4 історії, як запустити власний онлайн-курс

Готові ділитися власним досвідом з іншими? То може, час запустити свій онлайн-курс? Якщо думаєте, що вам це не під силу, маємо чотири історії людей, які створили онлайн-курси самостійно і заробляють на них без величезних команд і продюсерів. Експерти розповідають про обрані бізнес-моделі, особливості та складнощі роботи над курсом, аби ви зрозуміли, як усе відбувається, та оцінили, чи готові до власного проєкту.   

Кирило Мазур, CEO та засновник Center42 Innovation Agency. Запустив курс про стартап-інвестиції Fundraising from Home

Як з’явилася ідея курсу

Ідея запустити свій офлайн-курс про стартап-інвестиції крутилася в мене в голові вже кілька років. Я працюю в стартап-індустрії майже 10 років, з них приблизно 5 років — зі стартап-інвестиціями. Щомісяця в особистих повідомленнях я знаходжу десятки питань на цю тему і ще стільки ж пропозицій від стартапів. Комунікація займає багато часу, а її зміст та помилки стартапів практично однакові. Хотілося якось автоматизувати процес, але без погіршення якості інформації та зворотного зв’язку. 

Із карантином у березні прийшло усвідомлення, що це саме час для роботи над курсом, але не в офлайн-формати, а онлайн. Це більш зручний і практичний спосіб для пошуку своєї аудиторії та поширення контенту. Одразу скажу, що онлайн-формат дав можливість залучити аудиторію з усього світу і запросити гостей з інших країн — топменеджерів корпорацій і зайнятих підприємців, які навряд чи взяли б участь в офлайн-заняттях.

Про роботу над курсом і бізнес-модель

До цього я був студентом багатьох платних і безкоштовних курсів — дивився, як у них все влаштовано, надихався. Також цього року ми в Center42 Innovation Agency запустили новий бізнес-напрям з організації онлайн-проєктів (хакатонів, конкурсів стартапів, освітніх подій). Це дало розуміння, що в онлайні працює добре, а що — не дуже. Крім цього, я багато досліджував навчальні програми зі стартап-інвестицій та венчурної грамотності у США та Європі. В сукупності з власним 5-річним досвідом це допомогло мені зібрати першу програму майбутнього продукту.

Коли була готова чернетка змісту курсу, я попросив про зворотний зв’язок знайомих інвесторів та підприємців — тих, хто вже залучав мільйони доларів інвестицій, і тих, хто тільки починає шукати венчурне фінансування. Загалом програма потрапила у 80% їхніх очікувань, але приблизно 20% я все-таки переписав і додав нової інформації. 

Вважаю, що дуже важливо чути думку збоку, щоб із хорошого продукту зробити ідеальний.

Потім робили сайт, особистий кабінет, підключали сервіси для приймання та обробки оплат, запускали промо, консультували зацікавлених.

Що стосується самого контенту курсу, то він створюється безпосередньо в процесі проходження студентами модулів. І на це є дві причини:

• це можливість коригувати контент відповідно до релевантних запитів студентів, щоб дати їм максимальну користь;
• це передбачення ризиків, адже буває всяке, і якби ніхто не захотів прийти на курс, ми б не втратили гроші на дорогих зйомках і записі 50+ годин контенту.

У процесі підготовки я багато думав над бізнес-моделлю і зупинився на варіанті з трьома типами квитків:

• пакет Ecosystem ($450) — для людей, які просто хочуть послухати, бо їм це потрібно для роботи чи загального розвитку;
• пакет Startup ($650) — для тих, хто активно шукає інвестиції та хоче підготуватися до спілкування з інвесторами (у нього додатково включені шаблони інвестиційних документів, зворотний зв’язок з підготовки документів для інвестора і домашні завдання);
• пакет Startup Team ($900 за двох) — пакет Startup зі знижкою для двох учасників команди.

Про труднощі в підготовці

Мені подобається процес роботи над курсом, але є три складні моменти. 

