Давай не сьогодні: чому ми відкладаємо можливості

Що керує нашим бажанням відкладати нереалізовані плани та мрії? І чи завжди це погано? Розповідає Лев Рудий, практичний психолог і консультант з когнітивно-поведінкової терапії.

— Плануєш подавати резюме на вакансію дизайнера?
— Давай не зараз, мені ще бракує знань.

— Ми вже давно обговорюємо цю бізнес-ідею. Може, складемо план дій?
— Давай не сьогодні. Варто подумати та зважити всі ризики.

І таких ситуацій-відмовок може бути безліч. День у день ми відкладаємо прийняття важливих рішень і заразом втрачаємо можливості.

Впізнаєте себе? Якщо так, давайте розбиратися, в чому причина і що можна з цим зробити.

Чи завжди відкладати — погано?

Звісно ні, оскільки можливостей в сучасному світі дуже багато. Однією з навичок, які розвиваються в дитинстві та притаманні гармонійним дорослим, є вміння планувати та відкладати задоволення. Якщо я посеред робочої наради дуже захочу морозива, це не означає, що я відразу ж побіжу його купувати. А якщо я одночасно хочу в Італію та у Францію, одну з цих поїздок я відкладу на наступний раз. Ми не можемо отримати від життя все й одразу, проте можемо задовольняти свої потреби в доступний спосіб і бути від того щасливими.

Аби зрозуміти, ваше відкладання — «здорове» чи «проблематичне», орієнтуйтеся на свої відчуття. Якщо загалом ви задоволені життям і вмієте насолоджуватись різними його проявами, то наявність певних нереалізованих планів і мрій є дуже навіть позитивним явищем. Проте якщо ви періодично повертаєтесь думками до якихось нереалізованих бажань, що викликають дискомфорт чи тривогу, це більше схоже на «проблематичне» відкладання. Воно може бути джерелом стресу в житті та призвести до таких емоційних труднощів, як депресія чи тривожний розлад.

Корисна вправа

Спробуйте зручно сісти з рівною спиною та зробити 5 повільних та глибоких вдихів-видихів. Уявіть своє нереалізоване бажання, можете навіть намалювати в уяві шлях до нього. Намагайтесь уявити його максимально реалістично — не ідеалізувати, а й помічати труднощі, що можуть виникнути на цьому шляху. Зверніть увагу на свої відчуття. Якщо ви відчуваєте спокій та радість — ймовірно, це свідомо відкладені бажання і час для їх реалізації ще настане. Якщо ж під час вправи ви відчуваєте тривогу, сум, страх чи інші негативні емоції — ймовірно, у вас є певна внутрішня амбівалентність (неузгодженість, суперечливість, двоїстість) стосовно цього бажання. Тепер давайте розберемося, звідки ця амбівалентність походить. 

Дві основні причини відкладання

Окрім свідомості, ми маємо значно глибшу несвідому частину особистості, яка насправді й керує нашими вчинками через внутрішні бажання, емоції, мотивації, потяги тощо. Найсильнішою мотивацією нашого несвідомого є виживання та продовження роду, а ніяк не амбіції чи бажання нашої свідомості. Водночас у нашому несвідомому також закладений сильний потяг до розвитку та пізнання. По суті, ми маємо тільки дві стратегії в житті: «відлежувати пролежні» (потреба в безпеці) або ж «набивати гулі» (потреба в розвитку). І ми постійно балансуємо між цими двома подекуди протилежними потягами нашого несвідомого.

Якщо на свідомому рівні ви бажаєте змін, але постійно відкладаєте їх — найімовірніше, проблема криється у вашому несвідомому, яке чомусь вважає їх для себе небезпечними або непотрібними. Власне, це і є дві основні причини.

Причина №1: страх

Страх (деколи несвідомий), що реалізація бажання може призвести до катастрофи, публічного осуду, фінансових проблем чи інших жахіть. Тут важливо пам’ятати, що наше несвідоме формувалось у певних умовах та в певному середовищі, які сильно вплинули на нього. Тож люди, які пережили сильні стреси чи травми, будуть схильні більше прагнути безпеки й уникати ризиків, пов’язаних зі змінами. Приказка «Обпечешся на окропі, то й на холодну воду будеш дмухати» саме про це. 

Лікується це психотерапією або самостійним аналізом страху та його причин. Також допоможе потроху привчати себе толерувати страх, починаючи з маленьких доз та поступово нарощуючи «градус».

