Від джуна до топменеджерки в ІТ: історія Галини Вірт з appflame

Галина Вірт влаштувалася в ІТ-компанію appflame на посаду Junior Project Manager, а менш ніж за 4 роки стала Chief Business Development Officer. Що сприяло її підвищенню? Про свій шлях і професійні виклики Галина розповідає у статті, а також ділиться порадами для кар’єрного зростання. 

Мій надзвичайно різноманітний досвід до appflame 

Я виросла в невеликому містечку на Івано-Франківщині, де було небагато можливостей проявити себе, тому час в університеті став для мене зірковим. За шість років навчання я дуже багато волонтерила та співпрацювала з молодіжними організаціями, допомагала проводити різноманітні заходи, взяла участь у 54 конференціях. Окрім цього я працювала рекрутеркою, перекладачкою, долучилася до кількох стартапів, які не вистрілили й не заплатили мені ні копійки. Після закінчення університету майже пів року провела на волонтерстві в Ісландії: працювала в готелі, де треба було робити все — від адміністрування до прибирання номерів та обслуговування гостей у ресторані. 

Багато що може видатись нерелевантним до того, чим я займаюся зараз. Найбільш дотичною до поточної позиції була хіба що робота біздевом у проєкті BrainTV. Але я переконана, що навіть нерелевантний досвід формує базові навички спеціаліста. І вважаю, що саме волонтерська діяльність заклала базу для мого подальшого зростання як особистості та професіоналки. До того ж вона допомогла мені сформувати широку мережу контактів. Усі мої роботи — наслідок рекомендацій від людей, з якими я контактувала в універі й молодіжних організаціях. Я й досі маю знайомих у всіх країнах Європи, і це часто стає в пригоді як у роботі, так і в особистому житті.

Зрештою, під час коротких відвідин дому на етапі волонтерства в Ісландії я наважилася сходити на співбесіду в IT-компанію, яку мені порадила подруга. Так я потрапила в команду appflame і працюю тут уже майже п’ять років.  

Від джуна до топменеджерки за менш ніж 4 роки

Прозвучить дивно, але коли я прийшла в компанію на посаду Junior Project Manager, то уявлення не мала, чим буду займатись. Моментами здавалось, що решта команди теж не в курсі 🙂 Фактично я працювала з абсолютно різними напрямами й завданнями. За перший рік-півтора я створила акаунти в соцмережах для всіх наших застосунків, почала розсилати пресрелізи в медіа, переформатувала роботу команди підтримки, запустила напрям інфлюенс-маркетингу та перші кілька партнерств для наших застосунків, а в якийсь момент навіть запускала рекламу. Натоді я не мала експертизи в жодному з цих напрямів, тож доводилося багато вчитися й робити те, про що я раніше й подумати не могла. Було складно, були помилки. Та водночас у мене виходило досягати результатів, і це мотивувало рухатись далі. 

Загалом за час роботи в компанії я працювала на трьох посадах:

• Junior Project Manager (10 місяців);
• Head of Business Development (3 роки);
• Chief Business Development Officer (поточна позиція, працюю вже 9 місяців).

Зараз я займаюся менеджментом усіх наявних партнерів компанії та залучаю нових, забезпечую кооперацію між нашою командою та партнерами, отримую знижки, бонуси, доступи до бета-версій нових продуктів і намагаюся зробити так, щоб у команди завжди була можливість отримувати експертизу як від партнерів, так і від різних іноземних експертів. 

Що сприяло моєму зростанню в рамках компанії?

Ініціатором зміни посади завжди був мій керівник, який орієнтував мене на розвиток у тому чи іншому напрямі. Перше моє підвищення було обумовлене самим духом і специфікою стартапу. Від Junior до Head доволі складно вирости всього за 10 місяців роботи. Зрозуміло, що це можливо тільки в дуже молодих компаніях, де багато керівних позицій ще не зайняті. Втім, це не означає, що такі посади займають внаслідок неочікуваного збігу обставин чи великого везіння. За цим стоїть моя наполеглива праця та конкретні результати в тих напрямах, з якими мені довелось працювати. Я сильно «горіла» роботою, мені було дуже кайфово вчити нове й розвивати це в компанії. Думаю, цей вогник в очах і намагання принести максимум користі були ключовими факторами мого підвищення до Head of Business Development. 

Спочатку я відчувала нестачу необхідних знань і навичок. Нова позиція вимагала від мене навчання й адаптації, і мені в пригоді стали всі ті скіли, що сформувалися за час мого волонтерства.

• Організаційні навички. Організація часу, робочого простору, планування зустрічей, оптимізація ресурсів — усе це спростило адаптацію і навіть зараз робить моє життя простішим. Також я завжди намагаюсь оцінювати можливі варіанти розвитку подій і ризики та думати на крок уперед.
• Знання англійської. Це була і є моя сильна конкурентна перевага як спеціалістки. Хоч інколи доводиться працювати перекладачем для колег і писати за них листи 🙂
• Менеджерські навички, які я опанувала ще за часів волонтерства у Європейському молодіжному парламенті, — давати фідбек, організовувати й проводити зустрічі, формувати команду та структурувати роботу.

