З Марса та Венери: чи справді чоловіки й жінки працюють по-різному

У 1990-х була напрочуд популярною книга американського психолога Джона Грея — «Чоловіки з Марса, жінки з Венери». На противагу колегам, які вишукували між статями спільні риси, він зосередився на відмінностях та навіть вигадав метафору, що чоловіки й жінки — ніби жителі двох різних планет. 

Чи справді чоловіки й жінки настільки різні та як це впливає на їхній підхід до роботи? Чи можна деякі професії вважати чоловічими, а інші навпаки — жіночими? Чи є чоловіки кращими лідерами? Щоб знайти відповіді на ці запитання, ми звернулися до науки та поговорили з Петром Чорноморцем — кандидатом біологічних наук, співавтором «Змінотворців», викладачем Києво-Могилянської бізнес-школи та школи «Майбутні». 

Про що варто сказати на початку

Говорячи про різницю між чоловіками та жінками, ми насамперед спираємося на дослідження. І тут варто підсвітити існування двох важливих проблем:

• Десь із 2010-х наука стикнулася з кризою відтворюваності: дослідники почали перевіряти результати попередніх досліджень і виявили, що чимало з них важко або неможливо повторити. Зокрема це стосується доказової психології та питання відмінностей між статями. Причини можуть бути різні: від некоректності методології проведення тогочасних досліджень до висновку, що вони були правдивими, але працювали лише в певному контексті та для конкретного покоління. Відповідно коли ми змінюємо вхідні умови, змінюються й результати. 
• Ми не завжди можемо провести чітку межу між кількісними та якісними відмінностями. Проілюструю так: є дві множини — чоловіки та жінки, і за більшістю параметрів вони перетинаються. Статистично (кількісно) відмінність між ними складає 10–15%, що насправді чимало. Проте якщо ми звернемося до якісної сторони, то побачимо, що серед множини чоловіків є такі, що за рисами «жіночніші», ніж більшість жінок. І навпаки. Тобто є багато індивідуальних особливостей, які не вписуються у «стандартну» картинку.

Як гормони визначають поведінку чоловіків та жінок

У формуванні поведінкових відмінностей між чоловіками та жінками значну роль відіграють гормони. Насамперед статеві стероїдні, яких ми маємо три групи:

• Андрогени (основний гормон групи — тестостерон). Базові чоловічі гормони, що відповідають за агресію, конкурентну поведінку, сексуальний потяг та ризиковані дії, часто підвищують прагнення до домінування в соціальних групах. Також вони сприяють фізичному розвитку, зокрема збільшенню м’язової маси та ущільненню кісток. У жінок вони також є, проте у значно меншій кількості — можуть підвищувати лібідо та схильність до конкуренції (хоча естрогени теж відповідають за сексуальну активність, просто більш типово для жінок).
• Естрогени (основний гормон групи — естрадіол). Базові жіночі гормони, що відповідають за емоційну регуляцію, соціальну поведінку, покращують вербальні здібності та підвищують емпатію. Їхній рівень змінюються протягом менструального циклу, під час вагітності та менопаузи. Певна кількість естрогенів буває й у чоловіків — це нормально. До речі, схоже на те, що чоловікам вони допомагають справлятися зі стресом. 
• Прогестини або гестагени (головне значення має прогестерон). Відіграють ключову роль у регуляції жіночих репродуктивних процесів. Наприклад, у другій половині циклу і під час вагітності рівень прогестерону суттєво зростає, що впливає на фізичний та емоційний стан жінки. У чоловіків цих гормонів дуже мало.

Також варто згадати окситоцин та пролактин:

• Окситоцин впливає на формування та підтримку соціальних зв’язків і близькості між людьми. Крім цього, він відповідає за материнську поведінку у жінок та зміцнення зв’язку між матір’ю і дитиною. Його багато в обох статей, але в жінок все ж більше. Це впливає на стиль спілкування та визначає те, що жінки частіше орієнтовані на довіру та взаємодію. 
• Пролактин відповідає за лактацію і впливає на жіночу поведінку під час вигодовування дитини. У чоловіків його дуже мало. 

Чи є відмінності між чоловічим та жіночим мозком

Анатомічно чоловічий та жіночий мозок достатньо відрізняються — ми бачимо це на МРТ. Проте наразі мало знаємо, як це впливає на поведінку обох статей і чи впливає взагалі. Деякі яскраві відмінності простежилися під час досліджень трансгендерних людей та людей із різними сексуальними орієнтаціями. Виявилося, що у тих, хто має генетичні мутації, пов’язані із чутливістю до статевих гормонів, певні структури мозку розвиваються інакше. 