• Необхідність вчасно зупинитися у створенні контенту. З одного боку, хочеться записати лаконічну лекцію, а з іншого — розумієш, як багато треба сказати на цю тему. Тому доводиться постійно шукати баланс, щоб і мені вдалося донести всі важливі думки, і учасник міг комфортно сприймати весь обсяг інформації.
• Перфекціонізм і синдром самозванця. Постійно хочеться, щоб контент був ідеальним. Через це часто звертаєш увагу на деталі, через які, може, й не варто було б перейматися. А це змушує готуватися до запису уроків довше, ніж планувалося. Зате потім прослуховуєш вже записану лекцію і думаєш: «Ого, які речі я знаю. Було б круто пройти такий курс 10 років тому». Це дозволяє заспокоїтися, але тільки на кілька днів — до запису нового модуля.
• Продумування й організація промо курсу. Конкуренція за увагу та гроші учасників дуже велика. Особливо якщо ви продаєте зовсім не дешеві знання. Наприклад, у мене реклама не спрацювала зовсім, через що я змарнував приблизно $500. Але у знайомих, які запускали курси, траплялися такі ж ситуації. Мене якоюсь мірою врятувала наявність аудиторії, яка вже довіряла мені як експерту — це мої підписники у фейсбуці та розсилка по базі Center42 Innovation Agency.

До чого готуватися, якщо ви хочете запустити онлайн-курс

По-перше, до того, що запуск курсу — це досить складний процес, де багатьох завдань відразу не видно. Правильний вибір платформи, типу й вартості квитків, формату — це все важливі аспекти, які можуть вплинути на успіх продукту і складність роботи над ним. А ще це найчастіше недешева іграшка. 

Мінімальні витрати на запуск можуть скласти від $2000 (якщо ви робите майже все самі) до $6000-$8000 (якщо потрібно залучати підрядників). І це без урахування вартості вашого експертного часу.

По-друге, потрібно бути готовим позбуватися «синдрому самозванця». Це психологічна пастка, яка заважає експертам зрозуміти, що їхні знання дійсно цінні й ними варто ділитися. Як на мене, погано запускати курс, якщо вас не рекомендують як експерта галузі або ви самі не впевнені в тих знаннях, які доносите. Думаю, це б сильно ускладнило просування та набір учасників.

Але якщо ви до цього готові, почати можна з наступних кроків:

• пропишіть чорнову назву курсу;
• сформулюйте tagline — ідею продукту в одному реченні;
• опишіть цільову аудиторію, щоб розуміти, для кого ви робите курс;
• сформуйте чернетку програми, де буде багато тем і питань, з якими до вас постійно звертаються;
• подумайте про цінність курсу для учасників (наприклад, одна з цілей мого курсу — щоб учасники могли легко знаходити інвесторів і залучати від $200 000 інвестицій за 3-4 місяці);
• зберіть групу підтримки, яка дасть зворотний зв’язок про якість вашого продукту. Це важливо, щоб курс був зрозумілим і цікавим широкій аудиторії, а не лише вам.

Олена і Борис Стрелецькі, дизайнери-фрилансери.  Запустили курс про старт роботи на Upwork «Молодий Апворкер»

Як з’явилася ідея курсу

Понад рік ми активно розвиваємо робочі сторінки в інстаграмі. У Бориса це блог про силу волі, підприємництво, спорт, фриланс. У мене, Олени, це експертний блог про фриланс на міжнародній платформі Upwork. У ньому я ділюся своїм досвідом роботи, відповідаю на запитання підписників, розповідаю про плюси й мінуси різних оновлень платформи, а в сторіс часто розбираю помилки початківців-фрилансерів.

З часом аудиторія наших блогів росла, адже ми не дублювали інформацію про Апворк з інтернету, а писали все з власного досвіду, наводили конкретні приклади. Разом з тим зростала і кількість типових питань — тепер це були десятки повідомлень в день про одне й те ж. Так виникла ідея відповісти на всі запити тих, хто був серйозно налаштований перейти на міжнародний фриланс, та допомогти їм уникнути помилок. У результаті ми створили повноцінний курс із практичними завданнями та зворотним зв’язком від кураторів.

