Я неідеальний! Що робити з «неврозом успішності» та як навчитися визнавати свої недоліки?

Почуття сорому через свою неідеальність заважає нам оцінювати себе за реальними заслугами, користуватися новими можливостями, ризикувати, помилятися і рухатися вперед. Як боротися з неврозом успішності та визнавати свої недоліки, розповідає Ганна Різниченко, фахівчиня із профорієнтації дорослих та підлітків.

Facebook та Instagram роблять із нас супергероїв. Ми щодня бачимо, як хтось досягає вершини, живе на Балі та мандрує світом. Але за всіма цими постами стоїть насамперед людина. А люди сумують, помиляються, наступають на граблі. Просто не кажуть про це.

Пам’ятаєте сумнозвісну фразу: «Якщо ти такий розумний, то чому ж такий… бідний / некрасивий / незаміжня (не одружений) / без свого бізнесу / не став президентом / не заробив мільйон / підставити своє»?

Одна з причин, яка суттєво отруює нам життя роками — почуття сорому через свою неідеальність, або так званий синдром самозванця.

Успішні люди часто приписують свої досягнення волі випадку чи тому, що до них добре ставляться. Але не пов’язують їх зі своїм інтелектом. Ще й бояться, що всі дізнаються про те, що насправді вони не такі вже ідеальні.

Що це за почуття та як з ним працювати?

Основні симптоми:

• Перфекціонізм (робимо або ідеально, або ніяк).
• Відкладання справ на потім або виконання їх в останній момент.
• Перепрацювання (коли людина витрачає на підготовку будь-якого завдання дуже багато часу). Пам’ятаєте зубріння ночами перед іспитом? Чи безсонні ночі перед важливим проєктом? Ось, це саме воно 🙂
• Знецінення своїх інтелектуальних здібностей. «Мені пощастило», «Опинився у потрібному місці у потрібний час», «Так зірки зійшлися» тощо.
• Бажання бути ідеальним.
• Страх розпочинати нові справи (будь-які).
• Відмова від можливостей (професійних та особистих).
• Страх провалу та невдачі.
• Страх, що інші дізнаються, що ви неідеальні.
• Почуття самозванця і страх, що вас ось-ось викриють.

Основне відчуття

Я-ідеальний, який є всередині мене, не відповідає Я-реальному. Найстрашніше — що про це дізнається хтось, крім мене.

Сором завжди виявляється при другій людині. Наодинці із собою ми його не відчуваємо. Ми боїмося, що інші засудять нас за неідеальність («А король голий!»).

У стані сорому нам хочеться провалитися під землю, сховатись, зникнути, піти. І ми це й робимо, відмовляючись від кар’єрних можливостей, підвищення, створення особистого бізнесу, стосунків та багато іншого.

Як і коли з’являється?

Усі ми родом із дитинства, і цей «невроз успішності» — звідти ж. Часто його формують батьки, які критикують або знецінюють. Наприклад, ви показували мамі малюнок, а вона казала вам: «Непогано, але ти можеш краще, намагайся». Або починали готувати, а вас виганяли зі словами: «Іди звідси. Після тебе все переробляти, і кухня брудна»…

Як розвивається?

Спочатку людина має важливу справу, і вона…

1 варіант: відкладає виконання до останнього та не робить. Або ж ночами не спить, щоб встигнути закінчити проєкт за час, що залишився.

2 варіант: ставить життя на паузу і весь час витрачає виконання завдання (дуже добре пам’ятаю це по собі: під час сесії я відмовлялася від усього і викреслювала місяць з життя, щоб тільки підготуватися до іспитів).

Зрештою, знеможена людина закінчує завдання. Отримує похвалу. ЇЇ трохи попускає, але через деякий час на носі новий проєкт, і людина знову жахається. Цикл самозванця розгортається з новою силою.

Що ще цікаво: багато хто асоціює успіх із надтитанічними зусиллями й часто відмовляється від можливостей, аби не викреслювати зі свого життя дні, необхідні для підготовки проєкту.

Що ж робити?

1. Визнати, що ви відчуваєте сором.
2. Визначити, як це відчуття проявляється, тобто як розгортається ваш цикл поведінки самозванця.
3. Відстежити, які думки виникають у цей момент (чиїми словами говорить ваш внутрішній голос).
4. Зменшити планку вимог себе.
5. Знайти оточення, що підтримує, у якому ми можемо максимально бути собою.
6. Знайти способи самовідновлення (спорт, тренування у залі, йога, медитація, танці — щось, що вас розслабляє).
7. Зняти маску самозванця.
8. Щоразу приймаючи рішення — думати, як у цій ситуації вчинить впевнена у собі людина.
9. Працювати зі своєю самооцінкою.

Час відмовитися від ролі суперлюдини!

Соцмережі показують нам ідеальних людей. Здається, що у світі все легко, просто, зрозуміло, і всі займаються улюбленою справою. Але засмучу вас: навіть найуспішніші люди лажають. Забувають, збиваються, але зрештою справляються.

Дуже страшно зізнатися собі та оточенню у своїй неідеальності. Ми боїмося, що інші засудять нас. Паралізуючи, почуття сорому не дозволяє нам жити на всі 100%. Воно змушує нас ховатися замість того, щоб сміливо оцінювати себе за реальними заслугами. Заважає користуватися кар’єрними можливостями, говорити «так» новим проєктам і відносинам.

Я не вперше стикаюся з цим станом і працюю з ним постійно. Мені було вкрай складно відмовитися від прагнення бути найкращою скрізь та грати роль супержінки.

Мені довелося зізнатися самій собі, а потім і іншим, що:

• я не вмію працювати з технікою. Будь-який прилад ламається, коли я до нього наближаюся;
• я не вмію готувати. І якби мене не годував мій чоловік, я харчувалася б консервами та кашами швидкого приготування;
• я ненавиджу прибирання та все, що з цим пов’язано;
• я дуже нетерпляча і хочу все і відразу;
• перед важливими подіями в мене німіють руки по лікоть. Але я масажую долоні, намагаючись повернути їм чутливість, переступаю через себе і проводжу захід;
• одного разу на важливих переговорах я почала заїкатися (щоб ви розуміли, такого ніколи в мене не було). Я попросила склянку води, сказала, що переживаю, і зрештою підписала договір.

Видихаймо та любімо себе різними. Щасливими та сумними. Розумними та нетямущими. Красивими та втомленими. Похнюпленими та роздратованими. Розгубленими та злими. Дозвольте собі бути живими!

Читайте також

Комплекс відмінника: коли прагнення бути найкращим заважає жити

Як досягати успіху, докладаючи мінімум зусиль: 10 заповідей есенціаліста

Як стати продуктивнішим і водночас не нашкодити собі? Практичні поради