Вплив мобілізації на ринок праці в Україні: виклики, адаптація та прогнози на 2025 рік

Війна — каталізатор масштабних трансформацій, зокрема на ринку праці. Кадровий дефіцит в Україні, який у 2024 році сягнув 30%, змінює структуру зайнятості та підходи до рекрутингу, змушуючи бізнеси швидко адаптуватися до нестабільних умов. Однією з ключових причин цих змін є мобілізація. Як вона вплине на український ринок праці найближчим часом, розбирається Олена Куцоконь, керівниця відділу рекрутингу компанії Smart Solutions.

Вплив мобілізації на ринок праці в Україні

За оцінками Національного банку України, чисельність робочої сили у віковій групі 15-70 років на початок 2024 року скоротилася більш ніж на чверть проти 2021 року. Здебільшого це зумовлено виїздом жінок до інших країн, а також масовою мобілізацією. За даними Європейської Бізнес Асоціації, в лавах ЗСУ наразі перебувають до 20% працівників, які раніше займали цивільні посади в компаніях. 

Як це вплинуло на ринок праці?

• Війна створила дисбаланс на ринку праці. Дефіцит чоловіків у багатьох галузях (будівництво, логістика, промисловість, виробництво тощо) поєднався з попитом на нові актуальні професії, зокрема в секторі безпеки та оборони, охорони здоровʼя, інформаційних технологій тощо. 
• Значна кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО) була змушена переїхати в більш безпечні регіони, які мають обмежену кількість робочих місць для різних спеціальностей. Відповідно є значна невідповідність між попитом працедавців і пропозиціями потенційних працівників. У відповідь на ці зміни спостерігається тенденція до розширення географічних меж пошуку, як серед працівників, так і серед роботодавців.

Які фахівці мають зараз найбільший попит

Війна змусила багатьох роботодавців переглянути свої вимоги до кандидатів. В умовах нестачі кадрів усе частіше можна побачити, як жінки обіймають традиційно «чоловічі» посади. Це стосується не лише технічних або робітничих спеціальностей (будівельники, електромонтери, слюсарі та водії), а й управлінських ролей. 

Також спостерігається зростання попиту на фахівців таких галузей:

• сфера оборони та безпеки — оскільки обороноздатність країни є беззаперечним пріоритетом, неминуче збільшилася потреба у військових спеціалістах: техніках, інженерах, операторах різних видів зброї, інструкторах для навчання новобранців, спеціалістів із виробництва озброєння тощо;
• IT та кібербезпека — зростає актуальність спеціалістів, здатних захищати державні та приватні системи від хакерських атак; 
• логістика та транспорт — у цих галузях особливо актуальні водії та працівники складів, які відповідають за ефективність критичних процесів;
• медицина — значна частина медичного персоналу була мобілізована або виїхала у гарячі точки, що призвело до гострої нестачі кадрів у тилу, тому є підвищений попит на лікарів, медсестер, парамедиків, фахівців психологічної підтримки, реабілітологів, фізіотерапевтів та інших спеціалістів;
• гуманітарна допомога — через високий попит з боку благодійних організацій та громадських об’єднань зросла потреба в соціальних працівниках, волонтерах, працівниках міжнародних організацій та координаторах гуманітарних програм;
• відновлення інфраструктури — спостерігається нестача будівельників, інженерів, фахівців із ремонту та відновлення житлових і промислових обʼєктів;  
• аграрна сфера — зростає попит на фермерів, агрономів, спеціалістів із сільськогосподарської техніки, а також агрохіміків і агроінженерів;
• комунікації та PR — для ефективної комунікації та протидії дезінформації необхідна велика кількість журналістів, аналітиків, контент-спеціалістів тощо. 

Отже, значна частка попиту нині зосереджена на сферах, пов’язаних з обороною, гуманітарною допомогою та відновленням країни. Водночас зберігається потреба в фахівцях, які забезпечують функціонування цивільної економіки та технологічний прогрес. Цей баланс демонструє, що ринок праці в Україні адаптується до нових реалій, зберігаючи при цьому перспективи для розвитку в різних напрямах. 

Як компанії адаптуються до нестачі персоналу

Баланс сил на ринку праці змістився в бік кандидатів. Компанії опинилися в ситуації, коли їм доводиться конкурувати за найкращих спеціалістів і переглядати свої підходи до управління персоналом.