Про роботу над курсом і бізнес-модель

Починали ми з Борисом удвох, чітко розділили обов’язки і сфери діяльності. Я займалася маркетингом — працювала з аудиторією, виявляла її болі й потреби, щоб зрозуміти, що саме потрібно новачкам, який контент включити в наш курс. Зона відповідальності Бориса — організаційно-адміністративні питання. 

Над самим контентом працювали разом, оскільки хтось був сильніший в одних питаннях, хтось — в інших, і разом ми доповнювали один одного.

Коли була готова структура продукту, провели декомпозицію — розділили її на окремі «елементи» і за допомогою техніки канбан відстежували процес підготовки матеріалу. Відразу визначилися із загальним дедлайном — датою, на яку курс повинен бути на 100% готовий до виходу в світ, і дедлайнами по окремих процесах, які дозволили не «загрузнути» в купі інформації. За роки роботи на фрилансі ми звикли так організовувати свою діяльність, щоб вберегтися від прокрастинації.

Після цього почали роботу безпосередньо над контентом курсу. Готували окремі уроки або модулі, а після аналізували їх. А щоб у матеріалах не було нічого зайвого, залучили копірайтера, який все вичитував. До речі, це був єдиний зовнішній підрядник, з яким ми працювали. Решту робили самі: розробляли дизайн сайту, верстали його (ми вибрали сайт-конструктор, тому було нескладно), наповнювали, підключали різні сервіси. Щось вже вміли робити, в чомусь швидко розібралися.

Паралельно з підготовкою контенту вирішували, яку бізнес-модель будемо використовувати. У підсумку вибрали комбінацію підписки й послуги зворотного зв’язку. Задумали, що за підпискою студент отримує вичерпний матеріал із теми й вивчає його самостійно. А якщо він обирає тариф «Підписка + послуга», то крім уроків, отримує зворотний зв’язок від куратора. Ми відповідаємо на питання таких підписників, допомагаємо у розв’язанні конкретних проблем, адже з кожним місяцем Upwork все більше ускладнює умови роботи, особливо для новачків.

Переваги такої моделі — можна залучити більше людей завдяки різним тарифам та за бажання масштабувати бізнес через збільшення лінійки продуктів. Але після першого ж запуску ми виявили й недолік такої моделі — ми банально не встигали підтримувати всіх, хто придбав послугу консультування. Врешті ми знайшли рішення — обмежили кількість місць зі зворотним зв’язком. Оскільки у нас немає потоків і навчання стає доступним у будь-який момент після оплати, то місця з підтримкою кураторів відкриваються відповідно до їхньої завантаженості, щоб кожен учень отримав достатньо уваги.

Про труднощі в підготовці онлайн-курсу

Труднощів було багато, їх і зараз вистачає.

• Занадто багато інформації. Хочеться включити в курс якомога більше тем, щоб ні у кого не залишилося питань. І здавалося, що це легко, адже пости зазвичай пишуться досить швидко. Але сформулювати думку в 2000 символів — це одне, а розробити великий, глибокий курс, дотримуючись логіки й грамотної послідовності викладу — геть інше. Нам допомогло те, що ми склали чітку структуру продукту й план, від якого дотримувались завдяки фрилансерській дисципліні.
• Незнання деяких методологічних і технічних нюансів. Ми довго думали, який формат обрати, де розмістити навчальні матеріали, як їх краще структурувати тощо. Переживали, чи не занадто складно подали матеріал, чи зрозумілий він новачкам. На жаль, тут немає універсальної схеми, а все потрібно тестувати вже в процесі й допрацьовувати. 

Найкращий помічник — зворотний зв’язок тих, хто вже пройшов навчання.

• Морально-психологічна складова. Хоч ми маємо понад 5 років досвіду роботи на Апворк, напрацювали експертність, маємо лояльну аудиторію, все одно було страшно, як оцінять наш продукт, наскільки він виявиться корисним на практиці. І тут знову допоміг зворотний зв’язок учнів, які переконали, що курс ефективний і дуже їм допоміг почати діяльність на Upwork.
• Відсутність досвіду просування продукту. Через це ми не подумали, як будемо презентувати і продавати курс. Діяли на інтуїтивному рівні, а треба було підійти до цього системно.

