Діджитал чи диджитал: як писати українською популярні іншомовні терміни

Щодня ми вживаємо у своєму мовленні купу слів іншомовного походження. Частина стали настільки звичними для нашого вуха, що ми вже не сприймаємо їх як щось чужорідне. Але з деякими виникають питання, як же все-таки правильно їх вимовляти та писати та чи взагалі регулюється це якось українським правописом? 

Учителька української мови, викладачка Всеукраїнської школи онлайн та тренерка проєкту «Єдині» Наталія Вуйтік розповіла, чому у використанні англізмів немає нічого поганого та розібрала найбільш дискусійні випадки написання іншомовних термінів українською.

Іншомовні запозичення — добро чи зло?

Мова не може існувати без запозичень, тому що тоді вона законсервується й перестане виконувати своє головне призначення — не просто описувати (омовлювати дійсність довкола людини й людину в ній), а й формувати, творити цю дійсність. Щодня у різних галузях постійно з’являються нові реалії та відповідно слова, що їх називають. 

Процес запозичення іншомовних слів схожий на додавання нових спецій чи інгредієнтів до звичних страв. Є рецепт, базовий набір продуктів, до яких всі звикли і які чудово поєднуються між собою, аж раптом з’являється щось нове. У цілому, страва лишається тою самою, але з новими присмаками, на появу яких усі реагують по-різному. 

Варто розрізняти терміни «запозичені слова» та «слова іншомовного походження». Запозичені слова — це іншомовні слова, які повністю адаптувалися до системи української мови. Запозиченими є, наприклад, слова «баклажан» чи «краватка». Показником того, що вони адаптувалися, можна вважати їх повноцінне відмінювання за правилами української мови. Ми кажемо «хочу баклажанів» (родовий відмінок), «хизуюся краваткою» (орудний відмінок) тощо.

Слова іншомовного походження — не засвоєні повністю, їх сприймають як «інакші», хоча вони функціонують у мові. Наприклад, у словосполученні «пюре з авокадо» два слова іншомовного походження, вони не відмінюються, тобто в усіх формах зберігають свій початковий вигляд. 

Дедалі частіше у мовленні також вживають слова-варваризми. Від двох попередніх категорій вони відрізняються тим, що повторюють звучання й написання мови-оригіналу, з якої потрапляють в українську. Вони не адаптуються, але разом із тим, зрозумілі всім або не потребують тлумачення у колах людей, які їх уживають. Наприклад, для вираження згоди часто кажуть «окей». Сумніваюсь, що серед українців є люди, які не розуміють цього слова, навіть якщо вони ніколи не вивчали англійської. 

Серед варваризмів в українській мові найпоширенішими є англізми, тобто запозичення з англійської мови. Слова на зразок апдейтити (покращувати, оновлювати), чекінитись (повідомляти про участь чи перебування десь), велкам (прошу), апрувити (підтверджувати), ачивка (досягнення), девелопер (розробник) та багато інших сформували професійний жаргон працівників IT-галузі та потрапили у молодіжний сленг.

Оскільки ці англізми вже міцно закріпилися у спілкуванні людей, то починати боротися з ними видається дуже невиправданим рішенням. Намагатися регулювати їх — так, описати — так, звісно, пропонувати використовувати поряд з ними власне українські відповідники — так, чому б ні? Але не йти шляхом заперечення й звинувачення у «псуванні мови».

Саме по собі запозичення та вживання варваризмів не є проблемою. Суперечки починаються тоді, коли потрібно підлаштувати слова іншомовного походження до норм і правил, за якими існує українська мова. Пропоную розглянути правопис слів іншомовного походження, які часто викликають дискусії.

Як писати популярні іншомовні слова

Диджитал, тимлід, фриланс

Найбільше суперечок виникає щодо так званого «правила дев’ятки». Воно полягає в тому, що після дев’яти приголосних звуків д, т, з (дз), с, ц, ж (дж), ч, ш, р (пригадуєте зі школи фразу «Де ти з’їси цю чашу жиру», яка допомагає запам’ятати ці літери?) іншомовний звук «і» у загальних назвах потрібно передавати через «и». Це правило з’явилося понад сто років тому (згадується у правописах 1918 та 1921 років), тобто у той період, коли слів іншомовного походження у щоденному чи професійному вжитку було не аж так багато, як тепер. 