Одні підприємства віддають перевагу покращенню умов праці та залучення персоналу. Наприклад, активно впроваджують гнучкий графік і гібридні форми співпраці, щоб задовольнити потреби співробітників і підвищити їхню лояльність. Інвестують у навчання та розвиток, створюють програми реінтеграції, фінансової підтримки, психологічної допомоги для ветеранів і мобілізованих.

Водночас інші компанії обирають стратегію оптимізації наявних процесів. Вони перерозподіляють обов’язки серед працівників у штаті, щоб забезпечити безперервність бізнесу. Йдеться про тимчасове збільшення робочого навантаження або перекваліфікацію персоналу для виконання додаткових завдань. Крім того, підприємства скорочують непрофільні напрями, малоприбуткові проєкти та автоматизують окремі сегменти, зменшуючи залежність від людського фактора.

Частина організацій фокусується на більшій варіативності співпраці: винаймає тимчасових працівників для швидкого реагування на зміни попиту та покриття пікових навантажень або ж залучає іноземців чи фрилансерів.

Вибір стратегії залежить від галузі та можливостей конкретних компаній.

Як змінився попит на дистанційну роботу під час війни

З початком повномасштабної війни попит на дистанційну роботу різко зріс через необхідність релокації працівників у безпечніші регіони або за кордон. Це стало ідеальним варіантом для тих, хто не може повернутися на своє попереднє місце праці, але прагне продовжувати свою діяльність.

Через активні бойові дії чимало підприємств також були змушені змінити своє розташування. Щоб утримати співробітників та підтримувати ефективність бізнес-процесів, роботодавці були змушені адаптувати свої операційні моделі до нових реалій.

Найбільший попит на дистанційну роботу спостерігається у таких сферах: IT, маркетинг,  комунікації, фінансовий облік, податкове планування та аудит, онлайн-навчання та репетиторство, консалтинг, креативні індустрії (дизайн, відеомонтаж тощо) та психологія.

Які виклики стоять перед рекрутерами в умовах мобілізації

1. Істотно скоротилася кількість доступних спеціалістів, здатних працювати в традиційному форматі — на місцях.
2. Багато компаній перемістили свої офіси та виробництва на захід України, що створило труднощі для працівників, які не мають можливості переїхати разом із компанією або працювати віддалено.
3. Еміграція значної частини працездатного населення, зокрема жінок із дітьми, загострила конкуренцію за кадри між українськими компаніями та міжнародними роботодавцями.
4. Багато працівників і професій стали менш затребуваними, що спонукає їх шукати можливості для перекваліфікації. 
5. Через збільшення кількості ВПО зʼявилася потреба в додаткових програмах підтримки та працевлаштування.
6. Багато невеликих компаній скоротили чи заморозили набір працівників через економічні труднощі.
7. Зріс попит на працівників із навичками кризового менеджменту, цифрових технологій та адаптивності, що ускладнило їх пошук.
8. Підвищилися витрати на залучення талантів, включно з бюджетами на рекрутинг. Окрім того, компанії змушені конкурувати за обмежену кількість кваліфікованих працівників, пропонуючи вищі зарплати та додаткові бенефіти й бонуси.

Адаптація до цих змін є критично важливою для забезпечення стабільності як для працівників, так і для бізнесу.

Як змінилися підходи до рекрутингу та підбору кадрів

• Процеси співбесід, відбору та адаптації нових працівників перейшли в онлайн-формат. Використання відеоінтерв’ю та автоматизованих систем управління рекрутингом стали звичною практикою.
• Щоб встигати за швидкими темпами ринку та не втрачати потенційних кандидатів, компанії змушені приймати кадрові рішення набагато оперативніше, скорочуючи процедури відбору та прискорюючи цикли найму. 
• Сьогодні рекрутери все більше цінують у кандидатах не лише hard skills, а й добре розвинені soft skills, такі як стресостійкість, гнучкість та адаптивність до змін.
• Найбільший попит мають співробітники, здатні виконувати різноманітні завдання або швидко освоювати нові навички, закриваючи в такий спосіб кілька потреб бізнесу одночасно.
• У відповідь на економічну нестабільність та ризики, пов’язані з мобілізацією, рекрутери все частіше вдаються до практики укладання короткострокових трудових договорів для виконання окремих проєктів або завдань. З кожним роком актуальність тимчасового найму лише посилюється. 
• Рекрутери зобовʼязані стежити за новинами у законодавстві, що стосуються мобілізації, захисту прав працівників та забезпечення робочих місць для мобілізованих.

