Коли читання — не просто хобі: історії українських книжкових блогерок

Вони читають мінімум 50 книжок на рік, слідкують за новинами видавничого ринку, висвітлюють книжкові події, акції й «срачі», а також діляться враженнями про прочитане — кожна у своєму форматі.

Скільки займає робота над книжковим блогом та чи можна на ньому заробляти? Авторка книжкового телеграм-каналу, буктюберка та букстаграмерка розповідають про реалії книжкового блогерства в Україні.

Тетяна Гонченко

Авторка телеграм-каналу «Непозбувний книгочитун» (4,3 тис. підписників)

Про створення блогу та вибір платформи

Раніше я періодично описувала враження про прочитані книжки та ділилася довколалітературними новинами у фейсбуці та Livejournal. Але такі пости збирали мало лайків, бо далеко не всіх моїх френдів цікавить книжковий контент. Тож я вирішила об’єднати друзів-книголюбів десь в окремому місці.

Телеграм здавався ідеальним майданчиком для цього, бо він не залежить від алгоритмів і не надто відволікає коментарями. Так у листопаді 2018 року з’явився канал «Непозбувний книгочитун». Кілька місяців я намацувала формат: спочатку блог був більше схожий на читацький щоденник, але я зрозуміла, що таких у мережі вже багато, тож згодом канал переріс у книжкове мінімедіа. Я пишу про видавничі новини та новинки, виношу на обговорення проблемні питання — словом, дію більше як журналіст, а не як блогер. 

Про цілі та мотивацію

Гадаю, кожен журналіст мріє про власне ЗМІ, в якому можна створити власну редакційну політику та писати у своєму стилі. «Непозбувний книгочитун» для мене — саме такий проєкт, де можна що завгодно. Тому моя першочергова мета — творчо реалізуватися й отримати нагоду впливати на аудиторію. 

Мій блог стимулює людей більше читати, занурює в атмосферу книголюбства та спонукає купувати більше книжок, а це корисно для суспільства. Я вважаю це своєю маленькою соціальною місією 🙂

Про роботу над блогом

Не можу сказати, що витрачаю на блог надто багато часу. Я активно моніторю фейсбук-сторінки різних людей, дотичних до сфери книжок (але це відбувається автоматично), постійно зазираю на сайти видавництв, переписуюся з різними людьми. Це займає одну-дві години на день, не більше.

Я не створюю контент-планів, у мене немає регулярних рубрик. Веду канал для задоволення і не хочу, щоб це перетворювалося на обов’язок чи рутину. 

Про просування та заробіток

Платним просуванням я жодного разу не займалася. Інколи мені пропонують взаємний піар, і я погоджуюся, якщо канал підходить за тематикою. Але сама зазвичай не пропоную. 

Я не женуся за кількістю підписників — мені важливо мати якісну аудиторію. Випадкові люди, які не надто цікавляться книжками, відписуються самі.

У мене буває реклама. Вона вся маркована тегом #направахреклами. Погоджуюся рекламувати тільки релевантний контент: книжкові канали, сайти видавництв, книгарні, нові книжки. Зрідка рекламую дотичний контент: наприклад, канали про навчання. Якщо щось не підходить за тематикою, відмовляюся — мені важливіше не дратувати читачів спамом, аніж отримати зайві кількасот гривень.

Останнім часом із рекламою все доволі добре — в хороші тижні буває по 3-4 замовлення. Не скажу, що це великий заробіток, але він принаймні компенсує часові витрати. Втім, зазвичай на книжки я витрачаю більше, ніж заробляю на каналі.

Про стосунки з представниками видавничої сфери

Блог дозволяє бути «в тусовці», не бувши при цьому працівником книжкової сфери. І це прикольно, бо мене знають навіть ті видавці, яких особисто не знаю я. Стосунки майже з усіма дуже хороші. Хоча був випадок, коли мене дружно забанив на фейсбуці цілий колектив одного видавництва після мого критичного посту про них. 

Я не займаюся самоцензурою, тому критикую усіх, коли є за що. Більшість ставляться з розумінням, і це навіть не впливає на нашу подальшу співпрацю.

Про вплив блогу на особисте та професійне життя

Моя основна робота — написання нативної реклами, текстів для компаній та експертних колонок на фрилансі. Дуже дивно, але кілька замовників прийшли до мене саме через книжковий канал. Сказали, що давно читають мій блог і їм подобається, як я пишу пости, тому хочуть співпрацювати. Блог прокачує особистий бренд, а це завжди плюс, особливо коли працюєш з текстами.