За логікою цього правила ми повинні говорити сториз, стрим, скриншот, кринж, фрилансер, тимлід, диджитал тощо. Більш звичними вже для нас є слова чипси, капучино, тирамісу, чизкейк, чизбургер, в яких написання «и» так само регулюється «правилом дев’ятки». 

Стосовно цього правила часто виникають жваві обговорення, мовляв, якщо це варваризми, тобто слова ми вживаємо з максимальною наближеністю до мови-оригіналу, то чому тоді «и» замість «і»? Це якраз питання регулювання. Правопис 2019 року фіксує та продовжує традицію. Укладачі пропонують у загальних назвах після приголосних д, т, з (дз), с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (крім й) уживати «и»: стимул, позиція, силует, джинси, шифр.

А от у словах іншомовного походження, у яких «і» стоїть після голосної, її варто передавати через нашу «ї»: кофеїн, мозаїка, біткоїн тощо.

Вебсайт, топменеджер, але піар-кампанія

Правопис регулює написання без дефіса слів з першою іншомовною частиною, веб-, екзо-, еко-, екс-, етно-, євро-, кібер-, мета-, метео-, моно-, нео-, поп-, соціо-, теле-, а також з іншомовними частинами, що визначають кількісний вияв чого-небудь (вищий від звичайного, дуже високий, слабкий, швидкий): бліц-, гіпер-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-. Тому правильно писати топменеджер, вебдизайнер, екоторбинка, експрацівник, бліцінтерв’ю та інші. 

Також існує уточнення до правила, згідно з яким іншомовна частина топ- не поєднується із числівниками. Тобто топ-10 краще замінити на десятку лідерів, десятку найкращих (тільки не кращих, бо слово «кращий» потребує порівняння — кращий за когось) абощо. 

З іншого боку, складні слова (тобто ті, що мають дві та більше основи) іншомовного походження маємо писати з дефісом, тому вебсторінка, але інтернет-видання; бліцінтерв’ю, кібербезпека, але піар-кампанія, онлайн-курс.

Слова, що називають різні варіанти списків та переліків, пишемо разом: чекліст, шортліст, банліст, блекліст. І після «л» пишемо «і», тому що літери «л» немає у переліку «правила дев’ятки».

Проєкт

Здається, зараз нікого вже не дивує використання слова «проєкт», але у 2019 році, одразу після появи нової редакції правописних норм, обуренню мовців не було меж. Змиритися і прийняти будь-які зміни легше, коли розумієш їхню логіку. Так-от логіка повернення «проєкту» полягає у тому, що це слово давно запозичене з латинської мови, де в оригіналі наявне звукосполучення [je], яке передаємо буквою «є», тому проєкт та проєкція, як об’єкт чи суб’єкт.

Гештег, гайд, лайфгак

Аби зрозуміти, якою літерою передавати звуки [g] та [h] у словах іншомовного походження, науковці пропонують зважати на те, як давно запозичене слово та чи стало певне його звукове оформлення звичним для більшості мовців.

Таким чином, звук [g] нам пропонують передавати буквою «г»: блог, маркетинг, серфінг. Звук [h] майже завжди — буквою г: гандбол, гіпотеза, горизонт. Але в окремих словах, запозичених з європейських та деяких східних мов і вже закріплених традицією вживання, [h] і фонетично близькі до нього звуки можна передавати буквою «х»: хобі, хол, хокей, хіджаб.

Якщо йти за логікою такого підходу, то у нових словах, які ми запозичуємо, має бути «г» на місці [h]: гайп і гайпити, гейт і гейтити, гакер і гакнути, лайфгак, гештег, гівевей, гік, глітер, горор, гуді.

До речі, хобі пишемо з однією «б», тому що у загальних назвах іншомовного походження подвоєння на письмі не зберігається. Так само піца — з одним «ц». Подвоєння лишається у власних назвах, як-от, Ніцца, Шиллер, Енн та у декількох словах-винятках.