Наприклад, у хлопчиків з мутацією гена естрогенового рецептора деякі структури мозку розвиваються за жіночим типом, і це визначає або сильно корелює з тим, чи прагнутимуть вони транспереходу (зміни складників своєї статі й гендеру). Розвиток інших структур корелює з тим, яку орієнтацію мають такі люди — гетеросексуальну чи гомосексуальну.

Окремі дослідження також показують, що диференціація мозку відбувається під час ембріонального розвитку та критично залежить від гормонального фону матері й генетичних особливостей плоду. Тобто її не можна скоригувати за допомогою замісної гормональної терапії. 

Простими словами: може бути таке, що тіло чоловіче, а мозок має характерні фемінні ознаки, і це вже не змінюється протягом життя. Це стосується не тільки гендеру чи сексуальної орієнтації, а й інших аспектів: від орієнтування в просторі до особливостей роботи пам’яті. 

Чи справді жінкам більше підходять одні професії, а чоловікам — інші

Вище я пояснив, чому все вкрай складно та не існує універсальних істин. Але ми можемо говорити про деякі закономірності стосовно статей — з приміткою, що вони спрацьовують не «завжди», а «переважно»:

• У нас різне сприйняття просторової інформації: чоловіки краще орієнтуються на місцевості, сприймаючи її як карту; натомість жінки зважають на ознаки об’єктів довкола. Таку ж різницю показали дослідження на щурах різної статі.
• У чоловіків ліпше візуально-просторове мислення.
• Через окситоцин та особливості роботи окремих структур мозку жінки більш емпатичні. 
• У жінок розвиненіші вербальні функції, тобто все, що стосується говоріння та письма. А от у чоловіків у 10 разів частіше трапляється дислексія.
• Чоловіки можуть оброблювати велику кількість даних у моменті, зате у жінок краща довготривала пам’ять. 
• У жінок ліпша дрібна моторика, тобто здатність здійснювати дрібні рухи руками. 

Якщо все це зібрати докупи, то справді можна назвати якісь види діяльності більш чоловічими чи жіночими, проте дуже умовно: чоловіки кращі логісти, аналітики, архітектори, а жінки — комунікаційниці, авторки текстів, можливо, ювелірки. Проте узагальнювати небезпечно: скажімо, через вправність у дрібних рухах жінки мали б бути хорошими хірургинями, але там важливий також просторовий складник, який про чоловіків. І найголовніше: якщо ми повернемося до множин чоловіків і жінок з початку статті, то виявиться, що талановита архітекторка цілком може мати ліпше просторове мислення, ніж більшість чоловіків, а чутливий чоловік бути емпатичнішим, ніж більшість жінок.

Цікавий факт: якщо запропонувати дитинчатам макак обрати собі іграшки, то самки оберуть щось плюшеве, а самці — техніку типу машинок. Поки що ми не знаємо, чому так відбувається. 

Зауважу ще одну важливу річ: у школі дівчата здебільшого розвиваються швидше, ніж хлопці, і досить довго випереджають останніх за всіма параметрами. Хоча їм вдаються різні напрями, найсильніші вони в вербаліці. Тому часто вони досить рано обирають гуманітарний напрям: не тому, що не здібні до фізики, математики чи біології, а через те, що добре говорять та пишуть. Тож дівчата можуть обирати технічні спеціальності й бути в них успішними та щасливими.

Вагітні жінки та молоді мами: чи працюють вони по-іншому

Під час вагітності та після народження дитини жінка справді змінюється, адже на неї доволі сильно впливають гормони: під час виношування дитини прогестерон, а потім — окситоцин та пролактин. Вона має інший фокус уваги, стає емоційно чутливішою, в неї можуть по-іншому працювати логічне мислення та пам’ять. 

Чи впливають такі зміни на професійну діяльність, залежить від того, чим саме  жінка займається. Якісь її риси можуть посилитися, якісь — навпаки. Як на мене, тут ми підходимо до важливої проблеми, притаманної багатьом суспільствам, — сприймання людини як функції. Коли те, які завдання виконує працівник, вагоміше за нього як особистість та за його сильні сторони. Наприклад, можна сказати, що жінка народила і стала гірше працювати. А можна: у мене є команда з кількох людей, і кожен із них виконує найорганічнішу для себе роль; потім одна зі співробітниць народжує, і тепер їй, можливо, важче справлятися з частиною завдань (а з якимись навіть легше), тож ми маємо подумати, як скоригувати робочі процеси на найближчі два роки. 

