Герої минулого часу: як знайти роботу кандидатам 45+

Багато фахівців у віці 40-45+ стикалися з упередженим до них ставленням при прийнятті на роботу. Комусь прямим текстом говорили, що розглядають на посаду молодших кандидатів, іншим без пояснень відмовляли у працевлаштуванні. Чому так відбувається і що робити (і не робити) зрілим кандидатам, щоб залишатися затребуваними на ринку праці, розмірковує HR-експертка і кар’єрна консультантка Тетяна Пашкіна.

«Молодим усюди в нас дорога, а старим скрізь у нас пошана». Це рядки з радянської «Пісні про Батьківщину», написаної в далекому 1936 році. З того часу і формат Батьківщини змінився, і дороги не ті, а ось принцип віддавати перевагу молоді живе й досі. Тільки ось люди похилого віку, яких варто шанувати, чомусь помолодшали.

Часто бачу в соцмережах нарікання кандидатів навіть не 45+, а тих, що ледь переступили 40-річний рубіж — їх відбракували за віком. При цьому вакансії не вимагали прекрасної фізичної форми, через яку вік був би зрозумілим пріоритетом. Їм не потрібно було працювати «обличчям компанії» — без зморшок і сивини. Вакансії, які їм не дісталися, були цілком пересічними, офісними. Тому така дискримінація здається подвійно несправедливою.

Мене вразила історія, яку я якось прочитала в LinkedIn. Фахівець, керівник середньої ланки, був у «пулі талантів» своєї компанії. Після чергового відбіркового туру він не отримав звичного листа з підтвердженням, що він і далі знаходиться в «пулі». Звернувшись до HR-а, цей спеціаліст з подивом дізнався, що не пройшов віковий ценз. Здивувавшись, він уточнив — а інші параметри, за якими оцінювалася його талановитість, в нормі? «Так, все добре, — підтвердила ейчарка, — вас підвів тільки вік».

«Як вік впливає на талановитість? — дивувався фахівець. — Судячи за іншими параметрами — ніяк. Але він настільки важливий, що перекреслює всі інші досягнення. Ще вчора я був всім хороший. Не просто хороший — кращий за багатьох інших. А тепер дата народження скасовує мої досягнення і досвід? Маячня якась!»

З одного боку, ситуація виглядає безглуздою, позбавленою формальної логіки, але життєвою. З іншого — у співробітника хоча б залишилася робота. У кандидатів його віку є більш серйозна проблема — вони не можуть отримати роботу просто тому, що старші за очікування роботодавця.

Не гірші. Не «невідповідні». Просто старші.

Про причини ейджизму на ринку праці

Які ж причини упередженого ставлення до кандидатів 45+? Хто не знає — це називається ейджизмом. На жаль, частіше за все мова йде про упередження і штампи сприйняття. Або про негативний досвід, що трапився у роботодавця з одним зі зрілих кандидатів. І який тепер поширюється «на всю популяцію».

Я часто спілкувалася з представниками компаній в рамках проєкту «Інтерв’ю з роботодавцем» і не менш часто дивувалася різниці в підходах. Ось молодь — вона перспективний і бажаний персонал, навіть якщо багатьом притаманні легковажність, самовпевненість і завищені очікування. Їх готові брати, навчати й сподіватися на краще. Але кандидатам у віці на таку ж поблажливість розраховувати не варто. Швидше навпаки — більшості приписують негативні риси одного-двох, на кому обпікся роботодавець. Зазвичай це звучить так:

— А ви працюєте зі зрілими кандидатами?
— Зараз ні. У нас був досвід — ми взяли дорослого кандидата. Вирішили дати йому шанс. І незабаром зрозуміли, що зробили помилку — він не хотів вчитися, йому просто потрібно було десь пересидіти. Ми намагалися його мотивувати, але він говорив, що йому вистачає життєвого досвіду. Так що ми попрощалися і тепер надаємо перевагу тільки молодшим фахівцям.
— А з ними немає таких проблем?
— Ні, бувають, звичайно, але ми даємо їм шанс. Вони ж молоді, гнучкі.
— А багато досвідів зі зрілими співробітниками у вас було?
— Нам вистачило одного.

Іноді роботодавець сам не бачить, що практикує подвійні стандарти для різних категорій кандидатів. Укупі зі сприйняттям (найчастіше гіпотетичним) потенційного кандидата 45+ як людини передпенсійного віку, втомленої від життя, ригідної, яка від роботи чекає тільки спокою і стабільного окладу.

Багато роботодавців навіть не знають, що сучасному кандидату 45+ чекати пенсії доведеться довгих 20 років. І ці роки треба прожити так, щоб не було прикро за безцільно витрачений час. А з цим погано. Велика частка вакансій зрілим кандидатам дістається за принципом — раз ніхто не погодився, пробуймо вікових. Або молоді таке нецікаво, або зарплата не дуже, або умови й сама робота залишають бажати кращого. Або це щось настільки вузьке і спеціалізоване, що тепер таких не випускають. Або все разом. Загалом, та ще перспектива.

Що ж робити зрілим кандидатам?

