Як зберегти роботу і будувати кар’єру під час війни: поради й лайфхаки психотерапевтки

На кінець другого року повномасштабної війни чимало українців почуваються втомленими й розгубленими. Певно, ви теж запитували себе, як попри все ходити на роботу, навчатися нового, професійно розвиватися чи наважитися на зміну професії? Тому ми вирішили підставити дружнє плече, щоб ви потурбувалися про своє ментальне здоров’я і не лишалися з труднощами наодинці. Анонсуємо нову рубрику «Праценалаштування: психологічний Q&A» у співпраці з Платформою підбору психотерапевта pleso.

Чекайте на рубрику в нашому Instagram — вона проходитиме у форматі Q&A-сесій. Ви зможете поставити своє запитання та отримати фахову відповідь від психотерапевтів. Сподіваємось, що допоможемо вам покращити свій ментальний стан завдяки корисній інформації та простим практикам, якими ділитимемось. 

Сьогодні ж пропонуємо почитати колонку Уляни Бонцьо — психотерапевтки та експертки Платформи pleso, соціальної педагогині, казкотерапевтки. 

Зміна роботи й професії — один із популярних запитів до психотерапевта

Українці дедалі частіше вирішують не розв’язувати проблеми самотужки й звертаються за психологічною допомогою до фахівців, зокрема психотерапевтів. Три найчастотніші запити:

1. Пригнічене самопочуття, апатичні та депресивні стани. 
2. Побудова стосунків і пошук романтичного партнера.
3. Зміна роботи й професії, пошук покликання, кар’єрний розвиток.

Робота є однією з найбільших сфер нашої самореалізації, тому люди часто питають себе «чи своє життя я живу?» та «чи тим я займаюся?» саме в контексті професійного розвитку. Не всі відразу знаходять справу свого життя та не у всіх самореалізація відбувається через роботу, адже для декого вона є суто джерелом доходу. Проте в сучасному світі гроші поступово втрачають вагу як мотиваційний стимул і є вирішальним критерієм тільки в періоди фінансових труднощів. Нас пригнічує займатися тим, що не до душі, тож, окрім грошової винагороди, має бути ще щось: відчуття внеску у важливі речі; можливість саморозвитку; визнання; робота в колі однодумців тощо.

Сьогодні люди не бояться суміщати кілька професійних напрямів та змінювати не тільки роботу, а й професію. Стереотип, що потрібно займатися однією справою все життя, — бо інакше не станеш професіоналом і не досягнеш успіху — залишився в минулому. Тепер ми знаємо, що можемо змінити кар’єрну траєкторію і бути щасливими.

Як психологічний стан впливає на робочу ефективність працівників

Пригнічене самопочуття, яке є розповсюдженим запитом до психотерапевта, негативно впливає на робочу продуктивність, тож годі сподіватися на кар’єрний розвиток, якщо ви не розібралися зі своїм психологічним станом.

Чим гірше ми почуваємося, тим більше дій виконуємо не усвідомлено, а на автопілоті. Зокрема це стосується й роботи, де автопілот унеможливлює пошук креативних і новаторських рішень. Ба більше, коли людина має високий рівень професійної відповідальності, але помічає, що вимикається і робить аби зробити, це підвищує рівень стресу. 

Компанії частіше розуміють, що метальний стан працівників впливає на їхню робочу продуктивність, тому співпрацюють із сервісами психотерапії, зокрема з pleso, і купують для співробітників сеанси та консультації. Психотерапевт допомагає людині віднайти ресурсні речі в роботі чи поза нею і відновити баланс між наповненням та спустошенням. 

У межах роботи наповнювати можуть: самореалізація, визнання й похвала, успішне виконання проєктів, підтримка колег та керівництва тощо.

Чим більше інформації, тим ширший вибір і менше стереотипів

Інформація є базисом для нашого вибору. Відповідно чим більше інформації ми маємо — тим більшими є наші можливості вибору і тим менше стереотипів на нас впливає. 

Це частково пояснює те, чому ми мислимо інакше, ніж наші батьки чи бабусі й дідусі. Зокрема тому, що з появою інтернету стало значно легше отримувати будь-яку інформацію. Крім того, молодь здебільшого знає англійську, що відкриває можливості для споживання ще різноманітнішого контенту. 

Проте мова не тільки про доступ до інформації, адже зараз її мають змогу споживати практично всі покоління, а й про відкритість до нового, готовність переглядати й змінювати свої переконання, вміння аналізувати та критично оцінювати будь-які дані.