Якщо говорити про карантин, то він добре вплинув на розвиток курсу. Старт першого продажу був у січні 2020 року. Він пройшов успішно — ми отримали багато оплат і студентів. Але бум стався, коли почалася пандемія — кількість продажу збільшилася в рази, оскільки багато людей залишилися без роботи й шукали варіанти підробітку. 

У грудні 2020 року багато хто з наших студентів вже вийшов на рівень доходу, що перевищив попередні заробітки. Вони більше не бояться звільнення, не бояться нової хвилі карантину —  і це головне!

Віра Кашуба, викладачка англійської. Запустила онлайн-школу англійської Talk Studio

Як з’явилася ідея власної школи

Я працювала у мовній школі, а за кілька років активної роботи зрозуміла, що прагну професійного і кар’єрного зростання як викладач. Вирішила спробувати запустити власну школу, де я могла б втілити те бачення, ті ідеї, методики й підходи до викладання англійської, які були мені близькими. 

Моя ідея була в бажанні донести, що вивчення англійської може бути настільки цікавим та захопливим процесом, що людина чекатиме кожного заняття з нетерпінням. Тобто я наголошувала на цікавому процесі, тоді як інші школи — лише на результатах. Хоча, звісно, важливі обидва аспекти. Але я вже бачу з досвіду, що там, де цікавий процес, не може бути поганих результатів. Багато моїх студентів написали у відгуках, що вперше пройшли курс англійської до кінця, вчили мову без насильства над собою, змогли виділяти час на заняття попри купу інших справ та втому після робочого дня. 

Про роботу над курсами

Коли бачення та концепція проєкту були сформовані, я почала працювати над іншими складовими, які можна назвати трьома китами успішного освітнього проєкту.

• Продукт, він же офер. Варто розуміти, з чим ви плануєте виходити на ринок та чи є у вас необхідні компетенції. Моїм продуктом були курси англійської. Поступово їхня кількість значно збільшилась, і тепер у школі є тематичні короткотривалі курси (наприклад, з часів, бізнес-англійської, для розуміння мови на слух). 

Робота над продуктовою лінійкою не закінчується ніколи, бо постійно треба оновлювати наявні продукти, думати над запуском нових, прибирати неактуальні. 

• Маркетинг та продаж. Одне з найболючіших питань для більшості експертів, бо сам можеш розуміти, наскільки крутий продукт розробив, але як це донести до аудиторії — не завжди ясно. Тут варто продумати, як люди про вас дізнаються, чому вони захочуть купувати у вас, чому саме цей продукт, чому саме за таку ціну, чому саме зараз. Також раджу одразу продумати тональність комунікації, ваші цінності та визначитися з каналами просування (наприклад, у нас це сайт та сторінки в соцмережах).
• Адміністрування. Це про процеси та зручність користування продуктом. Тут потрібно вирішити, куди потраплятиме студент після оплати, яким чином він здійснюватиме платіж, у нього одразу відкриється доступ до всіх занять чи це буде відбуватися поступово, куди він може звернутися у разі виникнення питань чи проблем тощо.

Якщо плануєте запускати власний курс, доведеться працювати над усіма цими аспектами. Поширена ситуація, коли експерти багато працюють над продуктом і постійно його покращують, а продажу немає чи студенти майже не доходять до навчання. 

Експерти починають шукати проблеми у продукті, коли вони насправді у слабкому маркетингу, провальному продажі чи відсутності нормального адміністрування. 

Про труднощі в підготовці

Із проблем, які можуть виникнути під час роботи над власним освітнім продуктом, варто згадати ще й такі.