1. Прийняти дійсність

Визнайте даність, що вам не 20, і далі працюйте з нею і в ній. У мене в шафі, та й у багатьох дам, є плаття-два, до яких ми сподіваємося «дохуднути». Причому одне майже нашого розміру, зате інше — часів студентської молодості. Загалом, розуміємо, що навряд чи, але не втрачаємо надії.

Ось і з роботою так само. Варто визнати, що ось ці посади ще доступні — після навчання, перекваліфікації або зі зниженням зарплати. А ось ті — на жаль, вірогідність мінімальна.

2. Шукати альтернативні підходи до роботодавця

Потрібно розуміти, що для більшості роботодавців зрілий кандидат — застарий. Як тільки він бачить дату народження до появи олімпійського ведмедика, перед очима його постає сива зморшкувата бабуля в ситцевому халатику у квіточки й стоптаних капцях або дідусь в товстелезних окулярах і сандалетах. Думка про те, що ця бабуся ще й в декрет «загриміти» може, якось не вкладається в його голові.

Так, кандидатам 45+ «не пощастило» — багато з них виглядають молодшими й почуваються бадьорішими за своїх ровесників з минулого століття. Тільки в резюме цього не видно. І роботодавець непохитною рукою відправляє їхні файли у кошик.

Тому бажано «цукерково-букетний» період у підборі персоналу, тобто розгляд резюме, мінімізувати або трансформувати. Наприклад, в листування в соціальних мережах, де видно, яка ви розумна, красива і молода. Або інноваційний, перспективний і дуже надійний. Так, фото, відео і правильні дописи в соцмережах (але важливо бути, а не здаватися) дуже в цьому допомагають.

І комунікація на форумах, і нетворкінг — наше все. Логічно, що найбільш продуктивним каналом пошуку роботи для 45+ є рекомендації. Тільки їм під силу «переважити» вік, який перекреслює надії на працевлаштування. Тому розповідати, яку роботу і чому ви шукаєте — архіважливо. Робити відповідні дописи в соцмережах, спілкуватися з людьми зі своєї сфери. Не набридати, але і не давати про себе забути. Вміти знаходити спільну мову не тільки з ровесниками-керівниками, але і з ейчарами, які найчастіше будуть людьми молодшими за віком.

Без поблажливості і самозамилування — такий комплект згубив не одного зрілого кандидата.

3. Вчитися і змінюватися

Важливо бачити, у що трансформується ваша професія, і вирішити, чи готові ви вчитися, змінюватися, щоб залишитися в ній. І якщо ні — подумати, куди ви будете рухатися і чим займетеся. Під лежачий камінь вода не тече.

Чого робити не потрібно?

1. Чекати, що вас помітять

Не потрібно чекати, що саме розсмокчеться або роботодавець дивом дізнається про ваш видатний досвід і примчиться на білому коні на останньому «Майбаху», щоб запропонувати приголомшливу роботу з видатною зарплатою. Це навряд чи. Попри загальний дефіцит персоналу загалом, а досвідчених, адекватних і поготів, на зрілих кандидатів ця доброта не поширюється. Треба бути самому активним, наполегливим і стресостійким.

2. Розраховувати на державу

Кілька років тому державні мужі віднесли категорію 50+ до пільговиків, але зробили це настільки невиразно, що з цього, як завше, нічого не вийшло. Додати 17 рядком до довгого списку пільговиків тих, кому до пенсії залишилося менше ніж 10 років, — невелика звитяга. Роботодавці й без того рідко звертали увагу на цей перелік. А в умовах зміщення віку виходу на пенсію пільга і зовсім стала туманною і необов’язковою. Принаймні, я не знаю жодного роботодавця, який би постраждав за порушення цієї пільги.

Тому розраховувати на підтримку держави я б не радила — їй зараз не до нас.

І останнє напуття

Так вийшло, що покоління Х не народилося зі срібною ложкою в роті. Розвал Радянського союзу позбавив багатьох виразного старту кар’єри і можливості працювати за освітою. Робота мрії багатьма вибиралася за принципом «не до жиру — бути б живу». Зрілість теж не стала полігоном для самореалізації. Прикро, коли треба доводити очевидні речі. Доводити довго, іноді не один раз, іноді тим, хто не чує і не хоче слухати. Бачити, як знецінюють наявний досвід, але переоцінюють перспективність інших кандидатів.

Так, вигорання і банальна втома супроводжують нас на цьому шляху. Але тільки від нас залежить, зупинимося ми, опустимо руки — чи придумаємо щось незвичайне і зможемо довести собі й іншим, що є ще порох в порохівницях. Нам не звикати до труднощів.

Американська співачка Вівіан Грін колись сказала:

Сенс життя не в тому, щоб чекати, коли закінчиться гроза, а в тому, щоб вчитися танцювати під дощем.

У наш пандемічний час — невизначений, тривожний і хиткий — найкраще, що ми можемо зробити для себе та інших, — «танцювати під дощем».

А ви стикалися з дискримінацією за віком під час пошуку роботи? Розкажіть про свій досвід у коментарях під цією статтею.

Читайте також

Чому вас не беруть на роботу у 20, 30 та 40 років і що з цим робити

Навіщо ми взяли у SEO-відділ співробітника за 60 і як це змінило компанію. Досвід Boosta

Від ноунейма до топового експерта: як і навіщо будувати особистий бренд