Причина №2: непотрібність

Непотрібність цього бажання / плану / ідеї. Несвідоме в першу чергу зайняте нашим виживанням та підтриманням здоров’я. Якщо ми на свідомому рівні хочемо чогось, що не відповідає нашим потребам, а є соціально нав’язаним, то несвідоме може не виділяти на це ресурси і тоді ми відчуватимемо лінь, апатію тощо. Іноді це може навіть врятувати життя: уявіть собі трудоголіка, який починає працювати 12+ годин на добу — якщо не відкладати таку потребу, це призведе до фізичних або емоційних проблем. 

Лікується це глибоким дослідженням своїх потреб та справжніх мотивів нереалізованих бажань.

Що робити, якщо несвідоме змушує вас відкладати?

Пропрацювати причини відкладання можна самостійно. Подумайте, чим воно обумовлене — ви радше боїтеся чи не відчуваєте глибинної потреби в цій справі?

Якщо ви відкладаєте через страх

Спочатку важливо зрозуміти, що це за страх та звідки він береться. Продовжуючи найпершу корисну вправу (див. вище), спробуйте дослідити, які дії чи наслідки найбільше вас лякають. Спробуйте зрозуміти корінь цього страху та як він проявляється в інших сферах вашого життя. 

Коли ви знайшли те, що найбільше вас лякає, рекомендую наступну вправу.

1. Займіть зручну позу з рівною спиною, постарайтесь розслабитись, зробіть 5-10 глибоких вдихів-видихів і уявіть собі місце, де ви відчуваєте спокій та безпеку. Побудьте в ньому 5-10 хвилин, аби наповнитись цими відчуттями.
2. Далі подумайте про найгірший сценарій, пов’язаний з ідентифікованим страхом, і уявляйте його 5-10 хвилин. Якщо відчуття стресу ставатиме надто сильним, поверніться у своє безпечне місце з попереднього кроку.
3. Повторюйте вправу впродовж кількох днів, поки ви не помітите, що найстрашніший сценарій вас більше не лякає.

Наступним кроком буде створити список дій, які провокують ваш страх, і проставити їм бали в залежності від їхнього впливу. Наприклад, якщо я боюся спілкуватись з новими людьми, то привітатися з малознайомою людиною в ліфті — це 1 бал (стрес мінімальний), а от виступити перед сотнею невідомих людей — 10 балів (стрес максимальний). 

Далі заплануйте виконання дій із найнижчим рівнем стресу та свідомо вдавайтеся до них протягом бодай кількох тижнів. Потім переходьте до складніших дій — і так аж доки ваш мозок не навчиться толерувати стрес у таких ситуаціях. Якщо протягом цих вправ стрес буде зашкалювати, уявляйте себе у своєму безпечному місці. 

Якщо ви відкладаєте через брак мотивації

Рекомендую вам провести кілька годин наодинці з собою в якомусь надихаючому місці та подумати, як би виглядав ваш день, якби вам не потрібно було б нічого досягати чи щось комусь доводити. Мова не про відпочинок на пляжі (який ви можете собі уявити, якщо втомилися й давно не були у відпустці). Уявіть, що у вас попереду роки — чим би ви займалися? Зазвичай людям потрібна якась осмислена діяльність, пов’язана з власними талантами, щоб відчувати щастя. За допомогою цієї вправи спробуйте зрозуміти, яка така діяльність приносить вам найбільше задоволення і натхнення, і порівняйте її з цілями, які ви відкладаєте. 

Якщо вони збігаються, а ви продовжуєте відкладати — ймовірно, ви або не були до кінця чесними в роздумах про свої справжні бажання, або у вас є якийсь не пропрацьований страх. 

Якщо ж вони не збігаються, то ваші цілі, швидше за все, є не вашими справжніми потребами, а радше способом довести щось іншим або чимось, нав’язаним соціумом. У такому разі спробуйте подумати, як об’єднати діяльність, що приносить задоволення, з поточними планами і зробити їх більш надихаючими.

Отже, підіб’ємо підсумки

Усі люди відкладають певні плани та бажання на потім. І це природно — адже їх усі неможливо та й не варто відразу задовольняти, бо тоді пропала б цікавість жити далі. 

Якщо відкладені бажання не викликають у вас негативних емоцій (тривога, сум, страх) і загалом ви задоволені своїм життям, таке відкладання є абсолютно нормальним.

Якщо ж  відкладені бажання викликають емоційний дискомфорт, коли ви про них думаєте, це вказує на певний внутрішній конфлікт: або десь глибоко всередині ви боїтеся потенційних небезпек, або ж це не те, чого ви бажаєте й потребуєте насправді.

Для глибшого дослідження вашої конкретної ситуації рекомендую скористатись наведеними техніками або ж звернутись до психотерапевта.

Читайте також

Не в грошах щастя! Як зрозуміти, що мотивує в роботі саме вас?

Як підтримувати себе у ресурсному стані та чому це важливо?

Як нарешті перестати відкладати справи на потім?