Як фрилансерка, підприємиця та програміст стали на «біржу праці»

Ми вже розповідали, як в умовах карантину стати на так звану «біржу праці» та отримати допомогу по безробіттю від держави. А як все виглядає на практиці?

Поспілкувалися з українцями, які в різний час звертались до Центру зайнятості. Вони розповіли, на що можуть розраховувати фрилансери, підприємці-початківці та люди, яких звільнили «за статтею».

Олександра Бакун, фрилансерка (Харків)

Я фрилансерка. Найбільший пласт моєї діяльності — це програма міжнародного обміну Erasmus+, де я прописую проєкти, підписую партнерства та проводжу тренінги. Також я є паблішером на Amazon: допомагаю створювати сюжети для художніх книг, редагую, комунікую з бета-рідерами, створюю чи замовляю обкладинку, відповідаю за маркетинг. Книги англійською мовою — сучасні жіночі романи, антиутопії, міське фентезі, в основному орієнтовані на американський ринок.

Я вирішила звернутись до Центру зайнятості — і для того, щоб знайти фултайм роботу, і для того, аби мати дохід, який не залежить від наявності замовників.

В листопаді 2019 року я пішла в харківський Центр зайнятості. Там сиділи три жінки-операторки, які відповідають на питання. Ми досить довго спілкувались з однією з них, оскільки запитань було чимало.

У мене немає трудової книжки, й співробітники Центру дуже цьому дивувались, ніби вони не знають, що існують фрилансери та ФОПи.

Фрилансери взагалі незахищені, оскільки без офіційного досвіду роботи, без трудової книжки їм не можуть призначити ніякі виплати. Я працювала як ФОП на IT-компанію 9 місяців, але виявилось, що тоді мій вид підприємництва не сплачував ЄСВ, а отже податки не йшли до Пенсійного фонду. Зараз усі ФОПи сплачують ЄСВ, тож фрилансери, які так працюють, можуть розраховувати на допомогу від Центру (важливо також, щоб надання послуг відбувалося з укладанням цивільно-правових договорів, наголошують в Центрі зайнятості.— Ред.).

Я отримала офіційний статус безробітної, але мені відмовили у отриманні виплат. Зате у Центрі я пройшла тест, ким мені краще працювати. За його результатами мені запропонували вакансії.

Також я зустрілась із кар’єрним радником. Думала, що це буде людина, яка дивиться на твої знання і думає разом з тобою, куди ти можеш рухатись. Проте вони спираються тільки на документ про освіту і трудову книжку. Якщо останньої у мене немає, то, за логікою Центру, в мене автоматично немає жодного досвіду ні в чому.

В ході спілкування вони все ж повірили, що у мене є певний досвід роботи, і готові були шукати роботу поза моєю спеціальністю (перекладач). Проблема була в тому, що я більш зацікавлена в роботі у громадському секторі, а ГО не подають вакансії в Центр зайнятості — тільки державні установи.

Зарплату на більшості вакансій пропонували у межах 4-6 тисяч гривень. Це було значно нижче моїх очікувань.

Але одна з вакансій мене все ж зацікавила — співробітник міжнародного відділу Фармацевтичного університету. Це було логічно, бо в мене вже був досвід роботи у міжнародних проєктах. Але так сталося, що одночасно я проходила співбесіду до Української академії лідерства. Коли в січні стало зрозуміло, що до УАЛ я працювати не йду, я прийшла до Фармацевтичного університету, але вакансію вже розформували.

Щомісяця мені потрібно було приходити до Центру, аби розглядати вакансії і залишатись на обліку. Коли мені виписували направлення на співбесіду, потрібно було повернутись впродовж 7 днів з офіційним рішенням з печаткою. В бюрократичних установах це не завжди просто, бо співбесіда і місце роботи можуть бути в одній частині міста, а канцелярія — в іншому районі, і працює вона лише в певні години.

Є й ще одна дуже незручна річ — в Центр зайнятості не можна зателефонувати, щоб перенести зустріч. Наприклад, ми запланували розмову з кар’єрним радником на вівторок о 16:00, але через обставини я не встигаю. Щоб перенести зустріч, мені потрібно приїхати до них і попросити про це.

В лютому я їхала на три тижні до Туреччини проводити три тренінги. А якщо ти стоїш на обліку в Центрі зайнятості, то маєш офіційно сповіщати його співробітників про свою поїздку за кордон навіть на кілька днів. Я повідомила про поїздку, і мене запитали, чи буду я там працювати. Я людина чесна, не змогла збрехати. Через це мене зняли з обліку, але співробітниця сказала, що я зможу знову зареєструватися, якщо матиму бажання.

