Засиділась у мідлах: про зону кар’єрного комфорту та як з неї вийти

Зона комфорту тому так і називається, що з неї ніхто не поспішає виходити. Але надто довге перебування в затишному кар’єрному середовищі може бути небезпечне. Чим саме та як знайти вихід? Про це на одній із зустрічей проєкту DEVCHATA розповіла Full-stack .NET Developer та Team Lead у Zwapgrid, dedicated команді в IT-компанії Beetroot Катерина Зоріна.

 
Як я засиділась у мідлах

Коли починаємо нову справу, і вона дуже подобається, ми відчуваємо драйв: розвиваємось, вчимося, відкриваємо щось нове. Але тримати такий темп весь час неможливо, і в якийсь момент ми несвідомо знаходимо точку, де можна перепочити. Саме тут на нас чатує небезпека: є ризик затриматись у цій точці на роки. Адже зона комфорту має властивість непомітно «засмоктувати».

Beetroot
Київ , Україна

Beetroot

Шведсько-українська ІТ-компанія, яка створює команди розробників і дизайнерів для клієнтів по всьому світу.

К-сть фахівців: 600

Київ, Україна

Наприклад, я дуже швидко дісталася рівня middle, але потім щось пішло не за планом. Я вже 4 роки працювала на позиції і відчула, що рівень знань та завдань не росте, залишається сталим, а сили для росту ще точно є.

Це не означає, що як тільки комфортне, загалом, становище перестало влаштовувати, треба одразу шукати нову роботу або нове шалене хобі. Думки про невдоволеність — лише сигнал, що час проаналізувати ситуацію.

Найголовніше — це власноруч не загнати себе у стагнацію. Так буває, коли усвідомлюємо, що готові рухатись далі, але не хочеться нічого змінювати. Якщо самі думки про зміни псують настрій, це означає лише одне: ми самі уповільнюємо власний розвиток. Така реакція — захист від стресу, спричиненого можливими змінами.

Але важливо пам’ятати: насправді ми завжди рухаємось від точки комфорту до наступної точки комфорту.

Не можна просто так взяти і вийти з зони комфорту: чому?

Мотиваційні книжки часто закликають: «Візьми та зроби! Подивись на мене, я ж зміг!». Звучить так, ніби «взяти та зробити» — просто. Насправді за цими двома словами —  величезний обсяг роботи й купа хибних кроків. Ось найпоширеніші, на мою думку, помилки та страхи, що перешкоджають розвитку і змушують триматися зони комфорту.

1. Нереалістичні цілі

Тверезо оцінити свій рівень знань — перший крок до уникнення стресу. Не соромтесь бути «вічними студентами», адже не знати чогось — нормально. Часто, щоб змінити своє життя, люди хапаються навіть за ті можливості, що їм не підходять, і ставлять собі надто складні або неоднозначні цілі. Це шлях до розчарування у собі.

Якщо ви обрали навчальний курс і відчуваєте, що він заскладний, ліпше взяти курс меншої складності та поступово розвиватися. Планувати свій розвиток можливо лише від фактичного рівня знань та навичок, але маленькими кроками можна досягти великої мети.

2. Страх пробувати щось нове

Буває, ми недооцінюємо власні можливості, тому боїмося навіть пробувати щось нове, адже від початку налаштовані негативно: «Як все складно, я цього не зможу!». Під негативний досвід подекуди маскуються лінощі, відсутність сил.

Щоб рухатись далі, спробуйте подивитись на нові складні завдання під іншим кутом. Замість «я не впораюсь» скажіть собі: «Так-так, це щось новеньке. Треба розібратися!». Адже це виклик, який несе з собою корисний та цікавий досвід.

3. Страх втратити авторитет в очах колег

Одна з найсумніших помилок — думати про те, що подумають інші. Нерідко ми хибно оцінюємо ставлення колег, і це може викликати страх перед змінами. «А якщо я не впораюсь, і всі це побачать?» — думаємо ми. Але колеги навпаки можуть захоплюватися вашою здатністю розвиватися, пробувати щось нове, здобувати досвід — просто мало говорять про це вголос. Вони навіть можуть брати з вас приклад (а ви й не знатимете!).

4. Страх підвести команду

Якщо ви боїтесь підставити команду через свої помилки початківця, розмова — найкраще рішення. Повірте, ніхто не народжується шанованим професором чи успішним президентом компанії, всі припускаються помилок. Поговоріть зі своїми колегами і попередьте, що для вас важливо розвиватися, але зараз вам потрібна підтримка і допомога. Обговоріть ризики — це дійсно допомагає почуватися більш впевнено і уникнути непорозумінь з колегами.

5. Вплив токсичних людей

Що робити з людьми, які точно знають, що «нічого не вийде і за це краще не братися»? Такі люди будуть завжди. Та важливо концентруватися на собі та колегах, які дають корисні поради, а не безпідставну критику. Або ж знайдіть людину в компанії, яка допоможе зрозуміти, в якому напрямку рухатися.

Класно знайти свого ментора, а коли ти middle, то це буде нескладно.

Вихід — там =>

Почніть з реальної оцінки справ та плану дій у сферах, де хочете перейти на новий етап. Тоді з абстрактної ідеї почне вимальовуватись інструкція розвитку. Як начаклувати собі такий план?

Для початку визначте конкретну і досяжну мету. «Вийти із зони комфорту», «почати щось нове», — не дуже чіткі цілі, еге ж? Мету треба конкретизувати: «дорости до рівня senior-розробника та працювати на цій позиції», «пройти курси з ораторського мистецтва, щоб виступати перед людьми без дрижаків у колінцях» тощо.

Подумайте, де ви зараз і де б хотіли опинитися завтра. Бажано не плутати плани розвитку у роботі, хобі та родині — для кожної сфери план має бути свій. Ну а далі найцікавіше:

➡  Складіть перелік сфер життя і для кожної випишіть пункти «я хочу бути / вміти».

➡  Оцініть свій рівень і пропишіть, чому вам потрібно його підвищити та як саме. Наприклад: «Хочу покращити рівень володіння англійською, щоб пройти співбесіду та отримати роботу в отій крутій компанії. А для цього потрібен рівень знання мови upper-intermediate».

➡  Визначте, в яких сферах ви готові просто зараз почати змінюватись, а в чому варто дати собі час. Наприклад, поряд з вами — колеги, рівня яких ви хочете досягти. Чи готові ви брати більш відповідальні завдання?

➡  Відстежуйте власні успіхи. Пригадайте, що ви знали та робили два роки тому, а яким багажем знань володієте сьогодні? Нічогенько, правда? Або ж після двох місяців курсу перевірте власний прогрес — ви здивуєтеся! Це допоможе не занепадати духом і контролювати свій ріст.

І на десерт — мій особистий корисний інсайт: якщо відчуваєте в собі сили, не бійтеся спробувати, поговорити з наставником про подальший план. Головне — не мовчати!

Коли ми постійно відчуваємо невдоволення, можемо перекидати негатив на інших. Не треба так. Краще вчасно обговорити з ментором проблему, ніж зриватися на колегах. Не намагайтеся бути машинами. Прислухайтеся до себе, визначайте, що вам потрібно, і рухайтеся до мети… У комфортному темпі 🙂

Читайте також

Як не облажатися з резюме, супровідним листом і співбесідою

Як я опанувала нову професію з нуля та знайшла роботу в топовій креативній агенції

Від білки до равлика: як уповільнитися й не нашкодити кар’єрі