Імейл

Правопис чітко не фіксує певних слів іншомовного походження, які вже доволі тривалий час існують у професійному чи особистому спілкуванні. Через це виникають суперечки в підходах до того, як правильно писати ті чи інші слова. Наприклад, неузгодженим якийсь час лишалося слово імейл із варіантом емейл. У мовленні більш закріпилося імейл знову ж за подібністю до звучання з мовою-оригіналом: напиши мені на імейл, підкажи мені свій імейл, дай адресу імейла, я не бачу у вхідних твого імейла.

Назви соцмереж

А от правила написання назв сайтів, соцмереж, пошукових систем, месенджерів чітко прописані у Правописі. Їх без родового слова (тобто без слова, яке описує їхню суть) пишемо з малої букви та без лапок, тобто як загальні назви, та не зберігаючи подвоєння: твітер, редит, інстаграм, фейсбук, дискорд, вотсап. Також діє «правило дев’ятки», за яким пишемо лінкедин, редит через літеру «и». Назви сайтів з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках: відеогостинг «Ютуб», енциклопедія «Вікіпедія». Може бути варіант написання мовою оригіналу, наприклад, LinkedIn. Якщо про них ідеться як про юридичних осіб, то потрібно вживати без лапок, позов проти Фейсбука, наприклад.

Фемінітиви

Особливу хвилю непорозумінь та словесних баталій завжди збурюють фемінітиви. Якщо говорити про слова іншомовного походження, вони зазвичай синхронізуються із тими словотвірними моделями, за якими ми утворюємо фемінітиви від питомих слів. Фемінітиви, тобто назви жінок або осіб, які себе з ними ідентифікують, відповідно до їхніх занять, професій, зацікавлень, утворюють за допомогою суфіксів -к-, -иц-, -ин-, -ес- від маскулінітивів, тобто назв чоловіків чи осіб, які себе так ідентифікують. 

Найбільш продуктивним для творення фемінітивів вважають суфікс -к-, бо його можна поєднати з різними типами основ, тим паче коли йдеться про слова іншомовного походження: дизайнер — дизайнерка, модератор — модераторка, експерт — експертка, але «працюють» також інші суфікси: культуролог — культурологиня, коуч — коучиня, гід — гідеса. 

Не слід забувати, що поряд з маскулінітивами та фемінітивами існують іменники спільного роду, тобто ті слова, що називають людину відповідно до її занять чи рис характеру, але не вказують чітко на стать, тож без контексту ми не можемо з’ясувати, про кого йдеться. Наприклад, це питомі слова нездара, нечупара, стиляга, базіка абощо. Тобто можна сказати і якась нездара, і якийсь нездара, й обидва варіанти будуть правильними. До спільного роду зараховують слово «колега» у значенні «співробітник чи співробітниця, людина тої самої професії», тож його можна вживати і стосовно жінок, і стосовно чоловіків мій колега, моя колега.

Де шукати відповіді?

Найпершим помічником для тих, хто шукає, як правильно використовувати сучасні слова іншомовного походження є Словник новітніх англізмів. Він містить як слова, які ми пишемо латиницею, наприклад, B2B — business to business, Q&A — questions and answers, так і слова, адаптовані кириличною графікою до норм українського правопису: гуді, боул, гайлайтси, оверсайз тощо. Там можна перевірити також і наголоси слів іншомовного походження, з якими часто виникають проблеми у мовців.

Також існує платформа Словотвір, яка є майданчиком для пропозицій відповідників слів іншомовного походження. Будь-хто може зареєструватися й запропонувати свої варіанти адаптацій або голосувати за ті, що подобаються найбільше. Багато з запропонованих тут перекладів широко використовуються українцями в повсякденному мовленні. Однак радимо вживати слова з цього сайту обережно, адже це колективна творчість українського народу, а не лексика, унормована чинним Правописом.

Читайте також

Для джунів і не тільки: 10 порад із копірайтингу, які я хотіла б почути свого часу

Де вчити українську: ресурси для навчання та мовної практики

Читаймо й дивимось українське: добірка книжок і фільмів від Happy Monday