Під час роботи поступово сформувалися й інші ключові навички, які допомогли мені отримати друге підвищення в рамках компанії й перейти на посаду Chief Business Development Officer. 

• Делегування. Я одна з тих людей, які думають: «Якщо хочеш зробити добре — зроби сам», тому мені було важко віддавати частину своєї роботи іншим. Спочатку я робила це вимушено, бо фізично не встигала сама, а потім потроху привчила себе делегувати свідомо. 
• Найм. Я вважаю, що ключова навичка топменеджера — це вміння наймати правильних людей. Це приходить із досвідом, і звільняти когось теж доводилось неодноразово, але загалом я вважаю, що мені вдається приводити в компанію крутих спеціалістів. 
• Готовність і бажання брати на себе відповідальність. Я просто перестала цього боятись. Це прийшло природно, я особливо не докладала зусиль, але це було дуже важливо.

Якщо підсумувати, важливим фактором мого зростання в компанії було і є те, що я дуже багато працюю, не боюсь братися за щось нове й намагаюсь приносити максимальну користь компанії. Ну і, звісно, величезним драйвером було формування сильної команди. Я пишаюсь абсолютно всіма людьми, які були в моїй команді за цей період. Я багато чого в них навчилась як у професійному, так і в особистому плані.

Професійні виклики та сильне вигорання

Усі корисні навички, що формуються під час роботи, напряму пов’язані з професійними викликами. З огляду на різноплановість посад на моєму кар’єрному шляху непередбачувані ситуації виникали ледь не щодня. Викликів було багато, і всі вони потребували щоразу нового підходу до їх вирішення. 

Коли певний час мені бракувало досвіду, то фактично в усьому доводилося розбиратися з нуля, кожне нове завдання було ніби маленьким випробуванням. У мене виникало багато питань: я не розуміла не лише, як виконувати саме завдання, але й те, яку цінність воно має для бізнесу. Дуже допомогло розібратись, про що цей бізнес, які цілі перед нами стоять і до чого ми хочемо прийти в кінцевому підсумку. Тепер це слугує для мене своєрідним фільтром для завдань. Також не потрібно боятись ставити запитання та проговорювати те, що незрозуміло. 

Ще одним викликом було спілкування з іноземними партнерами. Попри мою англійську рівня Fluent, я не розуміла половину того, про що говорили на зустрічах, через дуже специфічну термінологію, різні скорочення тощо. Після зустрічей я виходила з довгим списком того, що треба проґуґлити, та ще довшим списком того, що необхідно уточнити в технічної команди. Тут мені допоміг тільки час і звичка записувати все, що не зрозуміло, та все, що потрібно запам’ятати. 

Серед інших професійних викликів я зіткнулась і з сильним вигоранням. Був період, коли доводилось працювати в офісі з 8-ї ранку до 20-ї вечора, а потім ще кілька годин допрацьовувати вдома. Я відчувала виснаження, але переконувала себе, що треба працювати, бо на мене всі розраховують. 

Ні до чого хорошого це не призвело: «просіло» здоров’я, зокрема погіршився зір, я була тотально виснажена весь час, мене не цікавили завдання чи нові проєкти. Це був мій «день бабака». Змінити ситуацію дуже допомогли моя команда та HR. Вони пояснили, що якщо я й далі буду так працювати, команда буде наслідувати мою поведінку — не брати вихідні й відпустки, довго сидіти в офісі, відмовляти собі в лікарняному, навіть бувши реально неспроможними працювати. Це подіяло, і мені вдалося налагодити свій work-life баланс. 

Що я раджу тим, хто теж зіткнувся з ранніми стадіями вигорання? 

1. Не робіть перепрацювання звичкою. Звісно, бувають різні ситуації, але перепрацьовувати щодня — точно не варіант. Така система не може довго існувати, оскільки організму потрібен відпочинок. Що більше й систематичніше ви перепрацьовуєте, то швидше втомлюєтесь і знижуєте ефективність своєї роботи.

2. Налаштуйте свій графік відпусток. Це можуть бути дві довгі двотижневі відпустки на рік чи чотири короткі тижневі — орієнтуйтеся на те, як вам зручніше. Мені, наприклад, комфортно брати чотири короткі відпустки на рік — після кожного періоду планування квартальних цілей. Це допомагає відключитись від стресу в кінці кварталу й підготуватись до початку роботи над новими цілями. Працювати зі свіжою головою набагато ефективніше. 

3. Не бійтеся брати лікарняні. Часто спостерігаю за тим, як люди з нежитем і температурою приходять в офіс. Якщо ви погано почуваєтесь, залишайтеся вдома і потурбуйтесь про своє здоров’я. Краще пропустити один день і підлікуватися, ніж потім «загрузнути» у хворобі на кілька днів і піддати ризику решту команди.

4. Прийміть, що працювати на вихідних і у відпустці — не норма. Якщо ви правильно організуєте передачу всіх завдань до відпустки, то вас не будуть турбувати під час неї, тому подумайте про це заздалегідь. Втома й апатія сигналізують, що вам пора відпочити та перемкнутися. А ще відпустка, окрім відпочинку, може принести нові свіжі ідеї та рішення.

