Як жити й працювати без конфліктів: три поради медіаторки

Як часто ми хочемо одного, а вимовляємо інше? В цьому і ховається причина більшості конфліктів. Як виробити в собі здатність розпізнавати справжні почуття і потреби? Радить Ольга Шепель, сертифікована медіаторка і тренерка медіаторів, заступниця керівника Українського Центру Медіації при Києво-Могилянській бізнес-школі.

Поведінка людини часто буває ірраціональною. Причина в тому, що вона визнається всім попереднім прожитим досвідом, перш за все — раннім, дитячим.

Наше несвідоме наповнене привидами минулого, що чинить серйозний вплив на взаємодію з іншими людьми. В цьому і криється причина більшості конфліктів.

Те, що ми відчуваємо і як реагуємо, пов’язано з попередніми подіями, частина з яких забута, витіснена зі свідомості.

Звідси три наслідки:

1. Те, що ми не знаємо про себе, впливає на наше життя і стосунки з іншими більше, ніж те, що ми про себе знаємо.
2. Не існує ідеальних інструкцій для взаємин з іншими людьми, кожна ситуація дуже індивідуальна.
3. Саме наші несвідомі реакції виглядають в очах інших людей ірраціональними, оскільки їхня логіка не доступна іншій людині. З тієї ж причини іноді поведінка інших нам здається дивною, а реакція — надмірною і неадекватною.

Як ми займаємося самообманом

Уявіть (або згадайте) який-небудь конфлікт з вашого життя. Як ви почнете відповідь на питання, чому він виник? Майже зі 100% вірогідністю ви почнете приблизно так: «Тому що він / вона / вони…».

Ми починаємо відповідати, описуючи поведінку іншого учасника ситуації. Це ні добре, ні погано. Справа не в цьому. А в тому, що причину ми шукаємо зовні — в іншій людині, у зовнішньому світі. Нам здається, що якщо вона зміниться (умови зміняться), тоді й конфлікт вирішиться.

Але, на жаль, найчастіше «вона» не змінюється. І ми не можемо це контролювати.

Що ж робити? Йти в ілюзії, уявляти собі, як, нарешті, наступлять ідеальні умови? Або переживати нескінченний стрес через невідповідність реальності придуманим образам? Відповідь ви знайдете не зовні, а всередині себе!

Зі свідомості людини зазвичай витісняється болючий досвід незадоволених потреб. Однак вони продовжують бродити просторами нашого несвідомого, накидаючись в невідповідний момент на людей в нашому сьогоденні. Що сильно дивує останніх, іноді лякає і часто злить.

1. Скануйте свої емоції перед тим, як реагувати

Якщо вас під час контакту з іншою людиною охоплюють руйнівні емоції, важливо не упустити момент перед вашою реакцією.

Постарайтеся зробити паузу і запитати себе:

• що я відчуваю?
• ця емоція має відношення до мене і мого співрозмовника в сьогоденні або до якоїсь важливої ​​для мене фігури з мого минулого?
• як мені слід вчинити тут і зараз?

Приклад

Після одного з наших навчальних тренінгів до мене підійшов молодий чоловік і розповів, що у нього на переговорах проявляється схожа емоція з різними партнерами одного типажу. Він описав їх так: «Це молоді люди приблизно мого віку». На взаємодію з чоловіками старшого віку або жінками такої реакції не було. Свій стан він зміг розпізнати як суперництво, конкуренцію.

Я запитала, чи заважає йому це почуття. Він відповів, що це часом надає певного драйву, проте турбує своєю непередбачуваністю, незрозумілою повторюваністю і постійною загрозою конфлікту.

Наступне моє питання було про те, чи є у нього брати. Виявилося, що їх в сім’ї двоє. Брат молодший на кілька років. Після цих слів мій співрозмовник, не чекаючи від мене питань, швидко сказав: «Ви не подумайте, у нас прекрасна мама! Після народження брата, вона робила все, щоб я відчував її любов і свою потрібність для неї. Вона приділяла мені дуже багато уваги…».

Так, любляча мама давала старшому синові стільки турботи, скільки могла. Але після народження брата вона вже не могла віддавати йому ВСЮ свою увагу. Це пробудило в маленького хлопчика почуття суперництва, яке неусвідомленим патерном перекочувало в його доросле життя.

З чим пішов мій співрозмовник? З новим розумінням свого почуття. Тепер, коли під час переговорів його буде охоплювати подібна емоція, він зможе згадати, з якою потребою з його дитинства вона пов’язана і кому насправді адресована. Це допоможе йому повернутися в дорослий стан і відновити контроль над ситуацією.