• Відсутність чіткого УТП та позиціювання, невміння донести до аудиторії, в чому особливість та суть вашого проєкту. Я вже казала про це раніше, але зауважу ще раз, бо це справді важливо. Я зіштовхнулася з такою проблемою на початку запуску своєї школи. Коли потенційні клієнти запитували, чи ми курси англійської, ми з командою це заперечували, бо розуміли, що наша ідея суттєво відрізняється від того, що лежить в основі типових курсів. Але не могли цього нормально донести, відповідно, потенційні клієнти нас не розуміли й ми їх втрачали.

• Невміння делегувати. Це проблема не тільки тих, хто пробує запускати курси, але й тих, хто вже довго працює у цій сфері. Причина в тому, що важко чітко сформувати обов’язки, страшно їх довірити іншим людям, незрозуміло, як правильно комунікувати з командою та підрядниками. 
• Складність перетворення процесів у систему. Таку, де кожен знає, за що відповідає, а засновник проєкту чітко розуміє, де закінчується його зона відповідальності й починається зона відповідальності працівників. Аби це зробити, треба дуже добре знати всі процеси, щоб відшукати, що можна автоматизувати, де — скоротити кількість операцій, а де — змінити відповідальних осіб. 

Простий спосіб оцінити, чи якісний ваш онлайн-курс

Щоб оцінити, наскільки ваш продукт якісний та готовий до виходу у світ, є круте та просте рішення — залучення тест-груп. Це коли ви безкоштовно надаєте доступ до курсу обмеженому колу людей в обмін на чесний та ґрунтовний зворотний зв’язок.

Чого категорично не можна робити, то це ставити закриті питання на кшталт «Вам сподобався курс?», бо на них завжди хочеться коротко відповісти «Так/ні». 

Перш ніж збирати зворотний зв’язок, потрібно зрозуміти, які моменти для вас критичні (зазвичай ті, щодо яких ви дуже сумніваєтеся), і на їх основі сформувати питання до тест-групи. Поясню на прикладі. Якби я планувала запускати курс із часових форм, то спершу визначила б його ідею та ціль — простими словами пояснити різницю в часах, щоб людина більше не плуталася й легко використовувала їх на практиці. Тоді у тест-групи я б спитала: «Чи повністю розкрита тема часів у курсі? Якщо ні, то чого, на вашу думку, не вистачає?» І хтось із тест-групи міг би сказати: «От в частині про теперішній час є таке-то правило. Воно важливе, а ви забули його включити в програму». 

Результатом збору й аналізу зворотного зв’язку має стати план доопрацювань курсу, а вже після цього — запуск. Впевнена, що 95% відгуків вже реальних студентів після такого тесту будуть лише схвальними. 

Орест Зуб, онлайн-підприємець, автор блогу OpenMind.  Запустив освітню платформу з розвитку бізнесу ОМБІЗ Картель

Про запуск перших курсів та ОМБІЗ Картель

На освітньому ринку я вже давно не новачок, бо працюю тут понад 7 років. Перший онлайн-курс запустив у січні 2012 року. Він був на тему тайм-менеджменту, бо я добре на цьому розумівся — дуже багато читав, проходив купу курсів, досліджував книги, слухав аудіоподкасти і сформував власне бачення ефективної роботи. 

Я вже тоді діяв за схемою запусків, яку зараз активно популяризують експерти з освітніх продуктів: спочатку дай щось безкоштовне, а якщо це сподобалося людям —  пробуй запускати платне. Тому спочатку я проводив безкоштовні курси, після яких збирав відгуки студентів, допрацьовував, усував усі недоліки і вже далі працював на комерційній основі.

Варто зауважити, що на той момент у мене вже була аудиторія. До неї входили читачі мого блогу про саморозвиток, бізнес та подорожі OpenMind, який я й досі веду. 

Окрім курсу про тайм-менеджмент, у мене були освітні продукти про подорожі (як на них економити, як організовувати самостійно), корисні файли, разові вебінари, а зараз основним напрямом діяльності є вдосконалення платформи з розвитку бізнесу ОМБІЗ Картель, де я займаюся бізнес-консалтингом. 