Про плюси та мінуси книжкового блогерства в Україні

Плюси: видавництва безкоштовно надсилають книжки на огляд. Настільки активно, що в більшості випадків я вже почала відмовлятися, бо не встигаю все читати 🙂

Мінуси: книжковий блог в Україні, особливо україномовний, ніколи не збере десятки тисяч підписників, на відміну від блогів на інші тематики. Книголюбів не надто багато, тому тут майже немає куди розвиватися. А ще читачі таких блогів не люблять донатити, вони радше витратять ці гроші на книжки. Я спробувала завести Patreon, але навіть при дуже лояльній аудиторії не змогла зібрати більше $10 на місяць. Так само й рекламодавці — видавництва та книгарні не гребуть гроші лопатами, тому високу ціну на рекламу тут не поставиш. 

Тож запускати книжковий блог з метою монетизації — це заздалегідь провальна історія. 

Ірина Юрченко

Авторка інстаграм-блогу irinyurch (6,8 тис. підписників)

Про створення блогу та вибір платформи

У мене ніколи не було мети стати блогером чи створити саме букстаграм. Мій блог виник 6 років тому з бажання говорити з кимось про книжки, адже в моєму оточенні тоді майже не було книголюбів. А ділитися враженнями й обговорювати прочитане дуже хотілося. На той момент я ще була фотографкою, світлини були й лишаються для мене надважливими, тому й обрала інстаграм.

Про цілі та мотивацію

Мотивують люди та спілкування — як онлайн, так і живе: блог подарував мені багато прекрасних знайомств. Мети, як такої, я не маю — просто роблю те, до чого лежить душа. 

Але, як не крути — відмітки з книгами, прочитаними за моєю рекомендацією, неабияк тішать 🙂

Про роботу над блогом

Найважче знайти час. Хороший пост і відповідне фото — це про час, якого на все, на жаль, не вистачає. 

Про просування та заробіток

Я не просуваю блог. Більшість моїх дописів — імпульсивні та раптові. Я не знімаю розмовні сторіз, не користуюся нічим із того, що допомогло би просуванню, у мене навіть контент-плану ніколи не було. Для мене інстаграм — це хобі, а не робота. Мені подобається експериментувати, втілювати раптові ідеї, але так само я можу нічого не постити, якщо немає ресурсу.

На блозі я не заробляю, хіба що беру книжки на огляд. Мій «заробіток» — це досвід, знання, фідбек від людей. А ще блог — це прекрасний інструмент нетворкінгу, який дав мені можливість не лише зазирнути у закулісся книжкового ринку України, а й брати участь у цікавих подіях, спілкуватися з письменниками і навіть отримати роботу мрії.

Взагалі блог дав мені дві роботи. Перша — це проєкт #chitachi: ненудна бібліотека для школярів київської гімназії-інтернату, яка не з’явилася би без блогу, адже саме завдяки моїм підписникам у нас вийшло зібрати понад пів тисячі книжок для школи. Друга — посада SMM-менеджерки у видавництві «Лабораторія». 

Моє особисте і професійне життя на 80% складається з книг, тому блог — невід’ємна його частина. Він допомагає і мотивує бути у контексті. 

Про плюси та мінуси книжкового блогерства в Україні

Плюси: відкриті до комунікації видавництва й письменники, спільнота цікавих людей. 

Мінуси: неможливість набрати багато підписників, адже тема все ж надто вузька. Я не можу навіть уявити україномовний книжковий блог із сотнею тисяч підписників, про більшу кількість взагалі мовчу. 

Люда Дмитрук

Авторка ютуб-каналу «Вишневий цвіт» (6,5 тис. підписників)

Про створення блогу та вибір платформи

Перші відгуки на книги я почала писати в інстаграмі ще шість років тому. Це були коротенькі замітки, але мені така ідея здавалася дуже новою, бо на той час українського букстаграму ще майже не існувало. Пізніше я долучилася до #bookchallenge_ua, який організували письменники Катерина Бабкіна і Марк Лівін, і почала писати регулярніше. Але тексти давалися мені важко, тому якось, переглядаючи іноземних буктюберів, я подумала:  «А чому б мені самій щось не зняти?». То було якраз після Книжкового Арсеналу, тож я зібрала свої покупки звідти і розповіла про них у відео. Мені цей процес сподобався, та й позитивних реакцій я отримала чимало, тому з натхненням продовжила цю справу. Цього року моєму буктюб-каналу виповнилося вже п’ять років.

