«Не плач, ти ж на роботі»: чи варто приховувати емоції від колег

Як бути, коли хочеться кричати, плакати чи голосно сміятися, але ви — на роботі? Про те, що робити з емоціями, коли поряд колеги, розповідає психологиня, кар’єрна консультантка та HRG Unis Марія Конарова.

Зізнайтесь, у всіх бували такі дні, коли здається, що десь у паралельному всесвіті відкрився портал із річним запасом негараздів, і цей портал знаходиться прямо поруч з вашим робочим місцем. Всі немов змовились і дістають безглуздими питаннями, надуманими претензіями, клієнти пишуть листи гніву, шеф свариться, колеги не розуміють. Хочеться звернутися калачиком прямо на офісному кріслі і тихенько плакати. Або ревіти й голосно волати. Але не можна, бо ви ж на роботі.

Або інша ситуація — коли у вас вдалий день: в транспорті було вільне місце, кава по дорозі на роботу здалася особливо смачною, а шеф похвалив за виконану роботу. І ось ви літаєте офісом, жартуєте, намагаєтесь сіяти радість і весну — а вам у відповідь говорять, що ви заважаєте і поводите себе некоректно, бо взагалі-то на роботі. Знову, виходить, не можна піддаватися почуттям.

Або ви просто емоційна особа і можете у розпалі накричати на колегу. Але ж ви кричите лише по ділу, і не розумієте, чому повинні приховувати емоції, якщо доводиться втретє пояснювати менеджеру, що ви від нього хочете. А він чомусь ображається.

Тобто — що робити з емоціями на роботі? Приховувати і придушувати? Виражати і не обмежувати себе? Або знайти золоту середину? Але як? З останнім питанням розберемося нижче.

Крок 1. Прийняття

Для початку варто зрозуміти, що глобально, незалежно від ситуації й контексту, ви маєте право на будь-яку емоцію. Саме так. Маєте. Право. На будь-яку. Емоцію.

Тобто хотіти плакати, коли обурений — нормально. Хотіти розколошматити стіл у гніві — нормально. Відчувати злість, захоплення, піднесення, ейфорію, образу — нормально. Тому що це ваші емоції, ваша реакція, ваше ставлення.

Крок 2. Аналіз

Наступний крок — усвідомити, що саме ви зараз відчуваєте. Знаходячись у полоні сильної емоції або намагаючись її придушити, ми не завжди точно розуміємо відтінок своїх відчуттів.

Ви розлючені або пригнічені? Ви відчуваєте образу, жалість або провину? Ви збуджені, піднесені чи хвилюєтеся?

Це може бути незвично і непросто, але така маленька звичка —прислухатися, що саме ви відчуваєте, — має неабиякі позитивні наслідки. По-перше, таким чином ми вчимося краще розуміти себе, відчувати себе. По-друге, парадоксальним чином, чим глибше і детальніше ви намагаєтесь відчути емоцію, тим менше ви їй підвладні. Так, це дійсно працює.

Спробуйте найближчим часом не пригнічувати негативну емоцію, а відчути її всім тілом, всім своїм Я. Ви розгублені? Напружені? Як ви відчуваєте це у тілі? Як це виражається? Яким чином ви можете описати цю емоцію? Що саме ви відчуваєте? Яке співвідношення різних емоцій у цій суміші?

Усвідомити емоцію та дозволити собі її відчути — це вже вагомий крок на шляху її опанування. Це базова звичка, яка дозволяє керувати емоціями та спрямовувати їх у правильне русло.

Крок 3. Прояв або відтермінування

Звичайно, якщо є можливість дати вихід тій чи іншій емоції, виразити її, озвучити вголос — це завжди добре.

• Сказати колегам: «Вибачте, я трохи втомився і відчуваю, що зараз вибухну, тому я візьму паузу на 10 хвилин, добре?»
• Набрати кохану людину і пожалітися їй, який же важкий сьогодні видався день.
• Чесно і твердо відповісти, що «ваш крик змушує мене відчувати себе погано, і мені складно вести конструктивний діалог у такій формі».

Спокійне озвучування емоцій — це етичний спосіб дати зрозуміти співрозмовнику ваш стан, попросити паузу, якщо треба, повернути розмову у спокійне русло.

Інший варіант — коли от прямо зараз, в цей момент, немає можливості піддатися емоціям.

• На вас чекає відповідальна зустріч, і перед тим треба зібратися;
• за годину ви повинні здати виконане завдання, і немає часу плакати.

Так, далеко не завжди під час робочої метушні дійсно можна взяти паузу. У такому випадку:

1. Візьміть рівно одну хвилину і спочатку пропустіть емоцію через тіло, відчуйте, що це за емоція, скажіть собі, що обов’язково розберетеся з нею, але пізніше.
2. Виконайте пару найпростіших дихальних вправ. Наприклад, п’ять разів глибоко вдихніть і видихніть. Або дихайте на рахунок «4»: на 1-2-3-4 вдихайте, на стільки ж затримуйте дихання, на чотири видихайте і знов затримуйте дихання. Ці прості вправи дозволять перемкнутися і налаштуватися на роботу.
3. Якщо є можливість — переведіть увагу. Відкладіть справу, яка викликає гнів, візьміть перерву у розмові, яка набирає загрозливих обертів, встаньте з робочого місця і пройдіться до кулера з водою або просто почніть робити інше завдання.

Маленький лайфхак: якщо у вас вийшло таким чином опанувати емоцію, вже по закінченню робочого часу нагородіть себе — ароматним чаєм, свіжою зефіркою, годиною серіалу або ще чимось, що вас радує. Наступного разу вам буде легше справитися з емоціями, якщо ви знаєте, що за це вас чекає нагорода.

Не забувайте про інших

Озвучувати й виражати емоції на роботі треба екологічним способом, враховуючи те, що існують правила ділового етикету. Якщо ви знаєте, що можете зірватися на крик, що є недоречним у діловому середовищі — треба вчитися схоплювати цю емоцію, коли вона тільки починає вас поглинати, і шукати можливість виразити її або перемикнутися. Переживання власних емоцій важливе, але воно не повинно бути джерелом негативу для колег.

• Поплакати подрузі у телефон під час обідньої перерви — нормально. Поплакати на плечі малознайомого співробітника — не дуже.
• Закритися в кабінеті і погарчати тихенько, стискаючи кулаки — нормально. Кричати на весь офіс, як вас все задовбало — не дуже.
• Твердо попросити співбесідника перейти на спокійний тон розмови — нормально. Труситись і через сльози звинувачувати його, що він вас ображає або кричати у відповідь — не дуже.

Висновок

Тобто, підсумовуючи, усі ми маємо право на емоції. І на роботі зокрема. Головне — не впадати у крайнощі. Не накопичувати у собі емоції, бо тоді вони нікуди не діваються і прориваються у найнезручніший для цього час. І не заглиблюватися у сильні емоційні стани, руйнуючи все на своєму шляху і вибиваючи з робочого ритму і себе, і оточення.

А от усвідомити емоцію, дозволити її собі, озвучити її вголос — це шлях до більш гармонійного відчуття себе на роботі й більш екологічної взаємодії з колегами.

Читайте також

«Емоції на роботі»: книга про те, як полюбити понеділки

6 кроків, щоб пережити звільнення: поради психолога

Що таке стрес-інтерв’ю і як його пройти?