Це платформа, на якій за допомогою онлайн-інструментів комплексно вирішуються різні потреби, пов’язані зі стартом і розвитком будь-якої комерційної справи. Наприклад, ми надаємо технічну підтримку ведення сайту, консультуємо щодо рекламних кампаній, а також навчаємо ефективним методам просування в інтернеті. Також навколо Картелю сформувалася стійка спільнота професіоналів своєї справи. Скажімо, якщо бізнес шукає маркетолога, девелопера чи іншого фахівця, то 90%, що така людина вже є в Картелі.

Про роботу над курсами та бізнес-модель 

Якщо у 2012 році я діяв дещо хаотично, то зараз — предметно та структуровано. Це дозволило сформувати власну схему запуску онлайн-ініціатив, яку я називаю «ОМБІЗ Формула». Вона складається з 5 блоків: аналіз, платформа, аудиторія, монетизація, масштабування. І саме такого порядку в роботі над онлайн-продуктом варто дотримуватись. 

1. На етапі аналізу треба визначити, в чому полягає потреба вашої аудиторії: що її турбує, які проблеми хоче вирішити. Важливо провести саме глибинний аналіз, думаючи не про те, що ви знаєте та можете дати, а що потрібно аудиторії. Далі це допоможе з формуванням змісту освітніх проєктів без здогадок про те, що сподобається чи не сподобається потенційним споживачам. 
2. На етапі платформи необхідно створити представництво в інтернеті — платформу (наприклад, сайт чи сторінку в соцмережах), де люди зможуть ознайомитися з вашою діяльністю. Мета даного етапу — показати свою експертність, викликати довіру та довести, що ви справді розумієтеся на певній темі. 
3. На етапі аудиторії реалізують ряд заходів для залучення трафіку. Важливо зібрати якомога більше людей за якомога менший бюджет та встановити з ними зв’язок. Ціль — знайти можливості контактувати з аудиторією напряму, бо від цього залежатиме успішність продажу. 
4. Етап монетизації, як на мене, — найцікавішим. Якщо грамотно реалізувати 3 попередні кроки, то продаж буде радше формальністю — на нього не доведеться витрачати купу часу та сил. 
5. Масштабування варто розглядати тоді, коли запуск пройшов вдало — ви заробили перші гроші, почали отримувати перші відгуки і загалом зрозуміли, що на ваш продукт є попит, а його якість на даному етапі задовольняє споживачів. 

Типова помилка експертів — намагатися одразу щось продавати, без розуміння потреб аудиторії, власної платформи, критичної маси потенційних клієнтів, а потім дивуватися, чому нічого не виходить. 

Щодо бізнес-моделі, то наразі я використовую платну підписку. Вважаю її найстабільнішим, найбільш передбачуваним та найзручнішим варіантом для обох сторін (підприємця та клієнта). Суть у тому, що я, як засновник та експерт платформи ОМБІЗ Картель, помісячно забезпечую клієнту певний пакет послуг, який містить навчальні матеріали, сервіси, підтримку. Щодо оплат, то у нас все автоматизовано: в певний день місяця у клієнта списуються з картки гроші. Підписку можна зупинити у будь-який момент.

Про труднощі в підготовці

Можу виділити кілька основних викликів, з якими стикаються всі, хто готує освітні онлайн-продукти.

1. Забезпечити обіцяний результат своїм студентам. Як на мене, це повинно бути основним пріоритетом для кожного, хто розробляє свій онлайн-курс. 
2. Нормально організувати навчальний процес. Важливо продумати, як грамотно та зручно подати контент, аби створити умови для максимального досягнення студентами успіху. Раджу приділити увагу процесу онбордингу, який чекає клієнта після оплати. Це важливо, адже на етапі продажу людина знаходиться у піковій емоційній точці, готова якнайшвидше перейти до дій — навчання. І щоб не погасити цей запал, потрібно дозовано давати матеріал в такій формі, щоб людина мала можливість поступово його вивчати й рухатися вперед. Також рекомендую дослідити основи гейміфікації та впровадити їх, аби зробити навчальний процес дійсно захопливим та цікавим. 
3. Вибрати вдалі технологічні рішення. Мова про підбір платформи, де ви зможете розміщувати матеріали, проводити вебінари, налаштовувати розсилки тощо. Це не завжди легко, адже одразу доводиться думати над тим, як це все максимально оптимізувати та автоматизувати. 
4. Врахувати особливості роботи з людьми. Бо онлайн-курси — це трансляція частинки себе, емоційна віддача, навіть коли на це немає сил, та комунікація з учасниками, які не завжди в гуморі.  
5. Розробити грамотну маркетинг-стратегію. Бо він цього залежатиме ваш продаж. 

