Коли продуктивність стає токсичною та як це виправити?

Наші часи сміливо можна назвати диктатурою годинників, списків справ і сповіщень гугл-календаря. Ми постійно намагаємося встигати більше, бо все здається нам важливим і першочерговим. Продуктивність — це, звісно, добре, але тільки якщо вона здорова. Кар’єрна коучиня й консультантка Юлія Ляховенко розбирається, що таке токсична продуктивність та коли прагнення встигати все стає деструктивним.

Щоб підкорити час і встигати все, ми звертаємось по допомогу до книжок і тренінгів з тайм-менеджменту, купуємо красиві планери й опановуємо техніки управління часом — від матриці Ейзенхауера до Pomodoro. Новітні технології цьому тільки сприяють: усе — від мікрохвильовки до ChatGPT — має економити наш час і збільшувати продуктивність. 

Але чи не здається вам, що на якомусь етапі бажання встигати все обернулося проти нас? Як написав Олівер Беркмен у чудовій книжці «4000 тижнів. Тайм-менеджмент для смертних»: «Спроба опанувати час закінчилась тим, що він сам нас опановує». Іноді продуктивність сягає таких висот, що починає нам шкодити замість приносити користь. Стає токсичною. 

Токсична продуктивність та її прояви

Токсична продуктивність — це нав’язливе бажання бути постійно продуктивним, яке шкодить вашому здоров’ю, стосункам і загальному добробуту. Людина відчуває, що будь-яка пауза чи відсутність результату — це невдача, тому ставить перед собою завдання працювати понаднормово й досягати максимальної продуктивності навіть ціною особистого комфорту.

Які прояви може мати токсична продуктивність?

1. Безперервна зайнятість: людина постійно працює, навіть коли потрібно відпочити.
2. Почуття провини за «непродуктивні» дії або тоді, коли людина нарешті дозволяє собі відпочинок.
3. Невміння делегувати завдання: людина боїться втратити контроль і часто сама виконує всю роботу, бо вважає, що інші зроблять гірше.
4. Неповага до власних кордонів та інших аспектів життя, бо робота стає пріоритетом.

Звідки береться токсична продуктивність?

Як і чому ми переходимо межу, що відділяє здорові відносини з власною ефективністю від токсичної продуктивності?

По-перше, ми переживаємо величезний соціальний тиск. Трудоголізм і культура досягнень стали новою нормою. Скільки б ми не говорили про необхідність балансу, в соцмережах процвітає культ продуктивності, коли людина транслює, що встигає абсолютно все. І тиск цієї високої планки, озвученої в публічному просторі, підвищує наші очікування від себе до небес.

По-друге, це може бути наслідком виховної моделі. Сценарії наших батьків, які зазвичай не давали собі відпочити й виходили на роботу в будь-якому стані здоров’я («на пенсії відпочинеш»), або лозунги-відлуння совєтського порядку денного («п’ятирічку за три роки») — подекуди збереглись у нашому ставленні до роботи.

По-третє, це психологічні причини:

• трудоголізм як спосіб боротьби з невизначеністю — заповнити вщент свій день, щоб не думати про неясне майбутнє;
• нав’язливе планування як спосіб контролю того самого майбутнього;
• нескінченний список завдань як спосіб довести свою корисність;
• самовизначення лише через професію та роботу, щоб уникнути запитань про те, хто я і що я без своїх ролей, що важливо для мене зараз і чого я прагну.

З одного боку, ми тиснемо на себе під впливом соціальних очікувань, рольових моделей і прагнення знизити тривожність буття. З іншого боку, на нас тисне роботодавець, який підвищує планку продуктивності, запроваджує нові технології, але дуже часто не змінює нічого в організаційній структурі та дизайні роботи, що могло б перевизначити продуктивність і способи її досягнення в нових реаліях.

Наслідки токсичної продуктивності

Нам часто здається, що постійна зайнятість гарантує високі результати, визнання, значущість і контроль над майбутнім. Але чи так це насправді?

Ось які реальні наслідки має токсична продуктивність:

• постійний стрес від високих вимог до себе і необхідності підвищувати планку призводить до вигорання, іноді депресії та тривожних розладів;
• підвищується ризик виникнення проблем із фізичним здоров’ям, як-от порушень сну, серцево-судинних захворювань тощо; 
• погіршуються стосунки — близькі відчувають брак уваги та втрачають із вами зв’язок через те, що робота стає для вас пріоритетом;
• як це не парадоксально (насправді ні), але надмірна завантаженість призводить якраз до зниження ефективності. Стрес і тривога через надочікування від себе, постійне незадоволення результатом, брак повноцінного відпочинку впливають на наші когнітивні функції, серед яких здатність приймати рішення, розв’язувати проблеми, фокусуватися тощо.

Як боротися з токсичною продуктивністю? 

Вже згаданий мною Олівер Беркмен пропонує наступні кроки.

1. Прийняти власну обмеженість. Зрозуміти, що у світі швидких змін ми не можемо осягнути, опанувати та встигнути абсолютно все. І це нормально.
2. Навчитися розуміти себе, свої цінності та пріоритети. Щоб не гнатися за всім підряд, а робити вибір на користь себе й того, що для вас важливо.
3. Переглянути ставлення до багатозадачності. Беркмен доводить, що, окрім поверхового ковзання завданнями та втоми від перескакування з одного на одне, це нічого не дає.
4. Протидіяти культурі продуктивності. Розвивати усвідомлення власних критеріїв успіху, а не нав’язаних соціумом високих планок.
5. Переосмислити підхід до відпочинку. Перестати «продуктивно» проводити дозвілля, продовжуючи самовдосконалюватись, адже так ми позбавляємо себе справжнього відпочинку, що потім повернеться браком сил на робочі завдання. Читати заради задоволення, а не навчання. Спілкуватися заради радості побути з друзями, а не задля розширення нетворку тощо.
6. Знаходити час для того, що нас наповнює. І це окрім відпочинку. Знаходити моменти, коли ми даруємо собі те, що приносить нам радість, потрібно щодня, підвищуючи рівень необхідного нам серотоніну. 
7. Розвантажувати мозок від «білого шуму», що постійно супроводжує наше перебування в соцмережах та позбавляє нас вміння концентруватись і ясно мислити.
8. Змінити життєву стратегію з досягатора на дослідника. Дослідник, на відміну від досягатора, може дозволити собі помилятись. Така стратегія є більш здоровою щодо самих себе, виконання робочих завдань і життя загалом.

Є така японська філософія — вабі-сабі, яка передбачає прийняття недосконалості в усьому, що нас оточує. Адже у світі немає нічого ідеального. І чи варто руйнувати себе заради досягнення недосяжного (власної надпродуктивності) — риторичне запитання для кожного з нас.

Читайте також

Як стати продуктивнішим і водночас не нашкодити собі? Практичні поради

Що читати, щоб усе встигати: 5 книг про продуктивність

Коли варто взяти паузу в кар’єрі та як зробити це екологічно