Як повернути «блиск в очах»? Покроковий вихід із професійної кризи

Рутина, втома, постійна невдоволеність…  Від професійної кризи не застрахований ніхто, але, на щастя, це тимчасове явище! Щобільше, криза — це нормальна і невіддільна частина професійного розвитку. Як повернути «блиск в очах», задоволення та радість від роботи? Про це розповідає кар’єрна консультантка Уляна Ходорівська.

Часто людина, яка стала помічати у себе тривожні симптоми професійної кризи, починає докладати величезних зусиль, щоб від них скоріше позбутися. Але у процесу розвитку немає ходу назад. Його можна загальмувати або ігнорувати, але зробити, як було раніше, не вийде. Ваш дискомфорт сьогодні — ознака професійного та особистого зростання.

Яка б ідеальна не була у вас робота, професійна криза неминуча. І це добре, бо криза є наслідком розвитку.

Криза — наслідок важливих та поступових змін в професійній ідентичності. Не треба боятися того, що з вами відбувається, або намагатися показати оточенню, що у вас «все нормально». Важливо зайняти активну позицію стосовно власної самореалізації. А от з пасивною позицією: «А що я можу зробити? Це від мене не залежить», пройти професійну кризу дуже важко.

Ознаки професійної кризи

Якщо ви спостерігаєте  ці ознаки тривалий час, навіть після відпустки, — велика ймовірність, що у вас професійна криза.

• Немає радості: процеси, які раніше подобались, тепер дратують або залишають байдужим.
• Постійна самокритика: звинувачення в ліні, зневіра в професійних якостях та здібностях, втрата віри в себе, відсутність бажання розвиватись у своїй справі.
• Зневіра у сфері, компанії, професії, продукті: втрата поваги, цинізм, сарказм, знецінення роботи.
• Постійна втома: ви примушуєте себе ходити на роботу, відпустка не допомагає. Іноді починаються хвороби, часто  психосоматичні.

Будьте уважні, довіряйте своїм емоціям та відчуттям. Якщо вас день у день дратує ваша робота, то з цим потрібно щось робити.

Чому виникає криза

Раніше нормою було провести все життя на одному місці, змінювати роботу занадто часто вважалося поганою практикою: «Стабільність — це добре, визначився раз і не міняй нічого». Сьогодні ж на перший план виходить розвиток. Все більше людей змінюють професію один чи два рази за життя, а місце роботи — раз на 2-3 роки. Стрімкий технологічний прогрес приводить до того, що зростають вимоги до професіоналів, потрібно постійно вчитися, бути в тренді — світ вимагає від нас динамічності.

Але в той час, як все довкола йде вперед, освіта стоїть на місці. Це примушує нас наздоганяти. На жаль, ми готуємо дітей до вчорашнього дня. Тому у більшості молодих людей  відсутнє уявлення про професії. Вони не розуміють, що робить проджект-менеджер в ІТ і чим відрізняється від продакта. Або які є напрями в сучасному дизайні. В результаті досить багато людей, які після навчання пішли працювати за фахом, з часом розуміють, що «це не те». Лише 20% спеціалістів залишаються в тій сфері, на яку вчилися!

Ще однією причиною виникнення кризи є внутрішні чинники. Ви знаєте і вмієте багато. Настільки багато, що цей набір готовий трансформуватися у щось якісно інше. Тому попередні умови починають тиснути. Ви відчуваєте, що звичні інструменти (навички, знання, досвід) перестали давати бажане. Ви вже так добре вмієте працювати з ними, що стає нецікаво.

Ви можете йти далі, власних сил для змін достатньо, хоча частина енергії йде на боротьбу з цим процесом. До того ж заважають стереотипи: «Знайти роботу важко», «В країні криза» і таке інше. Справжні бажання конфліктують з правилами та нормами звичного середовища.

По суті, професійна криза робить вас схожим на підлітка, який бунтує або знаходиться в апатії.

Види професійної кризи

Мені подобається моя робота, але не подобаються інструменти.  Наприклад, мені подобається бути аналітиком, але мені стало нудно це робити так, як я звик. Допоможе розширення набору інструментів, заглиблення в проблематику. Потрібно взяти більше відповідальності, розв’язати проблему на іншому рівні, перейти на інший проєкт тощо.

Мені подобається робота, але не подобаються її масштаби. Допоможе вища посада, складніші завдання, інші ринки, партнери.

Мені не подобається моя професія. Це найглибша професійна криза. Важливо чесно знайти відповідь на питання «Що я хочу отримувати від роботи?» Проблема в тому, що найчастіше ми не знаємо, де може бути те, чого ми хочемо, бо  маємо мало інформації про професії взагалі. Потрібно стати дослідником, шукати та «дегустувати» нове.

Крок перший: починаємо шукати вихід з кризи  

Спочатку потрібно остаточно зрозуміти: «перетерпіти» кризу — не вихід!  Якщо дослухатися до голосу у своїй голові, що каже: «всі так живуть, і нічого», «треба потерпіти», «треба більше старатись», «я мушу», «у мене не вийде», «роботи немає» — на вас чекає вигорання.

Професійне вигорання — це наслідок професійної кризи, і це набагато складніше, ніж криза. Краще до цього не доводити: ігнорувати свій дискомфорт дуже шкідливо.