Галузеві виклики на ринку праці в умовах мобілізації

У боротьбі за найкращих фахівців компанії активно використовують такі інструменти, як підвищення заробітних плат, розширення соціальних пакетів, впровадження гнучкого графіка та інших бенефітів. Часто можна почути про ситуації, коли кандидат отримує офер, але в останній момент вирішує приєднатися до іншої компанії, оскільки там йому запропонували кращі умови.

Дефіцит кваліфікованих фахівців змушує компанії переглядати традиційні підходи до найму. Все частіше роботодавці надають шанс на розвиток молодим спеціалістам та працівникам з інших галузей, що свідчить про формування нових стандартів на ринку праці. У такий спосіб конкуренція зростає не лише між компаніями, але й між цілими галузями, які борються за обмежений пул талантів.

Регіональні особливості впливу мобілізації на ринок праці 

Географічне розташування регіону відносно зони бойових дій визначає його економічну ситуацію та відповідно стан ринку праці. Кількість обстрілів, руйнування інфраструктури та міграція населення створюють різні виклики для працівників і роботодавців у різних частинах країни.

Східні регіони, опинившись в епіцентрі бойових дій, зазнали найбільших економічних втрат. Місцевий бізнес стикається з безпрецедентними викликами: від руйнування виробничих потужностей до гострого дефіциту кваліфікованих кадрів. Багато підприємств змушені приймати складні рішення щодо збереження бізнесу та переміщення його в інші регіони.

Водночас на заході та в центральній частині країни навпаки спостерігається збільшення кількості вакансій та приплив робочої сили завдяки внутрішнім переселенцям та відкриттю нових виробничих ліній. Зокрема, Львівщина, Закарпаття та Київщина прийняли значну кількість ВПО, що посилило конкуренцію за робочі місця, особливо у сферах, що не потребують високої кваліфікації. Підвищений попит на житло та базові послуги створив нові можливості для бізнесу, стимулюючи появу додаткових робочих місць у цих регіонах.

Великим містам і промисловим регіонам (Львів, Дніпро, Одеса) особливо бракує кваліфікованих кадрів через мобілізацію. Проте вони залишаються найбільш економічно активними та мають більше можливостей для автоматизації та покращення умов праці, що стимулює зростання зарплат і пропозицій.

Як знизити негативний вплив мобілізації на ринок праці

Щоб мінімізувати негативний вплив мобілізації на ринок праці, потрібен комплексний підхід. З одного боку, держава має підтримувати перепідготовку кадрів, щоб швидко заповнювати вакансії. З іншого — роботодавці мають зосередитися на створенні сприятливих умов для своїх працівників, щоб зберегти наявні кадри.

Обмін інформацією про потреби в спеціалістах, коригування програм у профільних навчальних закладах, спільні програми перепрофілювання, підтримка ініціатив з адаптації, менторських програм, створення консультаційних центрів, стимулювання гнучких форм зайнятості — усе це допоможе зменшити кризу на ринку праці та сприятиме розвитку економіки у складні часи.

Майбутнє ринку праці в Україні: прогнози 

Міністерство Економіки України прогнозує значне зростання попиту на фахівців у середньостроковій перспективі, особливо на робітничі спеціальності в промисловості та будівництві.

Зокрема, у 2025 році очікується збільшення загальної потреби в робочій силі до 542 тис. осіб. З них майже 140 тис. осіб планується залучити у промисловість, ще понад 130 тис. осіб — у будівництво. Це зростання зумовлене потребою у відновленні інфраструктури та підтримці економічної діяльності України. Прогнозується, що до 2027 року кількість робітників у цих галузях лише зростатиме.

Паралельно зі зростанням попиту на робітничі спеціальності посилиться тенденція до дистанційної роботи, особливо в таких сферах, як IT, консалтинг і обслуговування, оскільки компанії прагнуть зменшити залежність від фізичної присутності співробітників.

Мобілізація залишатиметься важливим чинником, який впливатиме на кадровий дефіцит у різних сферах. Це змусить роботодавців активніше конкурувати за кваліфікованих працівників, пропонуючи більш вигідні умови праці, вищі зарплати та можливості для професійного розвитку.

Також слід очікувати розширення можливостей для міжгалузевого переходу, що дозволить працівникам із суміжних сфер знаходити нову роботу. Урядові ініціативи з перепідготовки кадрів та залучення іноземних інвестицій також сприятимуть відновленню ринку праці й підтримці бізнесу.

Читайте також

Що буде з ринком праці та які професії матимуть попит у майбутньому? Прогнози рекрутерів

Акцент на «‎тут і зараз»‎: як війна змінила роль і функції HR

Курси, гранти, реабілітація: добірка можливостей для ветеранів (оновлюється)