«Подекуди і місцями — дуже точні формулювання». Синоптикиня — про свою професію

Як багато українських синоптиків ви знаєте? А тих, які обожнюють свою роботу й готові прокидатися й засинати з прогностичними схемами? Ми — небагато. А тому вирішили розпитати про особливості професії найвідомішу синоптикиню України. Де навчають прогнозувати погоду, чому ці передбачення бувають неточні та які плюси-мінуси має професія, розповідає Наталка Діденко.

Про шлях у професію 

У школі мені дуже подобалася література — любила читати книги, писати твори. Проте вступати на філологію боялась, бо у той час після випуску з університету направляли працювати в школу, а я себе вчителем не бачила. Яку ж обрати альтернативу, теж не знала — до одного моменту.

Я тоді була у 10-му, випускному, класі, і в гості прийшли друзі батьків. Серед них була жінка, яка працювала метеорологом в аеропорту. Вона так захопливо розповідала про свою роботу, що я зацікавилась професією і пішла вивчати інформацію про вступні екзамени. Умови вступу підійшли, я подала документи у виш, стала студенткою і врешті отримала профільну вищу освіту у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на географічному факультеті, кафедрі метеорології та кліматології. 

Після закінчення вишу розпочала кар’єру в Українському Гідрометцентрі, де майже 20 років пропрацювала у відділі метеорологічних прогнозів. Там я вперше спробувала себе в ролі ведучої на радіо — готувала прямі трансляції з Гідрометцентру. Також до нас часто приїжджали знімальні групи з телебачення, особливо коли траплялися цікаві погодні ситуації. У мене брали експертні коментарі, і якось один з телеканалів запропонував спробувати себе в ролі редакторки програми прогнозу погоди. Цей телеканал був першим, що здогадався запросити на таку позицію синоптика-практика, а не студента або практиканта, як це зазвичай буває. Моїм завданням було складати прогнози на базі інтернет-ресурсів й перетворювати їх на сценарії для ведучих. Так почався мій перехід у сферу медіа.

Далі працювала редакторкою на багатьох телеканалах, поки мені не запропонували бути ведучою на телебаченні. Зараз я співпрацюю з кількома ЗМІ. Основне місце роботи — телеканал «Еспресо ТВ», де веду прогноз погоди. Ще маю авторські програми на радіо «Країна ФМ» та «Армія ФМ», веду блог на своїй фейсбук-сторінці, де ділюся з читачами щоденними прогнозами погоди. Якщо бачу, що якісь метеорологічні явища змінюються, то обов’язково про це пишу, навіть якщо на годиннику друга чи третя ночі. 

Звісно, доходу блог не приносить, це просто моя любов до роботи, яка не може вимірюватися папірцями чи переказами на карту. Я вважаю своєю місією популяризувати таку чудову професію як синоптик, показувати її важливість, аби подолати скептичне ставлення до спеціалістів цього профілю. А як це зробити найкраще? Через популярні ресурси, як-от фейсбук, зрозумілу подачу інформації (без надування щік  і наукових термінів) та регулярний постинг. 

Про типовий робочий день

Я починаю свій день з перегляду великої кількості прогностичних карт, схем, моделей, які оновлюються кілька разів на добу, враховую напрям вітру, швидкість атмосферного фронту тощо. Всі ці дані аналізую кілька годин і видаю прогноз на найближчу добу. Намагаюся до 11-12 години дня опублікувати допис з прогнозом.

Взагалі з процесу аналізу я не виходжу ніколи (хіба що коли сплю або змушена в літаку перевести телефон в авіарежим). Заглядаю в карти десь раз на пів години, особливо коли знаю, що має щось змінитись (наприклад, йде дощова хмара).  Для мене це вже не просто робота, а стиль життя. Додатково мотивує те, що моїм прогнозам довіряють, а тому формую їх особливо уважно, відповідально, аби нікого не підвести. 

На фото: прогностичні карти і схеми

Чому метеорологія — наука неточна

До мене часто звертаються з проханнями подивитися погоду на якийсь конкретний день — здебільшого незнайомці. Запитують, чого очікувати у їхній день народження або весілля, чи буде сприяти погода відпочинку у горах. Я завжди відповідаю, бо розумію —  якщо людина звертається, отже, для неї це важливо.

Іноді надходять прохання спрогнозувати погоду на місяць вперед. У такому випадку пояснюю, чому синоптик не може робити прогнози на такий тривалий період. Просто тому що метеорологія ще не досягла відповідного рівня розвитку, ми не вивчили достатньо атмосферу.

Прогнози зі справджуваністю до 90% роблять на 1-3 доби, не більше. І то потрібно постійно тримати руку на пульсі, бо є така річ як інтенсивність явищ. Завжди згадую аномальну кількість снігу, який випав 22-23 березня 2013 року. Подібне неможливо передбачити. Як і пояснити людям, чому на їхньому городі все побило градом, а у сусіда в цей час світило сонце. Літні атмосферні процеси дуже інтенсивні, тому слова в прогнозах «місцями», «подекуди», «в окремих районах» — це не приводи для глузування. Це абсолютно нормальні, точні формулювання в метеорології. 