А тепер спробуйте з’ясувати, що саме дратує вас в роботі, від чого ви найбільше стомлюєтесь. Офіс з маленькими вікнами, холод, спека? Вам не дякують за роботу, затримують зарплату? Важко добиратися до офісу двома видами транспорту, ходити на наради? Подумайте, чи зникне проблема, якщо прибрати ці фактори. Також важливо розібратися, де знаходиться ваша увага і чому. Дуже часто буває, що людина робить не свою роботу, а колеги, або її увага дома з дитиною, у справах ближніх.

До речі, лінь — перша ознака того, що ви зайняті не тим. Якщо стало лінь робити те, що раніше ви робили з задоволенням, потрібно зрозуміти, чому це сталося. Закінчився ресурс? Вам погано поставили завдання? Якщо знаєте причину, ви можете з цим щось робити.

Половина шляху до успіху — визнання кризи та її серйозності. Боротися з кризою не треба, її треба прожити! Дивіться чесно на те, що з вами відбувається. Не треба придушувати почуття, на це йде дуже багато енергії й сил.

Якщо ви визнали, що криза є, перш ніж почати діяти, важливо відпочити. Страждання на роботі — це важко. Щоб вийти на якісно новий рівень, потрібні нові сили та ресурси. Ви мусите знайти відповідь на питання «чого я хочу?», а коли є втома, це неможливо. Втомлена людина хоче лише відпочивати! Після відпочинку у вас вже будуть сили для пошуку своїх справжніх бажань.

Крок другий: шукаємо своє покликання

Так, ви маєте право на бажання! Збагнути це буває дуже непросто. Наші бажання здаються нам чимось надважким, хоча насправді це не так. Не забувайте — у вас є здібності й амбіції на все, чого ви хочете! Часто достатньо подивитися на те, що ви робите для себе або кожен день, щоб побачити, чим можна займатися далі. Цей пошук — особиста робота кожного.

Вивчайте себе — вам важливо знати, від чого ви отримуєте задоволення, що вас радує. І обов’язково знайдіть людей (рідних, близьких), які вас підтримають у складні моменти.

Професійна криза — це надзвичайно цікавий момент. Звичайно, не тоді, коли сильно боляче. Спочатку треба знизити рівень дискомфорту, відпочити, накопичити ресурс, а тоді починати досліджувати себе і нові території. Якщо ви не знаєте, чим хочете займатися, шукайте професії за межами свого звичного кола спілкування.

Вправа 1. Опишіть один робочий день своєї мрії. Забудьте про раціональні обмеження. Маленьке есе — хто поряд з вами, де працюєте, що бачите навколо, з пробудження і до кінця дня. Що вас надихає, радує?  Який спосіб життя має принести вам ваша мрія? Може, просто хтось сказав, що це престижно? Потреби й мрії мають бути ваші, тоді знайдуться можливості їх досягати.

Вправа 2.  Сядьте і запишіть все, що для вас важливо. Це має бути список з 20-25 пунктів, які далі потрібно згрупувати та обрати три основні. Замисліться, що з цього ви вже отримуєте на тій роботі, що є зараз. Чого вам  бракує? Чи точно ВАМ цього бракує, може це оточення підказує, що ви маєте цього хотіти? Зазвичай за нашими бажаннями щось стоїть. Що саме? Для чого вони вам? Де і як це взяти?

Вправа 3. Складіть список того, що ви вмієте робити, що знаєте. Які ваші особисті якості яскраво проявляються в роботі? У вас є набір навичок, які вам точно знадобляться. Випишіть все! Іноді це дуже важко зробити. В такому випадку можна звернутися до людей, з якими ви працювали, попросити їх розказати про ваші навички.

Вправа 4. Занотуйте все, чого вам бракує. А також спосіб, в який це можна виправити. Вам допоможуть курси, онлайн-ресурси, інститут менторства. Будьте обачливі, перевіряйте та шукайте відгуки.

Пошук нового в житті часто відбувається методом проб і помилок. Якісь варіанти не спрацюють, але це не є витраченим часом. Читайте про нову діяльність, знайдіть професійні групи в фейсбуці, подивитися кіно, де добре змальована внутрішня кухня справи. Зробіть один-два маленьких, безпечних кроки, які дадуть уявлення про професію. Це може бути стажування, волонтерство, допомога друзям.

Спілкуйтеся з професіоналами, яким довіряєте, а також з тими, хто недавно успішно пережив професійну кризу. Якщо знайдеться така людина — це величезний подарунок.  

Це важливо!

• Не робіть різкі, необдумані кроки. Не потрібно одразу звільнятися та з головою пірнати в нове. Пробуйте потроху.
• Не слухайте тих, хто вас демотивує. Бо багато людей кажуть, що роботу не треба міняти, бо самі колись не змогли зробити це.
• Підтримка важлива! Шукайте когось, хто вислухає, порадіє з вами чи поплаче.

Будьте готові, що складнощі будуть, це нормально. Професійна криза — тривалий процес, дайте собі час. Обов’язково хваліть себе за кожен маленький крок, святкуйте свої успіхи. Переглядайте свої цілі та завжди дослухайтеся до своїх бажань.

Читайте також

Горіть, та не вигорайте: як виявити і попередити емоційне вигорання на роботі?

Як я зробила 50 тестових завдань за пів року і знайшла себе

«Я — поганий спеціаліст»: що робити із сумнівами у своїй професійності?