«Паляниця» — не найскладніше: як українці навчають іноземців української мови

За даними лише однієї з платформ для вивчення мов, у 2022 році кількість людей, що вивчають українську мову, сягнула понад 1,3 мільйона. Іноземці вивчають українську на знак солідарності, з цікавості до нашої культури, досліджуючи своє коріння тощо. Як їм дається мова та що може бути складніше, ніж вимовити «паляниця»? Про це розповідають українці, що навчають іноземців української мови за програмою ENGin.

ENGin — це україно-американська неприбуткова організація, що поєднує українську молодь (9-35 років) з іноземцями, які вільно спілкуються англійською, для безплатної розмовної практики та налагодження міжкультурних зв’язків. Окрім цього, ENGin також організовує навчання української мови українцями для іноземців у межах програми ENGin: Speak Ukrainian. Три учасниці й один учасник програми розповіли, чому вирішили викладати українську, як відбувається цей процес та що іноземці думають про нашу мову.  

«Я подумала: це шанс популяризувати нашу мову і його не можна проґавити»

Мене звати Катерина Кекіш, я народилася на Львівщині. За освітою — перекладачка та вчителька англійської мови. Під час навчання казала, що ніколи не буду вчителькою: або перекладачкою, або ж піду в медицину. Але любов учнів мене підкорила: вже майже чотири роки я проводжу онлайн-уроки англійської мови зі своїми маленькими учнями по всьому світу.

Про рішення навчати іноземців та особливості уроків

Про програму я дізналася з новин ENGin, адже також беру участь в іншому проєкті організації. Мене вразило, що іноземці хочуть вивчати саме українську, і я подумала: це шанс популяризувати нашу мову і його не можна проґавити. Пишаюсь, що можу навчити іноземців рідної мови, мови вільного та сильного народу. 

Багато найкращих синів та дочок України віддали своє життя, щоб українська мова лунала, і я вважаю, що потрібно робити все можливе, аби її ніколи не забули.

Відбір на програму проходив у декілька етапів: спочатку потрібно було заповнити форму, коротко розказати про себе та підготувати зразок уроку. Попри те, що я викладаю англійську мову, я ніколи не вчила іноземців української, тому страшенно хвилювалась. Але мій досвід мені дуже допомагає.

На підготовку одного уроку витрачаю годину, ще годину — на підготовку домашнього завдання. Намагаюсь дослухатися до потреб своїх учнів. Якщо в них високий рівень володіння мовою, тоді їм важлива розмовна практика: ми багато розмовляємо, розбираємо тексти чи пісні, які їм незрозумілі, я записую нові для них слова у флеш-картки, а потім створюю вправи, щоб їх закріпити. Якщо в учнів початковий чи середній рівень, ми виконуємо різноманітні інтерактивні вправи, дивимось відео — вони це дуже люблять. 

Про мотивацію іноземців вивчати українську

У мене семеро учнів, усі вони зі США, більшість живе в Нью-Йорку. Я вражена тим, як і з якою завзятістю вони опановують українську. Найстаршій моїй учениці — 74 роки, наймолодшому учню — 26. У всіх дуже цікаві професії: хтось має свій стартап, хтось працює в кібербезпеці, хтось перекладає з китайської, хтось — психотерапевт, а хтось — вчитель англійської мови в минулому. 

Причини вивчення мови доволі різноманітні. Усі мої учні беруть участь в іншій програмі ENGin, де навчають українців англійської, тому вони хотіли б краще розуміти свого партнера. Також їм подобається, наскільки красива та мелодійна наша мова. Ще хтось хоче краще вивчити мову своїх прадідів, комусь це потрібно для роботи. 

В однієї учениці дуже зворушлива історія: її прадіди з України, у неї є родич, хлопчик із Харкова, який через війну залишився тут один, і вона робить усе, щоб йому допомогти. Тож їй дуже важливо розуміти його та говорити з ним українською.