Продемонструю це на прикладі зміни професії, адже бачу тут суттєву поведінкову різницю між людьми різних вікових груп:

• Люди віком 25–30 років не бояться експериментувати, знають, що можуть пройти курси чи додаткове навчання і спробувати щось нове. 
• Натомість категорія 30–45 років намагається не розпорошуватися, зосередитися на одному напрямі, бо вважає, що тільки так можна бути гарним експертом у своїй ніші. 
• Для групи 45+ стабільна робота пов’язана з відчуттям безпеки, особливо, якщо на ній працюють багато років. 

Водночас зазначу, що ці цифри є приблизними, адже ми спостерігаємо зміни впродовж останніх років, тож статистика тільки збирається. 

Але: чим ширший вибір, тим складніше його зробити

Прекрасно, коли є з чого обирати, проте у цього є зворотна сторона: ми не завжди знаємо, чого насправді хочемо. З десяти варіантів мало не п’ять видаватимуться привабливими, й нас спіткають муки вибору. Якщо з цим є проблема, то рекомендую піти на психотерапію і дослідити свої глибинні потреби, адже саме вони мають бути основою вашого вибору.

Часом молодь підпадає під вплив соціальних мереж і захоплюється тими картинками успіху, які вони пропонують. Це є сигналом того, що картина світу людини не є сформованою: щоб обрати, їй потрібен соціальний зразок — щось, на що вона орієнтуватиметься. Проте здебільшого соціальні мережі показують тільки частину образу, багато що лишається поза кадром, і в такому разі ми спираємося на ілюзорні моделі. Чи інша проблема: є багато альтернативних зразків, проте в жоден з них не вдається себе вписати. Наприклад, людина тестує різних роботодавців чи різні професії, і їй нічого не подобається. Паралельно вона відчуває соціальний тиск, адже один зі стереотипів попередніх поколінь: треба робити вибір, а не перемикатися з одного на інше. 

У таких ситуаціях потрібна допомога фахівця, бо вибір «не свого шляху» призводить до негативних психологічних наслідків — внутрішнього саботажу, прокрастинації. Якщо мова про вибір професії, то стануть у пригоді профорієнтаційні методики. Проте наголошу, що їхнє завдання — не зробити вибір за людину, а виявити її схильності й, відповідно, показати варіанти розвитку. 

Як покращити психологічний стан самостійно 

Кожного року з’являється нова інформація про те, як функціонує людське тіло, як улаштована психіка та від чого залежать наші фізичний та емоційний стани. Ми потроху вчимося не ігнорувати свої емоції й помічати, як їхнє проживання впливає на різні сфери нашого життя. Наприклад, якщо ми не відстежуємо негативні емоції у спілкуванні та не зважаємо на особисті кордони, то не можемо обговорити свої потреби з іншими, а вони — про них дізнатися. 

Проте варто сформувати запит, і з’явиться шанс, що його задовольнять. У будь-якому разі увага до себе і спроби домовитися з іншими є ефективнішою стратегією, ніж ігнорування й замовчування.

Робити це можна з психотерапевтом або самостійно, наприклад, використовуючи дієві техніки:

Щоденник емоцій. Протягом дня запитуйте себе: «Як я почуваюся? Яку емоцію відчуваю і яка подія стала її тригером? Що мене сьогодні порадувало, а що засмутило, роздратувало, розгнівало? Що я зробив, щоб подолати негативні емоції?» Ця вправа допомагає визначити, які емоції є заблокованими та в яких життєвих сферах ви маєте труднощі. Наприклад, часом завдяки такому щоденнику людина може помітити, що частий тригер її поганого настрою — токсичні зауваження колег, на які вона не відповідає. Натомість із друзями та рідними вона легко проговорює такі ситуації, тож висновок: є проблема з кордонами, яка стосується насамперед роботи.

Колесо балансу. Оберіть для колеса 6–10 важливих сфер життя — кар’єру, особисте життя, здоров’я, спорт, хобі та захоплення тощо — й оцініть кожну з них за 10-бальною шкалою, орієнтуючись на власні відчуття. Потім перегляньте загальну картину й з’ясуйте, чи немає перекосу: можливо, деякі сфери потребують вашої уваги? Звертайте також увагу на інші прояви: наприклад, закриваєте ноутбук ввечері, але продовжуєте думати про роботу або на запитання «Як твої справи?» відповідаєте тільки в контексті роботи? Це також є свідченням порушеного балансу. Якщо це відбувається не час від часу, а регулярно, то варто звернутися по сторонню допомогу.

Читайте також

Як вгамувати емоції, щоб продовжувати жити й працювати: 5 технік

6 корисних ШІ-інструментів, які допоможуть знайти й отримати роботу мрії

Страх щось проґавити: що таке синдром втрачених можливостей (FOMO) і як його позбутися