Поразка чи перемога? Дві історії про повернення з бізнесу у найм

Впевнені, що ви знаєте десятки людей, яким вдалося успішно заснувати свій бізнес-проєкт, покинувши посаду в компанії. Але навряд чи ви згадаєте багато історій про те, як хтось повернувся з бізнесу у найм і був задоволений своїм рішенням. Ми знайшли двох таких героїв, вони поділилися своїм досвідом й розповіли, чому закриття власного проєкту та повернення до ролі найманого працівника — це не про крок назад, а про нові кар’єрні перспективи. 

Євгеній Бровчук, 
зараз — CEO в ІТ-проєкті,
раніше — засновник та CEO Timeat

Початок кар’єри й власний стартап

Мій кар’єрний шлях був досить насиченим. На певному етапі я шукав себе і за 4 роки змінив кілька компаній та позицій (всі у сфері маркетингу). Проте всюди щось було «неідеально», на мій погляд. Одного разу юнацький максималізм переміг і я вирішив спробувати заснувати свою компанію з нуля, аби уникнути помилок, які бачив на попередніх місцях роботи.

Так у січні 2018 року з’явився один з моїх перших серйозних проєктів — стартап Timeat. Це був сервіс у форматі додатку, в якому користувач міг забронювати у кафе чи ресторані столик на певну кількість людей та страви й напої із меню. У зазначений час він приходив, отримував готове замовлення й міг спокійно поїсти в улюбленому закладі без черг та очікування, навіть у пікові години. 

Спочатку у роботі Timeat все було чудово. Команда швидко виросла до 14 осіб, вдалося залучити інвестиції ззовні й на піку працювати у чотирьох містах України — Києві, Львові, Харкові, Одесі. 

Перші труднощі почалися з введенням локдауну у березні 2020 року. Ми готувалися до чергового раунду залучення інвестицій від фонду. Домовились, що отримаємо їх, якщо досягнемо певних KPI за нашими продуктовими гіпотезами. Але цих метрик досягнути не вдалося, зокрема у зв’язку з карантином, відповідно, залучити інвестиції — теж. Врешті ми вирішили, що найкращим рішенням буде закритись. Це сталося у січні 2021 року. 

Я завжди був відкритим з командою, а у кризові періоди особливо, тому коли справи відверто пішли погано, чесно все пояснив і був змушений скоротити персонал. А ще через кілька місяців попередив, що з ймовірністю 90% будемо закриватись, й активно допомагав кожному підготувати резюме, знайти роботу. І на момент закриття Timeat практично усі були працевлаштовані, а хтось пішов у бажану для себе відпустку. 

Моє оточення сприйняло новину спокійно, бо, наприклад, батьки самі тривалий період були підприємцями й розуміли, що у бізнесі такий ризик є завжди. Звісно, якийсь час я психологічно почувався не дуже, але поступово в процесі підготовки до закриття змирився з тим, що відбувається, і в потрібний момент все прийняв нормально. 

Життя після закриття бізнесу та повернення в найм

Після закриття Timeat вирішив піти у відпустку й поїхав в Одесу. Думав провести у такому режимі хоча б три місяці, але насправді для відновлення мені знадобилося менше часу.

Десь через 1,5 місяці мені зателефонували знайомі, поділилися ідеєю нового проєкту й сказали, що потенційно я підходжу на одну позицію. Я загорівся, бо це операційний офлайн-бізнес, де поєднуються ІТ-напрям та нерухомість (необхідно оптимізовувати процеси та задачі за допомогою інформаційних технологій), а я давно хотів спробувати себе у подібному проєкті. 

Так я повернувся в найм, і досі працюю в цій компанії та на цій позиції. Проте варто розуміти, що СЕО — це такий собі «внутрішній підприємець». Він не є засновником чи власником бізнесу, проте є головним у команді, впливає на велику кількість важливих рішень, відповідає за розвиток та життєздатність бізнесу. 

Також хочу зазначити, що на моє рішення вплинуло те, що засновник та власник проєкту — прекрасна людина, з якою мені комфортно працювати, у нас схожі цінності та бачення того, як наш бізнес може впливати на розвиток міста. Тому я радий, що так вийшло. 

Відверто кажучи, після відпустки планував або створити новий стартап, або працювати у наймі на позиції продакт-менеджера. Навіть не чекав, що все так повернеться. 

Чому найм після підприємництва — це нормально?

