За останні кілька століть світом прокотилися три хвилі фемінізму, жінки отримали право на освіту й роботу і в більшості країн за законом можуть обирати будь-яку професію та обіймати різноманітні посади. Але на практиці це далеко не так. Експертка з цифрового маркетингу, магістр гендерних досліджень і борчиня за права людини Керолайн Кріадо Перес у книжці «Невидимі жінки» доводить, що світ і досі максимально підлаштований під чоловіків, зокрема в питаннях праці.
Мова не завжди про відкриту дискримінацію: часто роботодавці утискають права жінок несвідомо. Жінки можуть цього навіть не помічати, але в будь-якому разі це негативно впливає на розвиток їхньої кар’єри. На основі даних із книжки розбираємося, які прояви гендерної нерівності на роботі й досі існують та як впливають на жінок.
Упередження під час пошуку роботи
Стереотипні уявлення про професії
Ми росли у світі з чітким поділом на «чоловічі» (пожежник, поліцейський, космонавт тощо) і «жіночі» (медсестра, вчителька, прибиральниця тощо) професії. Зараз суспільство намагається максимально відійти від цих упереджень, але й досі є сфери, де чоловіки переважають лише тому, що керівництво компаній піддається впливу стереотипних уявлень.
Наприклад, дослідження, проведене в США 1967 року, сформувало психологічний портрет програміста, яким більшість роботодавців послуговується й досі: неохайний вундеркінд-одинак з нерозвиненими соціальними навичками. Спираючись на це, компанії почали брати на роботу саме таких людей, ті стали провідними спеціалістами свого покоління, стереотип закріпився й утворилося замкнене коло. Хоча першими програмістами були саме жінки, які писали програми для першого у світі електронного цифрового обчислювача. На жаль, про це всі чомусь забули.
Описи вакансій
З описом досвіду та необхідних для вакансії навичок проблем зазвичай не виникає. Труднощі починаються, коли справа доходить до переліку бажаних особистісних якостей. Дослідження показали, що жінки набагато рідше подаються на вакансії, якщо в них акцентують увагу на таких «чоловічих» якостях, як агресивність, завзятість чи дух суперництва. Якщо ж замінити ці риси на більш нейтральні — ентузіазм, новаторство, вміння працювати в команді, — відсоток заявок від жінок помітно зростає.
Рекомендації з колишніх місць роботи
Рекомендаційний лист здається гендерно нейтральним інструментом оцінки працівника. Але й він у більшості випадків не допомагає, а навпаки — заважає жінкам у працевлаштуванні. Дослідження, проведене у США, показало, що жінкам роботодавці частіше дають загальні характеристики: добра, чуйна, чесна тощо замість описувати їхні професійні навички. А коли все ж ідеться про професійні характеристики, одні й ті самі навички у чоловіків і жінок сприймаються по-різному.
«Наприклад, уміння працювати в команді, приписане чоловікові, сприймається як вказівка на лідерські якості, а жінці — як готовність підкорятися лідерові».
Суб’єктивний фактор
Неможливо підрахувати, скільки рекрутерів (будь-якої статі) свідомо чи несвідомо відмовляють жінкам у посаді лише через їхню гендерну приналежність. Показовим є кейс із відбором виконавців у Нью-Йоркський філармонійний оркестр. До 1970-х років музикантів відбирали шляхом звичайних прослуховувань, і частка жінок в оркестрі була катастрофічно малою (не більше 2-3%). На початку 70-х років оркестр запровадив сліпі прослуховування. За рахунок цього частка жінок серед прийнятих виконавців виросла до 50%, і сьогодні чоловіків і жінок у Нью-Йоркскому філармонійному оркестрі майже порівну.
Нерівні умови праці
Комфорт та безпека
Дослідження безпеки того чи іншого виду діяльності практично завжди орієнтуються на так званого референтного індивіда — білого чоловіка віком від 25 до 30 років і вагою 70 кг. Тому жінки, які часто не вписуються в ці параметри, щонайменше відчувають дискомфорт на робочому місці, а щонайбільше — зазнають травм і гинуть через невідповідність умов.
Нерівність може проявлятися у дрібницях. Наприклад, жінки зазвичай мерзнуть за стандартної температури повітря в офісах, бо в них менша маса тіла. Працівницям може бути важко відкривати занадто важкі двері, а красиві скляні сходи дають змогу будь-кому заглянути жінці під спідницю. Але нерівність може стосуватися й таких серйозних заходів безпеки, як максимально допустима вага, яку може піднімати працівник без загрози для здоров’я. Або допустимий рівень концентрації токсинів і хімікатів в робочому середовищі — відповідних норм для співробітників жіночої статі зазвичай просто не існує.