Про цілі та мотивацію

Я ставлю собі за ціль надихати людей відкривати для себе українську сучасну й класичну літературу, позбуватися читацьких стереотипів і, зрештою, більше і з насолодою читати. Також мені хочеться популяризувати українське книговидання. А ще просто приємно мати людей, з якими можна поділитися враженнями про прочитане, тим паче у мене зібралася надзвичайно цікава й розумна аудиторія. 

Саме мої глядачі та їхня підтримка мотивують мене розвивати канал і шукати нові формати.

Про роботу над блогом

Основа блогу — це, звісно, придбані й прочитані книги. Багато часу займає написання нотаток, пошук інформації про автора чи твір, написання коротких тез для відео (я не пишу детальних сценаріїв, бо це позбавляє спонтанності та щирості).

Далі настає етап зйомок — він найбільш затратний і за часом (від однієї до восьми годин), і за ресурсами: потрібна хороша камера, освітлення, мікрофон, кімната з хорошою акустикою. Опісля ще 1-4 години йде на монтаж матеріалу, тут теж потрібен достатньо потужний комп’ютер і програми для обробки (я для цього використовую пакет програм Adobe і щомісяця плачу за підписку на них). Також близько години займає імпорт відео на ютуб, створення опису й посилань, поширення в соціальних мережах. 

Зараз, коли в мене вже є необхідна технічна база (камера, світло, мікрофон тощо), найбільший ресурс, якого я потребую — це час: щоб регулярно випускати відео, потрібні повні 3-4 робочі дні на тиждень, а така розкіш доступна не завжди.

Про просування та заробіток

Я поширюю відео в своїх соцмережах та в спеціальних групах, позначаю авторів та видавництва, які в них згадуються, беру участь у деяких спільних марафонах чи проєктах, даю інтерв’ю чи зрідка пишу гостьові пости. Найчастіше нові підписники мене знаходять за рекомендаціями чи пошуком ютуб або за порадою друзів.

Невеличка сума надходить мені як роялті за рекламу в ютуб, хоча за останній рік це було всього 100$ (за попередні роки ще менше). Але минулого року я створила сторінку на Patreon, і тепер моєю найбільшою підтримкою є мої підписники. Щомісячні надходження звідти теж невеликі, але вони дозволяють поступово покращувати технічну базу.

Про стосунки з представниками видавничої сфери

Я щаслива, що завдяки каналу ближче познайомилася з книжковою спільнотою. З деякими видавництвами у нас буває разова співпраця, а з деякими вибудовуються тривалі теплі стосунки. Також з’явилися знайомі серед авторів, критиків, перекладачів, книгарів, піарників — це все цікаві й закохані в свою справу люди. Також я дуже люблю нашу дружню буктюберську спільноту.

Саме ведення каналу подарувало мені розкіш спілкуватися з людьми, про знайомство з якими я раніше й не мріяла, і це один із найприємніших результатів блогерства. 

Про вплив блогу на особисте та професійне життя

Я стала уважніше читати, ретельніше підбирати книги, позбулася безлічі книжкових табу (наприклад, раніше зовсім не читала фентезі чи коміксів), знайшла багатьох друзів, навчилася впевненіше говорити на камеру, вивчила основи монтажу і здобула ще чимало корисних навичок. Так, це все забирає багато часу і додає тривожності (бо я дуже вимоглива до своєї роботи і рідко буваю задоволеною), але воно того варте.

Про плюси та мінуси книжкового блогерства в Україні

Плюси: зважаючи на те, що книжкове блогерство — доволі нове явище в нашій країні, в ньому легко знайти свою нішу й стати помітним. 

Мінуси: український книжковий ринок поки настільки обмежений, що не варто сподіватися на якусь шалену популярність чи великі заробітки. На сьогодні найбільші книжкові канали в ютубі налічують близько 6 тисяч підписників. І зазвичай споживачі різноманітного книжкового контенту — це одні й ті самі люди.

Читайте також

Навіщо лідеру думок команда? Розповідає директорка проєктів Євгена Клопотенка

Як прочитати 100 книг за рік

Чому романи корисніші за бізнес-літературу: колонка Тетяни Лукинюк