За ідею чи за гроші? Як мають працювати в неприбутковому секторі

Існує стереотип, що робота в громадському секторі (НУО) — це виключно ідейна діяльність і безоплатна праця. З іншого боку, організаціям і фондам потрібні не лише волонтери, а й досвідчені експерти, яким варто гідно платити. Що ж насправді важливіше для роботи в неприбутковому секторі — ідейність чи професіоналізм? Своїми думками ділиться Любов Раїнчук, співзасновниця ГО Philanthropy in Ukraine.

Наше нещодавнє дослідження потреб і викликів неприбуткового сектору в Україні показало, що найбільш гостро у сфері відчувається брак фінансів і кадрів. Низькі зарплати чи взагалі відсутність винагороди призводить до вимивання людського ресурсу та неспроможності залучити кваліфікованих працівників. Однієї ідейності недостатньо, щоб підтримувати мотивацію людей. Водночас частина респондентів відзначає проблему приходу в сектор фахівців, вмотивованих працювати лише за гроші. Чи існує баланс між ідейністю та професіоналізмом?

Робота в НУО не має дорівнювати відсутності грошей

У нашому суспільстві досі існує стереотип, що робота в громадських організаціях і благодійних фондах — це виключно волонтерська діяльність і безоплатна праця. Побутує думка, що люди мають працювати у цій сфері за покликанням, а гроші —  бути другорядним фактором. Я не зовсім погоджуюся з цим твердженням, і ось чому.

По-перше, важливо розуміти, що термін «неприбутковий сектор» не означає, що організації мають працювати без фінансових ресурсів, а люди — без зарплати. Цей термін описує радше місію таких організацій — впровадження соціальних змін за відсутності генерування прибутку для особистого використання. 

По-друге, ми живемо в капіталістичному світі, де базові потреби в їжі, одязі, житлі освіті тощо не закриваються самі собою. Якщо людина витрачає свій час, знання та компетенції, вона в будь-якому разі заслуговує на гідну оплату — чи то в неприбутковому секторі, чи то в приватному. Це дозволяє не лише зберегти мотивацію серед працівників, але й забезпечити стабільність роботи організації. 

Я особисто знаю багатьох фахівців сектору, які через брак фінансування змушені працювати на додаткових проєктах, щоб забезпечити свої базові потреби чи родину. Звичайно, це має негативний вплив на ефективність організацій, де працюють такі спеціалісти, оскільки їм доводиться вибудовувати пріоритети та шукати способи балансувати між ідейністю та оплатою цієї ідейності. 

По-третє, для реалізації довготривалих і масштабних ініціатив завжди потрібні не лише волонтери, але й досвідчені експерти, які готові повністю віддавати себе роботі. Це особливо актуально в кризових умовах, коли потрібні спеціалізовані знання, такі як управління проєктами, фандрейзинг і комунікація з міжнародними донорами. 

По-четверте, люди, яких мотивує прагнення змін і соціальної справедливості, зазвичай дуже віддані своїй справі. Часто вони готові працювати понаднормово чи на вихідних, і якщо це супроводжується низьким рівнем оплати праці, то такий підхід сильно підвищує ризик вигорання через емоційне й фізичне навантаження. Я не намагаюся сказати, що лише ідейні люди можуть мати емоційне вигорання або що достатня кількість грошей розвʼязує цю проблему. Проте, згідно з результатами дослідженням Zagoriy Foundation, відсутність відпочинку та робота з емоційно важкими випадками є найчастішими причинами вигорання. Брак коштів також дуже часто згадується як один із тригерів вигорання.

Що важливіше — професіоналізм чи ідейність?

Хоча останніми роками ми активно нормалізуємо повноцінну роботу з відповідною оплатою в неприбуткових організаціях, попереду все ще залишається багато роботи.

На мою думку, негативне сприйняття людей, які приходять у сектор з очікуванням гідної оплати праці, пов’язане з поширеними міфами. Зокрема, існує уявлення, що якщо працівники благодійних фондів отримують заробітну плату, вони нібито присвоюють кошти благодійників чи донорів. Насправді заробітна плата й інші операційні витрати є стандартною практикою в рамках грантових заявок та бюджетного планування. Щоб забезпечити якісну та довгострокову роботу, необхідно мати стабільну команду, яка має ресурси для гідного життя та може повністю зосередитися на допомозі бенефіціарам, а не на пошуку додаткових джерел доходу.

Я вважаю так: якщо люди приходять у НУО заробляти кошти, але при цьому роблять суттєвий внесок у роботу організації, немає суперечності в їхній мотивації. Якщо ж людина приходить заробляти кошти й при цьому робить все неякісно, непрофесійно та не відповідає очікуванням керівництва організації, то продовжувати таку співпрацю немає сенсу. 

Донори та керівництво оцінюють не лише мотивацію, але й результати роботи, тому професіоналізм є ключовим фактором у виборі команди. Наприклад, донори зазвичай вимагають від організацій звітів і чіткого виконання проєктних планів у встановлені терміни. У такій ситуації вибір між ідейною, але неспроможною людиною та менш ідейною, але професійною, завжди буде на користь останньої.

Важливий дисклеймер: професіоналізм має ключове значення для позицій середньої та вищої ланки: менеджерів, керівників напрямів, людей, які приймають рішення чи повинні працювати автономно. Для стартових позицій працює зовсім інший підхід, адже в цьому випадку інвестуються кошти у розвиток людини, і тоді саме її мотивація має визначальне значення. 

Що у висновку?

Ідейність має велику цінність, оскільки вона об’єднує команди, мотивує людей працювати у складних умовах і зосереджуватися на місії організації. Водночас професійність створює основу для стійкості, розширює можливості організації та забезпечує системний підхід до роботи.

Реалістичний підхід до цього питання полягає в тому, щоб поєднувати ідейність і відданість місії з системою підтримки для команди. Це може охоплювати організацію психологічної підтримки, періодичні ретрити, гідну оплату праці та можливості для професійного зростання, які дозволять знизити рівень вигорання та утримати людей у секторі. 

Потрібні інвестиції у довготривалі рішення, такі як підвищення кваліфікації персоналу, управлінські тренінги та підтримка з боку міжнародних донорів. Наприклад, донори можуть сприяти організації стипендій та грантів на навчання для менеджерів НУО, що дозволить підвищити їхні навички стратегічного планування та управління проєктами. Це підвищить професійний рівень організацій та зробить їх більш стійкими до майбутніх викликів.

Читати також

Для загального добра: де навчитись керувати громадською організацією?

3 історії про те, як заробляти й приносити користь суспільству

Не лише допомога, а й цінний досвід: як і навіщо описувати волонтерство в резюме