Як запобігти та протидіяти вигоранню працівників благодійного сектору?

Стрес, тривога, хвилювання стали постійними супутниками українців протягом останнього року не лише в повсякденному, а й у робочому житті. Внаслідок цього люди різних професій почали частіше стикатися з вигоранням, і працівники благодійного сектору не стали винятком. 

Благодійний фонд Zagoriy Foundation ділиться результатами дослідження «Професійне вигорання працівників благодійного сектору», в якому висвітлюється психоемоційний стан фахівців цієї сфери та проговорюються ефективні методи боротьби з вигоранням.

Zagoriy Foundation проводили дослідження разом із дослідницькою групою «Соціоінформ» у період з грудня 2022 року по лютий 2023 року. Залучили приблизно 400 респондентів, які пройшли опитування, а з 20 учасниками окремо провели глибинні інтерв’ю. В основі дослідження — методика діагностики рівня емоційного вигорання професора Віктора Бойка.

Які особливості вигорання в благодійному секторі?

Під професійним вигоранням працівники благодійних організацій розуміють втрату бажання працювати та інтересу до роботи, що супроводжуються сильною втомою або виснаженням та емоційною нестабільністю.

Згідно з результатами дослідження, наявність у себе професійного вигорання констатують 36% респондентів, у 35% воно на стадії формування, і лише 29% опитаних працівників благодійної сфери не відчувають ознак вигорання.

Більшою мірою до вигорання схильні:

• молоді працівники, які розчаровуються, якщо немає швидкого результату;
• особи з невисоким достатком, які вимушені шукати паралельну зайнятість;
• працівники, менш поінформовані про симптоми та протидію вигоранню;
• надто емоційні та співчутливі люди, які пропускають усе крізь себе;
• надмірно активні й харизматичні люди, що не економлять свої сили та перевтомлюються;
• песимісти, які швидко розчаровуються, легко втрачають сенс роботи, все бачать у сірих тонах;
• за напрямами роботи — керівники, працівники, що активно комунікують із людьми та бенефіціарами, фахівці з фандрейзингу.

Більшість учасників дослідження переконані, що професійне вигорання у сфері благодійності поширене більше, ніж в інших сферах. Але попри це і попри вичерпний опис симптомів вигорання, багато респондентів вважають цей стан банальною втомою і думають, що можуть позбутися його за 2-3 дні відпочинку.

Що спричиняє вигорання у благодійників?

Найчастіше професійне вигорання в благодійному секторі спричиняє робоче чи емоційне перевантаження. 

До робочого перевантаження призводить: 

• велика кількість звернень по допомогу; 
• збільшення обсягу робочих обов’язків і завдань;
• необхідність безперервно спілкуватися з людьми;
• відсутність вихідних і брак відпочинку;
• тривале ігнорування власних потреб.

До емоційного перевантаження призводить:

• робота з емоційно важкими випадками;
• токсичний робочий колектив;
• неможливість, попри докладені зусилля, отримати бажаний результат;
• агресивність і невдячність бенефіціарів.

Вікторія Шептієнко, дипломована психологиня й учасниця гештальт-спільноти KGU, також виокремлює неналежну систему мотивації, зокрема матеріальної, як одну з причин, чому працівники благодійного сектору більше схильні до вигорання: «Для кожної особистості дуже важливим є професійне визнання, об’єктивна оцінка її результатів та вкладених зусиль. І, звісно ж, часто саме грошова винагорода сприймається як підтвердження факту якісно зробленої роботи».

Як запобігти та протидіяти вигоранню

На індивідуальному рівні ефективність профілактики й боротьби з вигоранням залежить від поінформованості людини про його симптоми та її здатності до саморефлексії й відстеження власного стану. 

На організаційному рівні найбільш ефективні заходи протидії вигоранню — це мотиваційні стимули та турбота про стан працівників.  

Мотиваційні стимули. Вони бувають практичні та моральні. Практичні — ті, що приносять практичну користь: ресурси, знання, враження. Найбільш ефективний практичний стимул — фінанси, а саме премії або оплата праці. Трохи менш дієвими є спільне дозвілля, корпоративи, мандрівки, навчання та особистісний ріст. Моральні стимули охоплюють заходи, що підтримують переконання працівників у корисності їхньої праці: видимість результатів, визнання досягнень керівництвом, вдячність бенефіціарів.

Турбота про психоемоційний стан працівників. Вона може проявлятися в організації психологічних тренінгів, груп підтримки чи індивідуальної терапії. Такі заходи допомагають:

• підвищити рівень обізнаності про проблеми ментального здоров’я;
• продіагностувати, відстежити симптоми й запобігти подальшому розвитку вигорання; 
• розвінчати стереотипи та страхи, пов’язані з роботою психологів/психотерапевтів; 
• згуртувати команду завдяки розділенню переживань.

Серед інших можливих варіантів протидії вигоранню на рівні організацій є:

• відпочинково-розважальні заходи;
• мотиваційні заходи з представленням результатів роботи;
• творчі заходи — різноманітні майстер-класи, театральна майстерність тощо;
• спільні виїзди на природу, мандрівки;
• регулярна комунікація спеціального менеджера (наприклад, happiness manager) зі співробітниками з метою надання їм можливості порефлексувати про робочі процеси;
• менторство з особистісного розвитку.

Очікується, що саме керівники стежитимуть за психологічним станом працівників: пропонуватимуть оптимальні зміни робочого процесу, обсягу завдань, час відпочинку (від 7 до 24 днів), а також організують консультацію психолога.

Хоча більшість організацій не мають чітко визначеного механізму боротьби з вигоранням, можна говорити про бажаний алгоритм.

1. Керівники турбуються про психоемоційний стан працівників, персонал поінформований про симптоми вигорання і має можливість звернутися по допомогу.
2. Керівник самостійно або разом із психологом проводить бесіду з працівником, щоб визначити причину спаду продуктивності й емоційного виснаження. Висловлює підтримку та інформує про наявні в організації можливості для боротьби з вигоранням.
3. У разі підтвердження вигорання працівник отримує психологічну підтримку та додаткові вихідні. Якщо стан критичний, іде у тривалішу відпустку.
4. Менеджмент організації переглядає розподіл робочих обов’язків, аналізує комунікацію всередині колективу (чи присутні повага, взаєморозуміння, підтримка).
5. За можливості пропонує працівнику змінити вид діяльності в межах організації/проєкту на більш привабливу для працівника.
6. Менеджмент вживає профілактичних заходів, орієнтованих на весь колектив.

А психологиня Вікторія Шептієнко нагадує про трьох китів, здатних вберегти особу від вигорання:

• якісний відпочинок (той, під час якого відсутні робочі дзвінки, мейли, необхідність розв’язувати побутові питання тощо);
• нетоксичне робоче середовище (де можна, зокрема, отримати професійне визнання від колег та керівництва у словесній формі, а також задовольнити власні фінансові потреби);
• турбота про себе (намагатися не перепрацьовувати; стежити за власним фізичним та емоційним здоров’ям; прислухатися до своїх відчуттів). 

Важливо пам’ятати, що боротьбу з вигоранням варто починати не з наслідків, а з причин. Під час війни людям часто не вистачає часу саморефлексію, а втома та роздратування сприймаються як щось незначне, тому зараз як ніколи важливо звертати їхню увагу на симптоми. Обізнаність має стати основним інструментом у подоланні вигорання. 

Читайте також

Хочете стати більш стійким до стресових ситуацій? Розвивайте резілієнс!

Як я пройшла шлях від вигорання до роботи своєї мрії

Як захистити себе від вигорання: корисна практика від коучки