Для мене в роботі важлива можливість створювати цінності, розвиватися як професіонал. І мені байдуже, буду я це робити у наймі як СЕО, маркетинг-директор чи як засновник, власник бізнесу. Гроші мене мало мотивують, як і назви позицій, мені важлива суть завдань. І якщо мені пропонують цікаву роботу, яка відповідає моїм потребам, то чому ні? 

Загалом переваги найму перед підприємництвом (у моєму випадку, розвитком свого стартапу) бачу такі:

1. У тебе завжди є з ким порадитися, перш ніж прийняти рішення. Позиція СЕО досить важлива в компанії, проте вище тебе завжди є власник, з яким треба узгоджувати дії, буквально продавати свої ідеї, показувати, чому вони варті реалізації. Часто це людина з більшим досвідом, ніж у тебе, яка вчить оцінювати ситуації крізь призму різних факторів, розвивати критичне мислення. Коли я заснував Timeat, то був solo-founder, тобто єдиним акціонером, і всі важливі рішення приймав самостійно. Іноді це давалося важко. 
2. Менше внутрішніх конфліктів та чіткіший розподіл задач, зон відповідальності. Коли ти соло-фаундер, то постійно знаходишся у внутрішньому конфлікті, бо поєднуєш позиції СЕО і CFO (фінансовий директор). Це означає, що з одного боку, шукаєш можливості для росту бізнесу, а з іншого — сам себе обмежуєш, аби не вийти за межі бюджету. Іноді такий стан гальмує мислення, блокує генерацію ідей. А от коли ти найманий керівник, то ти лише СЕО, а роль CFO часто виконує власник або хтось із його представників. Такий розподіл ролей в контексті «Що треба зробити для росту» vs «Які у нас бюджети» допомагає краще виконувати свою роботу з розвитку бізнесу.
3. Це дозволяє розширити коло спілкування й знайти людей з крутішим досвідом, ніж у тебе. Іноді захантити їх у свою команду, як це було у мене на поточній позиції. 

Звісно, я не заперечую, що повернуся в підприємництво, навіть впевнений у цьому. Але на даному життєвому етапі хочу розвиватися як СЕО. Це щось нове, цікаве і такий досвід точно буде корисним.

Олександр Маградзе, 
зараз — UX/UI дизайнер,
раніше — власник Fillmore Coffee

Робота в ресторанному бізнесі й заснування свого проєкту

Близько 10 років свого професійного розвитку я віддав ресторанному бізнесу. Спочатку шукав підробіток на час навчання в академії, влаштувався офіціантом. А потім закохався у кавову культуру, почав працювати баристою. 

Я любив цю роботу, бо подобалося спілкуватися з людьми, знаходити спільну мову з абсолютно різними персонажами, вирішувати конфліктні ситуації. Паралельно у певний момент захотів спробувати свої сили у підприємництві — відкрити свою кав’ярню на колесах, аби знайомити жителів Києва з культурою вуличної кави. За кордоном цей формат вже був поширений, тоді як в Україні на той час тільки-тільки розвивався.

У 2015-му я запропонував ідею про кавовий бус татові, він мене підтримав — придбав старий Volkswagen, відреставрував його та перетворив у Fillmore Coffee. Надалі батько допомагав з технічним обслуговуванням машини, але всі інші зони відповідальності були на мені. Так я став і CEO, і баристою у власному кавовому проєкті, паралельно працюючи в іншому закладі, де теж варив каву. 

Я пробував різні формати роботи Fillmore Coffee. Найвдалішим виявився той, коли ми працювали як виїзна мобільна кав’ярня на фестивалях, концертах, приватних івентах, корпоративах (одного разу варив каву для Banda). Часто їздили «на роботу» з сім’єю, тому вдавалося і заробляти, і класно проводити час разом. 

Загалом я поєднував роботу у кав’ярнях та Fillmore Coffee десь до 2019 року, а тоді зацікавився графічним і вебдизайном. Пішов на відповідні курси й паралельно почав розвиватися в новій сфері.

Рішення про закриття проєкту

Загалом мені подобалося те, чим я займався, хоча це було нестабільно — бізнес і прибутки залежали від кількості фестивалів та домовленостей з організаторами. В певний момент я відчув, що втомився від роботи у ресторанній сфері та величезного потоку комунікації, яка не завжди була приємною. 

Я був на стадії професійного вигорання, коли з одного боку розумів, як далі розвивати проєкт, а з іншого — не мав сил на реалізацію.