Взагалі це все був цікавий досвід. Я дізналась, що при Службі зайнятості працює Консультаційний центр для роботи з ФОПами, а ще є безкоштовні тренінги і фінансові ігри, наприклад, про планування свого року. Я їх досить часто відвідувала.

А ще з власної ініціативи сама провела два тренінги в Центрі зайнятості. Один — про розкрутку свого особистого бренду онлайн, а другий — з візуального брендингу та визначення своїх фірмових кольорів. Гонорар за них я не отримувала.

Микола Єрмоленко, програміст (Суми)

Я працював програмістом на комерційному підприємстві в Сумах. З початку 2019 року там почалися скорочення, начальство вимагало від усіх звільнятися за власним бажанням. Я сказав, що звільнюся, коли знайду нове місце роботи.

Цілий рік начальство продовжувало тероризувати персонал і особисто мене, змушуючи піти. У жовтні вони заблокували мій пропуск і не пускали на підприємство, а потім звільнили за статтею «Порушення внутрішнього розпорядку». Вийшло так, нібито я прогулював роботу, хоча насправді керівництво просто не давало мені на неї потрапити.

Відразу після звільнення я вирішив піти в Центр зайнятості, щоб отримати фінансову допомогу. Крім того, я звернувся до їхнього юридичного відділу за консультацією, бо підозрював, що моє звільнення є незаконним. На жаль, юристи Центру не змогли мені допомогти і запропонували звернутися до Інспекції з охорони праці. Тоді я сам знайшов юриста, і ми подали на підприємство до суду. Процес досі йде, найближче засідання перенесене на травень через карантин.

Паралельно я став на облік в Центр зайнятості та отримував виплати, поки самостійно не знайшов нову роботу в грудні. Процедура реєстрації проста: я приніс документи, разом зі співробітником Центру ми написали заяву, і мої дані внесли в систему. Потім мені запропонували вибрати один з банків, з яким співпрацює Центр, і дали направлення, щоб я міг оформити карту для виплат соціальної допомоги. Через 8 днів я отримав перші гроші, і в наступні місяці вони приходили без затримок.

Через те, що мене звільнили за статтею, виплату призначили у розмірі 1600 грн. Спеціаліст подивився, чи є підходящі для мене вакансії, але на той момент їх не було.

За правилами потрібно відвідувати Центр зайнятості раз на місяць, щоб актуалізувати інформацію і розглядати вакансії. Проте мені більше не пропонували роботу, просили шукати самому.

Хочу дати пораду тим, хто потрапить у схожу ситуацію на роботі. Якщо вас схиляють до того, щоб ви написали заяву про звільнення за власним бажанням і не дають потрапити на робоче місце, вам потрібно прийти на прохідну підприємства і сидіти там. Бажано вести відеозапис. Суть в тому, що ви перебуваєте на території підприємства, і за законом вважається, що ви на роботі. Також можна оформити письмовий запит у компанію, в якому попросити, щоб вам організували робочі умови. Якщо все буде зовсім погано, і вам доведеться звертатися до суду, це будуть важливі докази на вашу користь.

Надія Ваць, дитяча аніматорка, Ужгород

Я працюю дитячим аніматором, і наразі хочу відкрити соціальне підприємство — займатися організацією свят для дітей-сиріт. Це сприяло б соціалізації та адаптації таких дітей.

Взимку я була на тренінгу в ужгородському центрі підтримки підприємництва, де також була присутня представниця з Центру зайнятості. Вона розповіла, що вони можуть надавати фінансову допомогу тим, хто відкриває власну справу. Я зацікавилась і 12 березня прийшла до Центру на консультацію. Мені пояснили, що необхідно стати на облік, прописати бізнес-план та захистити його. Якщо все проходить успішно, то Центр зайнятості надає допомогу єдиним внеском за формулою:

[сума вашої місячної виплати по безробіттю X на 12 місяців].

Фактично, це та допомога, яку Центр і так виплатив би вам за рік, але її надають одразу на відкриття бізнесу.

Ці гроші мені б точно допомогли, тож я вирішила стати на облік. Але виникла проблема — я ніколи не працювала офіційно й не маю вищої освіти, оскільки кинула університет. За законом у мене немає соцзахисту, бо я не платила податки, й мене не можуть зареєструвати як безробітню.

Спеціалісти з Центру зайнятості запропонували мені попрацювати офіційно щонайменше півроку, й тоді я зможу стати на облік. Вони знайшли кілька варіантів роботи для мене. Один мені навіть сподобався —  це посада менеджера з культури в коледжі. Потім почався карантин, відповідно вакансія наразі неактуальна, але я розглядаю цю роботу після закінчення карантину.

Читайте також

З’явився освітній серіал про резюме і пошук роботи онлайн

5 пасток розуму в кризових ситуаціях

Звільняють чи зменшують зарплату через карантин? Що радять юрист