Уніформа та засоби індивідуального захисту
Жінки всіх професій, які передбачають носіння обмундирування та засобів індивідуального захисту (військовослужбовиці, поліціянтки, пожежниці, льотчиці тощо) часто скаржаться на те, що більшість предметів одягу не враховують особливостей жіночої статури.
«Роботодавці часто вважають: жінкам згодяться й чоловічі засоби індивідуального захисту менших розмірів».
У гардеробі військовослужбовців США є найрізноманітніші черевики — для спеки й холоду, бойових дій у горах і пустелі, для сухої та дощової погоди. А от взуття, яке враховує будову жіночої стопи, немає. Те саме стосується одягу та спорядження. І якщо невідповідність одягу просто створює незручності, то завеликий або замалий бронежилет може призвести до загибелі жінки під час виконання службових обов’язків.
Знаряддя праці й техніка
Потреби жінок також ігнорують при конструюванні та виготовленні різноманітних інструментів та обладнання. Так, наприклад, більшість сільськогосподарських знарядь занадто важкі й громіздкі для жінок, ручні інструменти не вміщаються у долоню, а машини незручні в управлінні, бо розраховані на чоловічий зріст чи розміри різних частин тіла.
Сексуальні домагання
Окрім фізичного дискомфорту від невідповідних робочих умов, тисячі жінок зазнають ще й психологічних травм, стаючи об’єктами домагань зі сторони колег, керівників або клієнтів. Сюди можна зарахувати всі форми насильства: від сексистських коментарів та жартів до його фізичних проявів. А відсутність адекватних процедур розгляду скарг на сексуальні домагання ще більше погіршує становище працівниць. Це пов’язано з тим, що більшість керівних посад обіймають чоловіки, які, на відміну від жінок, не стають жертвами подібної агресії і тому вважають, що проблеми не існує.
Ігнорування жіночого способу життя
Неоплачувана робота
Так історично склалося, що дівчата з раннього дитинства виконують більше роботи по дому, ніж хлопці. А з появою сім’ї та дітей кількість обов’язків лише збільшується.
«У всьому світі на жінок припадає 75% неоплачуваної домашньої роботи. Щодня вони витрачають на неї від трьох до шести годин, тоді як чоловіки — у середньому від пів години до двох».
За умови фултайм роботи робочий день жінок приблизно на 2-3 години довший, ніж у чоловіків. Але ні уряди країн, ні роботодавці до кінця не усвідомлюють важливість внеску в економіку, який роблять жінки, виконуючи свою частку неоплачуваної роботи. І тому не йдуть їм на поступки ні на законодавчому, ні на локальному рівнях. Наприклад, якщо жінки просять про гнучний графік чи можливість працювати віддалено, їм зазвичай пропонують посади, що не відповідають їхньому рівню кваліфікації.
Гальмування кар’єрного росту
Кар’єрне просування багато в чому залежить від можливості працювати понаднормово та налагоджувати зв’язки, відвідуючи корпоративи та неформальні зустрічі з керівництвом і колегами. Через неоплачувану роботу по дому та догляду за дітьми жінки перебувають у нерівних умовах з чоловіками, коли необхідно засидітися в офісі допізна чи сходити на пиво з босом, а отже — зменшують свої шанси на просування.
Вагітність і материнство
Багато жінок змушені залишити роботу через відсутність адекватної політики у сфері підтримки сім’ї та материнства: труднощі з отриманням повноцінної декретної відпустки, непристосованість робочих умов для вагітних, неузгодженість годин роботи дитячих садочків зі стандартним робочим днем, ненормований графік тощо.
«Витрати, що їх компанія готова відшкодовувати працівникам, — це зазвичай витрати на те, що вважає виробничою необхідністю уряд країни. Так, витрати на уніформу й інструменти компенсуються, а ось на терміновий виклик няні на весь день — ні».
Як бачимо, жінки й досі зазнають дискримінації, намагаючись побудувати кар’єру, і це обурює. Роботодавцям давно пора визнати, що в сучасному світі жінки працюють нарівні з чоловіками, а часом навіть більше й ефективніше, тому їхні потреби необхідно враховувати в усіх аспектах: від належних заходів безпеки під час виконання робочих обов’язків до зручного графіку.
Шукаєте роботу?
У нас ви знайдете вакансії від перевірених українських та міжнародних компаній.
ВакансіїЧитайте також
Чому так мало жінок досягають професійних вершин у дизайні?
«Та кому я потрібна?»: 5 страхів при поверненні з декретної відпустки
«Я захищаю права жінок»: історії тих, для кого це щоденна робота
