртелеком», але знову втрутився випадок. Так я переїхала до Києва, де упродовж 15 років будувала кар’єру в одній компанії. За цей час була там і особистим асистентом, і менеджером з продажу, і маркетологом.

Все частіше в мене почали з’являтися думки про зміну роботи. Причин було кілька: перш за все, емоційне вигорання і втома від одноманітних процесів. У 39 років я вперше усвідомила, що ніколи не шукала роботу, не надсилала резюме і забула, що таке співбесіда.

У мені прокинувся азарт подивитися, що там за бортом мого човна стабільності, але одночасно — і нудьги.

Наступні пів року стали найдивовижнішими в моїй кар’єрі! За цей час я написала близько 50 тестових завдань, пройшла десятки співбесід і навіть встигла попрацювати в кількох компаніях. Ділюся з вами своїми спостереженнями. А в кінці статті розповім, чим же врешті займаюся зараз.

Спостереження #1: обережно, аферисти!

На ринку працевлаштування вистачає шахраїв. Одні просять гроші за співбесіду, інші — за навчання азам майбутньої зайнятості, треті називають заставну суму, яку потрібно заплатити роботодавцю до працевлаштування (нібито для того, щоб бути впевненим, що людина вийде на роботу).

Мій висновок на майбутнє: на щастя, я знала про такі схеми. Але слід пам’ятати, що голота на вигадки хитра, і шахраї можуть придумувати все нові й нові способи заробляти на пошукачах. Та головне правило незмінне — в жодному разі не пересилати їм гроші.

Спостереження #2: тестові як лотерея

Як я вже сказала, я написала близько півсотні тестових завдань на позиції копірайтера і SMM-менеджера. В середньому на виконання одного завдання я витрачала дві години, були й такі, які зайняли дні.

Проте близько третини роботодавців не знайшли навіть пари хвилин, щоб відповісти мені хоча б чергове: «Спасибі, ви нам не підходите». Просто зникли після тестового. У таких випадках мимоволі думаєш, що весь процес з нібито пошуком співробітника запустили тільки заради збирання свіжих ідей (тем, рішень) від кандидатів.

Втім, ті випадки, коли фідбек був, показували: виконання тестового — та ще рулетка. Неможливо вгадати, чого саме чекають роботодавці. У моїй практиці були технічно правильно виконані ТЗ, що підтверджували наймачі, але все вирішують нюанси.

Ось лише деякі реальні цитати:

• «Все так, але стиль не наш» (при цьому посилання на редакційну політику ніхто не давав).
• «До техніки претензій не маємо, — справа в суб’єктивній оцінці у вашому випадку».
• «Ми уважно вивчали й обговорювали всі завдання всередині агентства. Однак на даному етапі, на жаль, не змогли визначитися з переможцем, оскільки виконані завдання не зовсім відповідають нашим цілям».

Окрема тема — терміни. Як правило, кандидату ставлять чіткі дедлайни виконання завдання. Водночас роботодавці рідко самі собі призначають дату зворотного зв’язку.

Таким чином, після виконання тесту пошукач терпляче чекає відповіді. Буває, що і місяць.

Мій висновок на майбутнє: якщо на шляху до бажаної позиції в компанії стоїть тестове, то його потрібно виконати. Тут варіантів немає. Тим більше, що часто це непогана перевірка самої себе на відповідність вимогам ринку. Але надалі я вважатиму за краще питати у потенційного роботодавця, коли можна чекати на відгук щодо тестового. Можливо, так він більш відповідально поставиться до перевірки мого завдання і дасть більш розгорнутий фідбек або хоча б просто відповість «так» або «ні».

Спостереження #3: приємні винятки

Одного разу Лєра Бородіна (засновниця Oh my look! і співзасновниця G.bar. — Ред.) шукала особистого асистента. Я відгукнулася на вакансію: заповнила анкету і вислала резюме. І попри те, що на посаду не пройшла, я отримала дуже докладний лист від Лєри, в якому вона чітко пояснила, чому ні. Пізніше у своїх сторіз в інстаграмі вона підтвердила, що дійсно особисто відповідала всім претендентам.

Як правило, компанії або установи, в яких є відділ кадрів, HR-менеджер або відповідальний власник, більш організовані в комунікаціях з кандидатом. Так, детальні відповіді я отримала від менеджерів «Райффайзен банк Аваль», агентства Wishdo, платформи Happy Monday.