Плюс в цей момент в Україні ввели перший локдаун (березень 2020 року), почали скасовувати чи переносити різні заходи. Тому рішення закрити проєкт було хоч і непростим, але логічним. Проте бус не стоїть без справи — здаю його в оренду як реквізит для фотосесій, фотозон, зйомок в серіалах, рекламі (наприклад, нещодавно «позував» в рекламі для Vans).

Перша робота в новій сфері

Нагадаю, що паралельно я розвивався в дизайні. І на момент закриття кавового проєкту я вже завершив навчання на курсах і навіть отримав перше фриланс-замовлення на дизайн банерів. 

Врешті вирішив спробувати розвиватися у цій сфері, бо вона найбільше відповідала моїм творчим інтересам та вимагала мінімум спілкування з іншими — те, що мені було потрібно для відновлення. 

Я подався на вакансію стажера дизайнера до Happy Monday і пройшов відбір. Зараз я працюю UX/UI дизайнером та Webflow розробником в IT-компанії та навчаюся на продуктового дизайнера. Не можу стверджувати, що повністю відмовився від ідеї стати підприємцем чи повернутися до Fillmore Coffee. Життєвий досвід показує, що може статися будь-що і до цього треба бути готовим. Проте конкретно зараз націлений на розвиток себе як дизайнера, бачу у цьому багато перспектив. 

Чому найм після підприємництва — це нормально?

Я майже завжди працював на когось, і мене це ніколи не лякало. Якщо компанія дає можливості для розвитку себе як спеціаліста та особистості, мені цього достатньо, щоб почуватися комфортно. 

Для себе бачу такі переваги:

1. Це стабільніше і, відповідно, психологічно легше. І я не тільки про фінансову, але й про психологічну сторону питання. Коли тобі не треба 24/7 думати, як генерувати дохід, а можна з головою зануритися у конкретно свою зону відповідальності. У такому стані легше виділити ресурси, аби подумати над подальшим розвитком глобально, стратегічно. Але тут важливо не почати деградувати (а це зробити дуже легко). 
2. Простіше побудувати вектор розвитку. У наймі немає нагальної потреби паралельно опановувати п’ять різних професій, як це буває на старті підприємницького шляху. Можна все робити поступово. Наприклад, я продовжую розвиватись у дизайні й маю можливість зосередитися на вивченні усіх нюансів цієї професії.
3. Буває простіше спланувати свій графік та рутину. Бо ти чітко знаєш, коли у тебе робота і скільки маєш часу поза нею на свої справи. У підприємництві ця межа часто розмивається, порушується work-life баланс. 

Як бути після закриття своєї справи: поради експідприємців

Якщо ви зараз на етапі закриття бізнесу, стартапу або розумієте, що це станеться найближчим часом, то ось кілька порад від Євгенія та Олександра, як до цього поставитись, аби внутрішньо себе не з‘їсти.

1. Будьте чесним перед собою, коли бачите, що справи йдуть не дуже або ви відверто втомилися від свого проєкту. В такий момент краще відключати емоції, включати розсудливість і з холодною головою оцінювати ситуацію. Рішення зупинити підприємницьку діяльність часто буває більш виграшним, ніж бажання продовжувати нею займатись. 
2. По можливості дайте собі час відпочити, перш ніж кудись працевлаштовуватись. Для цього завчасно подбайте про фінансову подушку безпеки на кілька місяців. В цей період, окрім нічогонероблення, важливо подумати глобально, чим плануєте займатись, обрати вектор розвитку, пройти навчання.
3. Не картайте себе за те, що сталося і не сприймайте цей досвід як негативний. Досвід не буває поганим, він буває повчальним та цінним. І точно знадобиться в потрібний момент. Наприклад, подаючи заявки на європейські чи американські акселератори, засновники стартапів відповідають на питання: «Чи закривали ви стартап раніше?». І відповідь «так» значно підвищує їхній рейтинг. 
4. Не бійтеся повернутися в найм. Це класна можливість перемикнутися, спробувати свої сили у новій сфері, прокачати нетворкінг, критичне мислення. Тепер ви краще зможете оцінити переваги такого формату діяльності й бачити можливості там, де раніше не помічали.

Є таке давнє індіанське прислів’я: «Якщо коняка здохла — злізь з неї». Вона, зокрема, й про те, що не страшно і не соромно повернутися в найм — набагато гірше бути нещирим із самим собою і продовжувати займатися справою, яка більше не має перспектив або не приносить задоволення. 

Читайте також

Чому я покинула круту роботу в Києві та переїхала в маленьке місто

«Я сумую за офісом». Це люди, яким некомфортно працювати вдома

Історії людей, які працюють особистими помічниками і кайфують від цього