Роботодавці мають розуміти, що люди змінюються постійно — отримують новий досвід, в чомусь прокачуються, щось їм набридає, як-от рутинна робота. Народження дитини — це просто один із варіантів особистісних змін. 

Поява дитини впливає не тільки на жінку, а й на чоловіка. Якщо чоловік емоційно залучений, то під час вагітності дружини та в перший рік життя малюка у нього зростає рівень окситоцину та падає тестостерон. Це може призводити навіть до бебі-блюзу (тривалого та часом доволі глибокого відчуття смутку після пологів) у татів. Чоловіки ж, у яких ці зміни не відбуваються, далі займаються своїми справами та не дуже турбуються про жінку й дитину. Але за мільйони років еволюції діти таких чоловіків виживали гірше, і їхніх нащадків значно менше;)

Чоловіки чи жінки: хто ліпше справляється зі стресом

З того, що ми знаємо, у жінок та чоловіків різні механізми стресостійкості та, відповідно, відмінні патерни реагування на стрес. Крім цього, є купа інших змінних чинників, які впливають на наші реакції, тож знайти закономірності у розрізі статей напрочуд важко.

Проте можна виділити окремі тенденції. Наприклад, деякі дослідники пов’язують факт жіночого довголіття з антистресовими властивостями естрогенів. Жінки справді живуть на 5–10 років довше, ніж чоловіки, і це характерно практично для всіх країн світу. У них відбувається просідання під час менопаузи через втрату естрогенів, і це може призводити до проблем з обміном кальцію та остеопорозу, проте в середньому вони старіють повільніше та краще почуваються у літньому віці.

Попри це, у жінок вдвічі частіше розвиваються ПТСР та депресія. Тому схоже, що вони мають антистресові механізми, яких позбавлені — повністю чи частково — чоловіки, але натомість мають слабкі місця. Наприклад, серед можливих причин ПТСР — емоційна чутливість та ліпша довготривала пам’ять.

Чому більшість керівників — чоловіки

Різноманітні дослідження показують, що серед керівників компаній значно більше чоловіків (зокрема, згідно з останнім звітом компанії «Делойт», жінки займають менше чверті (23,3%) місць у радах директорів у світі, а на позиції CEO їх взагалі лише 6% — прим. ред.). 

Складно сказати, чи такий стан справ є суто культурною історією чи має під собою й біологічне підґрунтя. Лідерами здебільшого стають люди, які готові ризикувати, переглядати свої погляди, шукати нове, і серед іншого до цього стимулює тестостерон. Тому припущу, що чоловіки дійсно більше шукають лідерства, хоча це не означає, що вони є ліпшими керівниками.

Певну роль відіграє й материнство, бо спершу прогестерон, а потім окситоцин з пролактином визначають інші ціннісні фокуси жінки. Водночас мені здається, що концепція рівного піклування про дитину не передбачає керівних ролей для жодного з партнерів, бо усвідомлене батьківство вимагає величезного ресурсу. Хіба мова йде про лінійні менеджерські функції, коли людину можуть підмінити — чи навіть замінити — колеги.

Не чоловіки й жінки, а насамперед особистості

Насамкінець скажу, що закономірності існують, але кожна людина — це окремий світ, складна система. Ви може бути людиною з межі вибірки — жінкою, що має просунуте просторове мислення, чи чоловіком із розвинутими вербальними навичками. Тож обираючи сферу діяльності абощо, варто мислити себе не як чоловіка чи жінку, а як людину, яка має зацікавлення, вподобання, слабкі та сильні сторони. 

А ще гендерно спрямовані очікування можуть приносити чимало шкоди. Повернімося до прикладу із чоловіком, чий мозок під час ембріонального розвитку отримав явні жіночі ознаки. В мозку не прописано, яким має бути тіло, тобто конфлікт полягає не в тому, що диференціація мозку не відповідає тілу, а в культурній надбудові: ми очікуємо, що тіло відповідатиме певному типу поведінки на кшталт «чоловік має бути сміливим». Це гарний привід переглянути упередження стосовно інших та самих себе.

Читайте також

Що зумовлює гендерну нерівність в ІТ та як її можна зменшити? Думка рекрутерки

«Я захищаю права жінок»: історії тих, для кого це щоденна робота

Як стати продуктивнішим і водночас не нашкодити собі? Практичні поради