Мій висновок на майбутнє: пробувати свої сили потрібно в будь-якому випадку! Завищувати планку, прагнути до кращої посади — тільки так можна дізнатися, в якій точці перебуваю зараз і до чого варто прагнути. Крім того, сильні сторони завжди помітять, і резюме, можливо, внесуть в базу для майбутньої співпраці. До речі, саме так сталося і зі мною, але про це пізніше.

Спостереження #4: професіонал не дорівнює емпатія

Якщо повернутися до спостереження про зворотний зв’язок щодо тестового завдання, то була у мене і така практика. У розкрученому інтернет-виданні опублікували вакансію на посаду SMM-менеджера. У відповідь на мій лист мені запропонували виконати тестове. Воно було досить об’ємним: на виконання у мене пішло кілька днів.

Через час я отримала відмову, яка звучала так: «Ірино, дякуємо за ваш відгук на вакансію в N. На жаль, ми поки не готові запропонувати вам рухатися далі процесом рекрутменту». І ні слова більше. На моє ввічливе питання, в чому конкретно моя помилка (адже для мене важливо зробити висновки), ніхто не відповів.

Виходить, в компанії цінують тільки свій час і не готові витрачати його на пояснення претендентам. На мій погляд, це неповага до роботи іншої людини.

Мій висновок на майбутнє: Не варто шкодувати, що не потрапила в компанію, з якою вже на старті ми розійшлися в цінностях. Можливо, це просто не «моє» місце.

Спостереження #5: ох вже цей скайп!

Про очевидні плюси співбесіди по скайпу немає потреби говорити. А ось парочкою курйозних ситуацій, які сталися зі мною, поділюся. Одного разу під час співбесіди у мене несподівано сів телефон, хоча заряду було понад 20% (мабуть, він теж перехвилювався). Також бувало, що дзвінки на мобільний відключали зв’язок по скайпу — в результаті губилася нитка спілкування.

Був і такий випадок: в процесі відеоспівбесіди з двома людьми зникло зображення одного з директорів, які зі мною спілкувалися (тобто звук був, а відео — ні). І коли цей співрозмовник звертався до мене, доводилося дивитися в чорний екран — в ту точку, де орієнтовно могла бути людина.

А одного разу я проходила співбесіду у директорки з маркетингу. Ближче до кінця конференції зв’язок погіршився. З її промови я чула слово через два. Добре, що бесіда добігала кінця, і ми пізніше зустрілися особисто.

Мій висновок на майбутнє: під час активних пошуків роботи варто ретельніше стежити за рівнем заряду телефону і мати під рукою павербанк. А безпосередньо під час онлайн-співбесіди прямо говорити про технічні проблеми, якщо вони виникають.

А що у підсумку?

Добре, якщо посеред низки анкет, опитувань і тестових завдань з вами просто поговорять. Іноді розмова з хорошим рекрутером може цілком замінити сеанс у психолога. Мені пощастило, і я випадково потрапила на такого менеджера з підбору персоналу.

В одній будівельній компанії шукали PR-менеджера. Зі мною співбесіду проводила HR-директорка. І в ході спілкування вона поставила ті правильні питання, які змусили мене покопатися в самій собі. Після співбесіди я вийшла спантеличена й натхненна. Зрозуміла, що для PR-менеджера у мене занадто мало досвіду, а ось писати мені завжди подобалося, і, як з’ясувалося, виходило. Так я точно визначилася з професією і стала автором статей.

Перші замовлення прийшли несподівано, хоча після стількох зусиль і моїх численних співбесід це, напевно, закономірно. Моє резюме вже потрапило до декількох видань, і в потрібний момент про мене згадували. Зараз я пишу статті для кількох популярних медіа, зокрема й для платформи Happy Monday.

​​Шукаємо неймовірні кар’єрні історії! 

Нас цікавлять ваші професійні повороти, незвичайні випадки й унікальний кар’єрний досвід. Усе, що навчатиме та надихатиме інших. Якщо бажаєте поділитися — заповніть, будь ласка, коротку форму за посиланням.

Більше кар’єрних історій

Хірург і трохи веброзробник: як лікар почав фрилансити на карантині

Як журналістка, жонглер та аналітикиня змінили професію й перейшли в ІТ

Не на того вчилися: люди, які працюють не за спеціальністю