Про найскладніше й найлегше в українській мові для іноземців

Найскладніше — це вимовляти звуки, яких не існує в англійській мові: [г], [шч], а також збіг приголосних, наприклад у слові «вчитель». Також їм тяжко відчути різницю між [л] та [л’]. Для вимови звуків ми використовуємо артикуляційні вправи, але я завжди кажу, що для початківця звучати як носій мови нереально, тому з практикою кожного разу буде краще. Ну і, звісно, ще складно дається відмінювання слів, оскільки в іноземців немає стільки різних відмінків.

Найлегше — це англіцизми в українській мові: мої учні дуже радіють, коли їх бачать, бо знають, що таке слово легко вивчити 🙂. 

Заняття з іноземцями вплинули й на мою українську. Наприклад, тепер я знаю чому для десятка 40 ми використовуємо слово «сорок», адже інші числа мають певні закінчення, а тут геть інше слово. Також я вивчила походження багатьох слів, бо мої учні знають інші мови, і я часто їм наводжу різні асоціації, щоб легше було запам’ятати.

Про культурний обмін з учнями 

Загалом культурний обмін відбувається постійно. Для практики читання, окрім текстів, ми читаємо вірші Василя Симоненка та Ліни Костенко, слухаємо українську музику, відкриваємо для себе видатних українців, таких як Іван Пулюй, Ігор Сікорський. Ділимося традиціями: вони мені розказують свої, а їм розповідаю, як це відбувається у нас. 

Мої учні дуже підтримують Україну та допомагають українцям, багато волонтерять. Я жодного разу не чула від них російських наративів. Коли на війні загинув мій брат Василь — неймовірна людина, він був старшим бойовим медиком у 81-й бригаді ДШВ та добровільно пішов до ЗСУ в перші дні повномасштабного вторгнення — мої учні дуже мене підтримували морально та не давали згаснути, це дуже розчулює. 

Про найприємніше й найважче в заняттях

Найприємніше — те, як учні діляться своїми успіхами поза уроками: як розпочинають діалоги з українцями у США, як викручуються, коли не знають якесь слово чи правильне закінчення. Або ж коли креативно підходять до виконання домашніх завдань. У такі моменти в них горять очі, і я розумію, що ми на правильному шляху. 

Найважче — це пояснювати винятки в українській мові й те, що на кожен виняток є ще один виняток 🙂. Деколи складно пояснити, чому щось працює саме так. 

Я дуже рада, що можу поширювати українську мову та культуру, що люди цікавляться цим, розказують своїм друзям і все більше людей знають, що таке Україна.

На програмі я познайомилася з неймовірними людьми. Коли ти бачиш, як вони в 74 роки прагнуть вивчити українську з нуля і що для них не існує жодних бар’єрів та кордонів — це дуже надихає. 

«Українська складніша, ніж англійська, тож розслаблятися немає коли»

Мене звати Ірина Кумановська, я викладачка англійської для українців та української для іноземців. Маю вищу освіту з викладання, але після інституту не відчувала особливого прагнення працювати у цій сфері. Повернулася до викладання минулого року й зрозуміла, що наразі це моя ніша.

Про рішення навчати іноземців та особливості уроків

Я вчу українську з дитинства й люблю її також і на рівні мови: оскільки я філологиня за освітою, мені подобається досліджувати, наприклад, структуру речень і будову слів. 

Мені приємно, коли люди, що мене оточують, мають спільні зі мною інтереси, тому я з задоволенням допомагаю іншим вивчати українську.

Перед програмою я мала приблизно рік досвіду викладання, але ж викладала я англійську мову українцям, а не навпаки. Тому, звісно, переживала, чи все я зрозумію, хоч і маю доволі високий рівень англійської, чи сподобається моє заняття учневі тощо.  Деякі актори чи співаки кажуть, що навіть із 10-річним досвідом вони хвилюються щоразу, як виходять на сцену, і я їх розумію. Я й досі переживаю перед кожним заняттям, хоча з багатьма учнями ми вже на одній хвилі.