5. Займіть своє життя корисними звичками та хобі. Спорт, танці, шахи, ліпка з глини, малювання, музика — що завгодно. Ви перепрацьовуєте тоді, коли після роботи вам більше нема чого робити. А якщо потім у вас танці й урок англійської, навряд чи ви будете працювати довше.

6. Не ігноруйте дискомфорт і не запускайте свій стан. Проблему можна вирішити на етапі зародження, але що довше її ігнорувати, то важче буде знайти адекватне рішення. Дуже важливо розуміти, що ваша команда тягнеться за вами: якщо ви активний, мотивований керівник, який підтримує свій work-life баланс, то й команда буде прагнути того ж.

Що робити для кар’єрного зростання? Мій чек-лист

Вчіться розставляти пріоритети. Це допомагає не перевантажуватися й уникати ситуацій, коли вам треба закрити 10 завдань одночасно. Відповідно, і завдання закриваються набагато якісніше й ефективніше. Також вчіться відмовляти, якщо вам намагаються нав’язати чужу роботу. Керівник набагато вище оцінить успіхи у вашому напрямі, ніж те, що ви допомогли закрити сотню дрібних задач у рамках чужих обов’язків. 

Наймайте розумніших за себе людей. Звісно, якщо хочете рости як менеджер. Абсолютно кожен мій найм — це люди, розумніші за мене в якомусь конкретному напрямі. Тільки так можна забезпечити якісне зростання команди та вас як керівника.

Не бійтесь просити про підвищення. А також — про зарплату, курси тощо, якщо ви робите видимий та цінний внесок у розвиток компанії. Хороший роботодавець завжди цьому сприятиме. А от чекати на ініціативу від компанії не завжди ефективно. Навіть не через те, що ваш керівник не хоче цього робити, а радше тому, що така думка не крутиться в його голові постійно, як у вас.

Пробуйте нове та пропонуйте сміливі рішення. Якщо у вас є ідеї, їх потрібно озвучувати. Майже всі геніальні рішення починаються з недолугих, на перший погляд, ідей. Якщо ви розкажете свою ідею кільком людям, ви вже будете мати вдосталь фідбеку, щоб її покращити, або, можливо, надихнете на нові ідеї інших. Зрозуміло, що 90% пропозицій не проходять фільтр бізнесу, але решта 10% забезпечують ріст компанії. 

Вивчайте іноземні мови. Особливо англійську — це обов’язково, без неї нікуди. Це точно підвищить ваш статус у компанії, до того ж відкриє багато можливостей: від курсів до працевлаштування в іноземних компаніях. 

Майте інше хобі, крім роботи. Це допомагає знизити стрес та вирівняти work-life баланс. Щоб якісно працювати, потрібно якісно відпочивати — це золоте правило. 

Не терпіть, коли недооцінюють ваш внесок. Часто на співбесідах я чую, як людей знецінювали на попередньому робочому місці, щоб не підвищувати їх у посаді, зарплаті тощо. У такому знеціненому стані людина переходить із місця на місце, і це вигідно багатьом роботодавцям, бо «не просить сама, то й давати не буду». Але для фахівця це закриває багато перспектив. Якщо ви опинилися в такій ситуації, настав час діяти. Зрозумійте: якщо ви робите цінний внесок, а в цій компанії його не визнають, то в іншій вас заберуть з руками й ногами ще й на вищу позицію. 

Корисні ресурси для розвитку

Я радше практик, ніж теоретик, але є кілька книжок і відео, які можу порекомендувати.

• “Everything is negotiable” by Gavin Kennedy. Цю книжку я читала, щоб покращити свої переговорні навички на роботі, а вдалось покращити свої переговорні навички в житті загалом. Книжка відкриває дуже багато нового про спілкування з людьми й те, як домогтися свого.
• “Nonviolent Communication: A Language of Life” by Marshall B. Rosenberg. Взагалі дуже рекомендую всім працювати над навичками комунікації — це ключ до зростання на будь-якій позиції, а ця книжка допомагає ці навички прокачати.
• “Who: The A Method for Hiring” by Geoff Smart. Книжка про те, як ідентифікувати й наймати крутих людей. Втім, вона буде корисна не тільки менеджерам, а загалом всім, хто крутиться в бізнесі. 
• Також рекомендую дивитись виступи TED і відео на MasterClass. Там ви знайдете історії живих людей, які росли й розвивались, припускалися помилок і діляться ними з вами в доступному форматі. Особисто я почерпнула звідти дуже багато знань та ідей. Конкретні відео не рекомендую, бо вибір на 100% залежить від того, де і в чому ви хочете розвиватись.

Читайте також інші кар’єрні історії

«Я змінив 4 сфери, а в 45 років знайшов себе в ІТ». Історія Макса Нікіфорова

Чому замість роботи мрії в ІТ-компанії я обрала «нестабільний» фриланс

Я відмовився працювати у топовій компанії за кордоном — і ось чому