2. Не реагуйте на другорядне

Для профілактики конфлікту потрібно навчитися правильно працювати з емоціями не тільки своїми, але й інших людей:

• відокремити первинні емоції вашого співрозмовника від вторинних;
• спробувати зрозуміти, яка його незадоволена потреба за ними стоїть.

Приклад

Колега, з яким у вас загальна ділянка роботи, може роздратовано сказати: «Ти довго ще будеш копатися з цим проєктом?». Що чуєте ви? Швидше за все, що вас назвали поганим працівником, нездатним вчасно впоратися із завданням. Якщо відреагувати не розбираючись, то до конфлікту не далеко.

Спробуємо подивитися на це зауваження за формулою:

Вторинна емоція ⇒ первинна емоція ⇒ потреба

В цьому прикладі це може виглядати так:

Роздратування ⇒ страх ⇒ безпека

Роздратування є вторинною емоцією. Саме її ми бачимо і на неї реагуємо негативно. Але вона тільки прикриває первинну емоцію, справжню. Наприклад, страх людини за свою безпеку, який пов’язаний зі збереженням роботи та свого авторитету (потреба). Ми отримуємо вже інший сенс, в якому немає шкоди нам і нашим інтересам.

Тому замість відповідної атаки, образи чи виправдань, найкращим варіантом було б відреагувати приблизно таким чином: «Ти турбуєшся, чи вчасно я передам тобі свою частину роботи? Я впораюся в строк. Хочеш, покажу тобі, що вже зроблено, щоб ти теж був упевнений?».

Як бачите, ми не вступаємо в конфронтацію. Не реагуємо на другорядне. А даємо відповідь на те, що для людини по-справжньому важливо. Зазвичай це обеззброює, у нашого візаві пропадає бажання атакувати.

В такому випадку спрацьовує принцип тайцзицюань — стародавньої китайської системи фізичного і духовного самовдосконалення — «м’яке перемагає тверде».

Замість очікуваного від нас опору ми демонструємо співрозмовникові бажання зрозуміти його, дати те, що йому потрібно, в міру наших сил. Звичайно, коли напруга спаде, найкраще відкрито обговорити формат спілкування.

Наприклад: «У тій формі, в якій пролунало твоє запитання, я чую претензію, і мені важко відповісти на це конструктивно. Мені було б легше спілкуватися, якби ти безпосередньо говорив, що хочеш чи що тебе турбує. Я впевнений, що тоді ми краще будемо розуміти один одного і співпраця буде більш продуктивною».

Досвід показує, що поєднання двох принципів — істинного бажання зрозуміти потреби іншої людини й одночасного відстоювання своїх кордонів — дають разючий ефект в оздоровленні відносин, як професійних, так і особистих.

3. Говоріть про свої потреби

Проблема в тому, що ми часто хочемо одного, а вимовляємо інше.

Намагайтеся говорити відкрито про свої потреби замість того, щоб звинувачувати іншого/інших:

✅ «Мені важливо почути від тебе зворотний зв’язок, щоб розуміти, чи в правильному напрямку я рухаюся»
⛔ «Від тебе ніколи не дочекаєшся схвалення»

✅ «Я хочу реалізувати цей проєкт сам, щоб відчути, що я можу»
⛔ «Це моя зона відповідальності! Ти знову в неї ліз»

✅ «Мені важливо зберегти час на виконання стратегічних завдань, тому я хотів би бачити від вас більше самостійності й ініціативи»
⛔ «Коли ви почнете думати самі?»

✅ «Для оперативного прийняття рішень мені важливо в повному обсязі отримувати від вас дані про хід виконання завдання»
⛔ «Ви що, приховуєте від мене інформацію?»

✅ «Я багато працював над цим питанням, і мені важливо, щоб ти вислухав і мою думку»
⛔ «Твої ідеї повна маячня»

Здається, це так просто… Але часто говорити прямо нам заважають привиди минулого, що сидять у несвідомому. Наші реакції, емоції, сумніви, нерішучість або нерозсудливість — їхні похідні.

Знання самі по собі мало що вам дадуть. Завжди може статися зустріч із тим, з ким патерни поведінки увійдуть в конфлікт.

Не шукайте ідеального партнера в діловому або особистому житті. Шукайте шлях до свого внутрішнього миру, до розуміння себе, розвитку емоційного інтелекту. Тоді у вас з’являється вибір. Ви по-справжньому станете господарем свого життя.

Читайте також

Чому порівнювати себе з іншими — погана ідея?

Як розпізнати й нейтралізувати внутрішнього критика

Страх невдачі: як не дати йому зруйнувати ваші плани та кар’єру