Загалом структура уроків має схожі риси з викладанням англійської, тільки тут треба пригадувати деякі особливості української граматики: у нас дуже багато правил і ще більше — винятків 🙂. Підготовка до заняття може займати різний час: від 30 хв і до 2 годин, дуже залежить від настрою. Коли у студентів доволі високий рівень української, ми розмовляємо на тему уроку, під час чого вони дізнаються нові слова, конструкції та поглиблюють знання граматики. З учнями початкового рівня так не вийде, бо розмовляти ми можемо лише англійською. Тож потроху вивчаємо нові слова, робимо різні вправи.

Про мотивацію іноземців вивчати українську

Загалом у мене було 7 студентів, усі з різних частин США. Найстаршому — 60 років: людина вирішила вивчати зовсім іншу мову просто для себе та задля висловлення своєї підтримки українцям. Прагнення підтримати українців — найчастіша причина вивчення мови, що дуже приємно. Також серед причин — бажання читати книжки, дивитися фільми та слухати музику українською.

Ми займаємося з учнями годину на тиждень. Звісно, такий темп не можна назвати дуже продуктивним, а з іншого боку, у кожного своє життя, робота, тож нехай краще вивчення української буде приносити задоволення.

Про найскладніше й найлегше в українській мові для іноземців

На початку найскладніше все 🙂. Особливо важко даються м’які приголосні, звук [р] та слова, що складаються більш ніж із шести літер. Багато українських звуків (якщо не майже всі) відрізняються своєю вимовою. З деким цілий урок може піти суто на вимову. 

Легше стає, коли студенти вже знають, як правильно. Наприклад, коли вчимо граматику і вони самі можуть скласти базове речення.

Я сама, як носій мови, можу не помічати деяких її особливостей і не ставити запитання: «Чому тут так, а не інакше?». А от коли викладаєш мову, можна зрозуміти, що й до чого. І, звичайно, покращити ще й свої навички, особливо граматики (до пунктуації ми з моїми студентами ще не дійшли).

Про культурний обмін з учнями

На уроці у нас немає часу обговорювати щось інше, окрім мови. Українська складніша, ніж англійська, тому розслаблятися немає коли. На уроці зазвичай працюємо і над граматикою, і над вимовою, і над слуханням. Іноді зачіпаємо українську культуру, а от для політичних обговорень є спеціальні групи за інтересами. 

Про найприємніше й найважче в заняттях

Найважче для мене — це моральне навантаження наприкінці робочого дня. Не від іноземців, а від вчителювання загалом. Коли немає мотивації у студента — це теж важко, але з іноземцями в мене такого не було. Також трохи важко пояснювати граматику, особливо коли немає з чим порівняти її в англійській мові. Наприклад, в українській ми маємо відмінки, в англійській такого поняття немає. Найприємніше — коли я бачу успіхи студентів і коли вони самі помічають свої результати. 

«Моїх студентів часто зачаровує логічність української мови» 

Мене звати Ігор Ільницький, я живу в Івано-Франківську, навчаюся на філолога-перекладача й люблю музику — граю на музичному інструменті та загалом подобається слухати (особливо Тейлор Свіфт 🙂)

Про рішення навчати іноземців та особливості уроків

На момент запуску програми ENGin: Speak Ukrainian я вже був студентом ENGin і відчував потребу якось віддячити програмі, яка змогла з мінусового рівня англійської витягнути мене на B2-C1 за півтора року.

Досвід викладання у мене вже був, проте це було викладання не української. Тому, звичайно, спочатку були певні сумніви щодо того, чи зможу я викладати. Коли отримав тестове завдання, то навіть здивувався, оскільки воно було доволі простим.

Загалом комунікативна методика — одна з найбільш популярних у мене на заняттях, проте все залежить від потреб студента. Підготовка до уроків займає приблизно пів години: це перевірка матеріалів онлайн та укладання Quizlet-сету. 

Про мотивацію іноземців вивчати українську

Мої студенти дуже класні. Ми з ними на одній хвилі, і це, напевно, те, що мені подобається найбільше. Від початку програми в мене було 6 студентів, більшість — американці, проте є й одна студентка з Туреччини.