Але якщо сталося таке, що на вулиці був шквал, злива, град майже весь день, а в прогнозі погоди про опади нічого не сказали, тоді це справді провал.

Синоптик чи метеоролог: в чому різниця

Також до мене часто звертаються з питаннями по змінах клімату й часом ображаються, коли я відмовляю і кажу, що це не в моїй компетенції. Тому поясню різницю між трьома спеціалістами, яких часто плутають:

1. Кліматолог — спеціаліст, який вивчає питання клімату, тобто сталих природних умов конкретної території за дуже тривалий історичний час. 
2. Метеоролог займається вивченням фізики атмосфери. 
3. Синоптик — це практик, який формує щоденні прогнози погоди. 

Ще у сфері метеорології працюють метеоспостерігачі, які обслуговують метеорологічні станції, вдень і вночі вимірюючи необхідні дані (температуру повітря, кількість опадів тощо), гідрологи, агрометеорологи. Тобто, професії не обмежуються лише метеорологами та синоптиками.

Про плюси та мінуси професії

Я не люблю одноманітності, а погода ніколи не буває однаковою. І мені це подобається. Хтось боїться снігу, зливи, сильного морозу, а в мені якийсь азарт прокидається. Особливо цікаво спостерігати за грозовими осередками.

Друге, що мене надихає в роботі, — це спілкування з людьми, якого в мене вдосталь завдяки професії, та те, що я можу бути корисною. Наприклад, якщо люди завчасно дізнаються, що до нас прямує потужний циклон, вони можуть встигнути припаркувати авто в безпечному місці, змінити плани. А ще травневі та осінні заморозки, яким під силу знищити урожай, теж добре прогнозуються синоптиками. 

А мінус в цій професії тільки один — ставлення до розвитку метеорології в країні. У нас  немає оцифрованих погодних архівів, немає нормальних радарів і доступу до них. Зокрема, хороший радар є в Борисполі. Але він страшно засекречений, навіть Гідрометцентр його дані публікує на сайті із запізненням на годину. Для порівняння — на німецькому професійному порталі, який є у вільному доступі, я можу спостерігати за грозовими осередками в режимі реального часу, а на наших сайтах цієї інформації нема.

Як стати синоптиком та де можна працювати

Як на мене, метеоролог чи синоптик — це ті професії, де потрібна фахова вища освіта. Принаймні я особисто не чула про курси для опанування цієї спеціальності. Зараз таких спеціалістів навчають в КНУ імені Тараса Шевченка на географічному факультеті (кафедра метеорології та кліматології) та Одеському державному екологічному університеті (спеціальність «Науки про Землю», кафедра метеорології та кліматології). 

Після закінчення навчання можна працювати в Укргідрометцентрі чи структурах, які обслуговують аеропорти. Можливо, є приватні підприємства, які теж потребують метеорологів та синоптиків, але поки про такі не чула. А таких автономних спеціалістів, які працюють самі по собі, крім себе більше не знаю.

Проте проблема тут більше не в обмеженій кількості робочих місць, а в рівні оплати праці. Фінансування галузі з боку держави недостатнє, і хоч я працюю поза ринком вже понад 20 років, пам’ятаю, що у працівників Укргідрометцентру були одні з найнижчих зарплат. Тому молодь в цій сфері не затримується, йде в інші, де кращі умови роботи. 

Взагалі професія синоптика не така легка, якою може здаватися. Аби стати хорошим фахівцем, потрібно пропрацювати у сфері десь 4-5 років. Перші 1-3 роки спеціаліст активно вчиться, а після вже поступово стає професіоналом своєї справи. 

Три кити хорошого синоптика — освіта, інтуїція та відповідальність.

Про освіту я вже казала вище — вона має бути фаховою. Відповідальність — це про те, що перш ніж давати якісь прогнози, потрібно передивитися десятки прогностичних моделей та схем, бажано на американських, німецьких спеціалізованих сайтах. Вони дозволяють дуже точно описати ситуацію. Щодо інтуїції, то вона нерідко допомагає у тлумаченні усіх цих даних. 

Я дуже вірю, що в Україні з часом зміниться ставлення до синоптиків, нас почнуть більше цінувати та поважати. Було б чудово, якби колеги в цій сфері об’єдналися і написали книгу про метеорологію, аби популяризувати сферу та професію, а поки цього не сталося, продовжую це робити через свій блог та комунікацію з людьми.

Читайте також

Як виглядає робота в бібліотеці — класичній та сучасній

Ким і де працювати історику? 6 кар’єрних траєкторій

Як стати екскурсоводом: інструкція від гіда Юлії Бевзенко