Проте наявність труднощів не означає, що варто відкладати роботу над своїм онлайн-курсом, особливо коли є внутрішнє відчуття, що вам вже пора ділитися своїм досвідом з іншими. 

Знаю, що більшість експертів часто сумніваються у своїй компетентності. В такому випадку раджу зробити просту вправу: проведіть невелике опитування серед своєї аудиторії. І якщо ви знаєте більше, ніж ваші потенційні слухачі, хоча б на 1% — ви вже будете їм корисними. А якщо ще й любите людей, готові постійно розвиватися в своїй справі, спершу дуже багато працювати і хочете мати географічно незалежний бізнес, то освітня справа — та, до якої варто придивитися.

Крім того, ця сфера не така вразлива під час кризи, як інші, особливо якщо знати, як використовувати кризовий період. Наведу приклад із власного досвіду. У квітні 2020 року продаж на моїй освітній платформі впав десь на 20%. Проте я не переживав, бо ця криза в мене не перша. Я точно знав, що робити — оптимізовував процеси, навчався нового. Наприклад, нарешті зареєстрував фірму в Європейському Союзі, що дало можливість під’єднати різні платіжні системи й значно спростило проведення онлайн-платежів та синхронізувало роботу купи інших сервісів. Також практично на 100% автоматизував процеси у своїх навчальних програмах, що дає чудовий фундамент для подальшого масштабування. Як результат — станом на грудень 2020 ми вийшли на ті ж фінансові показники, які були до кризи, і будемо розвиватися далі.

А ви вже готові запустити онлайн-курс?

Склали чек-лист готовності, виходячи з досвіду та рекомендацій наших героїв. Перевірте, які з цих пунктів точно про вас.

1. Вас вважають експертом у певній темі: просять поради чи допомоги, рекомендують іншим, звертаються за експертними коментарями.
2. Вам регулярно пишуть десятки схожих питань чи запитів на тему, в якій ви розбираєтеся. І ви розумієте, що могли б відповісти на більшість із них за раз у форматі курсу.
3. Ви впевнені у своєму досвіді і знаннях. І готові ділитися ними з іншими.
4. Ви готові розбиратися в десятках різних процесів, вивчати нові сфери за межами своєї експертності та часто помилятися на початку. Адже розробка курсу — це не тільки про роботу над самим продуктом, а й про маркетинг, продажі, клієнт-сервіс, технічні нюанси, адміністрування.
5. Ви любите людей. Ви отримуєте задоволення від спілкування з ними, не вигораєте від тривалих розмов, вмієте вирішувати конфліктні ситуації.
6. Ви чітко розумієте, який продукт хочете створити. Для початку достатньо ідеї й бачення концепції, розуміння, навіщо ринку ваш продукт, чим він унікальний і корисніший за інші.

Запуск власного онлайн-курсу потребує багато ресурсів і знань, особливо, якщо створювати його самостійно. Потрібно мати унікальну ідею, чітко розуміти концепцію, розбиратися в маркетингу і продажах, бути готовим до вивчення технічних нюансів тощо. Але якщо ви впевнені в собі, своїй експертності, хочете ділитися досвідом і допомагати іншим досягати результатів, то чому б і ні?

Читайте також

Безкоштовні онлайн-курси для кар’єри, які можна пройти просто зараз

Допоможи собі й іншим: як стати коучем і що для цього потрібно

Чому некомпетентні люди настільки самовпевнені: ефект Даннінга-Крюгера