Для когось такою причиною вивчати українську є повномасштабне вторгнення росії, для когось — власне українське коріння, для когось — бажання завести друзів з України, а для когось — навчання в університеті, яке вимагає певних знань про культуру слов’янських народів. Проте поштовхом для всіх явно було повномасштабне вторгнення. 

Про найскладніше й найлегше в українській мові для іноземців

Жарт про «паляницю» та «полуницю» знають, напевно, всі. Але насправді найскладнішим, на мою думку, є вимова звука [г] та відміна іменників, оскільки відмінки — це суцільний біль для людей, які не мають розуміння цього поняття. Наприклад, з однією студенткою ми пройшли цю тему ще на самому початку навчання (зараз вона навчається вже третій місяць), але в неї досі виникають проблеми з розумінням, де який відмінок використовувати.

А от розуміння родів та узгодження прикметників з іменником дається доволі легко. Також моїх студентів дуже часто зачаровує логічність української мови. 

Наприклад, на одному занятті ми проходили місяці та пори року, і студент дуже здивувався, що «листопад» походить від «листя падає», а «квітень» — від слова «квітнути».

Щодо себе я помітив, що мені висловлюватися англійською набагато зручніше. Це стимулювало мене більше читати українською. Зараз я вирішив перечитати твори, які свого часу були виключені зі шкільної програми з української літератури, як-от «Сад Гетсиманський» Івана Багряного, «Україна в огні» Олександра Довженка та «Голлівуд на березі Чорного моря» Юрія Яновського.

Про культурний обмін з учнями

Переважна більшість хоче навчитися розмовляти на побутові теми: про одяг, погоду, кіно, музику. Звісно, багато питань про культуру та історію виникає в процесі вивчення якихось конкретних тем, як-от чому правильно казати «м’який сир», а не «творог» (переважно всі такі розбори слів зводяться до русифікації, яка тривала понад 400 років і, на жаль, все ще триває). Звичайно, коли ти починаєш розповідати історію утисків української мови, то не можеш пропустити те, що відбувається просто зараз. 

Я дуже радий, що мої студенти — свідомі й не піддаються російській пропаганді та проросійським наративам.

Про найприємніше й найважче в заняттях

Найприємніше для будь-якого вчителя — бачити прогрес учня. Найважче — не переплутати правила обох мов між собою (таке часом трапляється). Загалом я в захваті від програми, оскільки люди, яких я тут зустрів, стали для мене кимось більшим, ніж просто студенти. Вони мої друзі, тому що з ними дуже легко ладнати, а енергія та ентузіазм, якими вони діляться зі мною, — просто шалені.

«Дуже незвично й приємно усвідомлювати, що українська викликає інтерес»

Мене звати Аліна Петренко, я мешкаю у Харкові та поширюю українську мову, зокрема навчаючи іноземних студентів.    

Про рішення навчати іноземців та особливості уроків

Я сама — студентка ENGin, відколи дізналася про їхні можливості покращувати рівень розмовної англійської для українців. Коли вони анонсували можливість навчати іноземців української мови, я відразу ж відправила своє резюме. Дуже незвично й приємно усвідомлювати, що українська викликає інтерес у людей по всьому світу. 

Якщо я можу допомогти опанувати українську чи поширювати наші цінності та культуру, то чому б не спробувати.

Специфічного досвіду викладання в мене до того не було, але було уявлення, якими мають бути уроки, що допомогло пройти всі етапи відбору. Пам’ятаю, яким бентежним був перший урок зі студентом. Та з кожним наступним усі сумніви й переживання розвіюються та перетворюються на викладацький досвід.

Кожен урок складається з пояснення теоретичного матеріалу, вправ для його закріплення та нової лексики. І хоча для того, щоб почати говорити українською, потрібно знати багато, ми практикуємо базові small talks уже з перших уроків. На підготовку я витрачаю приблизно 1-2 години. Маю певні шаблони, які персоналізую під кожного студента, а також додаю інформацію про актуальні події в Україні. Іноземцям важливо чути новини не з екрана, а від звичайної людини.

Про мотивацію іноземців вивчати українську

Мої учні — люди різних національностей, професій, інтересів. Усі зараз живуть у США. Наймолодшому учню було 27 років, найстаршому — 75. З кимось займаємося доволі давно, а хтось тільки починає вчити український алфавіт. 

Більша частина учнів є волонтерами ENGin, які навчають українців англійської мови. У процесі культурного обміну їх зацікавлює наша мова, навіть з’являється бажання відвідати Україну. Дехто знає 4-5 мов і додає українську до своєї лінгвістичної скарбнички. Для когось, навпаки, це перший досвід вивчення іншої мови. Але всіх учнів об’єднує підтримка й розуміння українців, адже вони також знайомляться з нашою культурою та історією. 

Я люблю говорити студентам: «Українська — мова перемоги».

Про найскладніше й найлегше в українській мові для іноземців

На початку дуже складно зрозуміти, як саме влаштована українська мова та її структура, запам’ятати, як вимовляти літери й читати слова. Також особливого терпіння потребують відмінки. Та я сказала б, що найскладніше — не втратити мотивацію вчити українську мову й надалі, бо з кожним уроком лінгвістичні горизонти розширюються.

Подобається студентам лексика, особливо якщо її можна відразу використати для складання речень чи коротких діалогів. Також подобається, що в українській мові слова вимовляються так само, як і пишуться. Легко запам’ятовується те, до чого наводжу асоціації. Наприклад, під час вивчення літери «ї», я розповідаю їм про вірш Івана Малковича «Свічечка букви “Ї”» та чому її потрібно захищати. 

Я вважаю, що досвід викладання позитивно вплинув і на мій рівень володіння українською. Відтепер помічаю все більше цікавих граматичних чи лексичних конструкцій, які хочу використовувати у повсякденні, намагаюся замінювати іноземні слова на власне українські. 

Вважаю, що спочатку потрібно збагачувати свій мовленнєвий запас і рівень розуміння мови, щоб потім ділитися цим зі студентами.

Про культурний обмін з учнями

Через призму мови ми з учнями обговорюємо нашу історію та культуру, а також актуальні події. Перший урок починається з розвіювання міфів про Україну, де я пропоную учням самостійно обирати, який факт є правдивим. І деякі, як-от український застосунок «Дія» чи можливість зручного онлайн-банкінгу, їх справді вражають.

А в деяких випадках доводиться змінювати їх думку, адже навколо нашої країни є ще стільки політичних стереотипів. Тому я й намагаюся доносити правду про наше життя та війну. Завдяки їхній підтримці та розумінню суперечок чи непорозумінь у нас не виникало. Я думаю, що той, хто має мотивацію вчити українську мову, може розрізнити, де правда, а де російська пропаганда.

Про найприємніше й найважче в заняттях

Мені приємно, коли зростає кількість учнів у мене та колег 🙂. Радують перші успіхи, коли учні починають правильно вимовляти слова, а потім і складати речення. Також приємно, коли вони прагнуть дізнаватися щось нове, коли надсилають фото, як роздрукували наліпку з текстом «Слава Україні» на свою автівку, або пробують петриківський розпис як арттерапію.

Не скажу, що мені буває важко займатися з іноземцями. Мені подобається ділитися знаннями з тими, хто хоче їх отримати, і щоразу після завершення уроку я почуваюся натхненно, заряджена працювати далі. 

Я рада викладати, адже це не лише про мову, а й про наші цінності, культуру та історію.

Нам є що показати світу, і він ще не раз буде приємно здивований українцями. Думаю, іноземці теж про це здогадуються, тому найкмітливіші вже почали вивчати українську мову 🙂.

Читайте також

Йес, ай спік: добірка ресурсів, з якими ви нарешті заговорите англійською

8 причин, чому бути вчителем — це круто

Як репетитору перейти в онлайн і де краще викладати?