Як позбутися роботи за 10 днів: оригінальні способи нашкодити кар’єрі

Набридло ходити кожен день в офіс? Вже не можете бачити остогидлих колег? Шеф приходить у страшних снах і несамовито волає «переробити на вчора!»? Псс, ми знаємо, як вам допомогти. Лише 5 простих кроків — і вуаля! — ви щаслива безробітна людина без жодних зобов’язань!

Якщо ж серйозно — скільки б ви не працювали і який би позитивний імідж не заробили, завжди є шанс вщент зруйнувати репутацію своїми діями й довести ситуацію навіть до звільнення. Тож тримайте шкідливі поради від психологині, кар’єрної консультантки та HRG Unis Марії Конарової і вирішуйте самостійно, чи дотримуватися їх 😉

Тут немає банальних порад на кшталт «перестаньте ходити на роботу і не відповідайте на дзвінки». Існують елегантніші способи.

«І нехай весь світ зачекає!»

Ну зізнайтеся вже — ви дуже цінний спеціаліст, і без вас на компанію чекає крах. То чом би вам не дозволити собі трішки більше, щоб усі зрозуміли, хто тут дійсно крутий? Бо якщо ви не дасте іншим зрозуміти, що з вами треба рахуватися, то ніхто цього не зробить за вас. Пора всім навколо визнати ваш авторитет!

Тож — забивайте на дедлайни, не кидайтеся до справи одразу як отримали завдання, приходьте останнім на мітинги. Вимагайте до себе уваги і ексклюзивного ставлення. Покажіть, що ви не такі, як всі, і вам потрібен індивідуальний підхід. Дайте нарешті зрозуміти іншим, як же їм усім з вами пощастило! Коротше, будьте крутим хлопцем або дівчиною — як в олдскульних американських вестернах 🙂

А насправді: вимагання до себе особливого ставлення і зриви дедлайнів не змусять інших вважати вас крутим. Вони продемонструють, що у вас погано з тайм-менеджментом і з повагою до колег. Так, інколи нам усім хочеться відчувати себе особливими. Хочеться, щоб шеф визнав вашу неабияку цінність для компанії, а колеги розказували новачкам, що ви одна із місцевих зірок. Але реноме людини, на якій усе тримається, не дає права саботувати роботу і порушувати ділову етику.

Ви завжди можете підтвердити свій статус, якщо обговорите з керівником дійсно потрібний вам привілей, на який ви заслуговуєте. Наприклад, апгрейд робочого місця, найзручніше крісло, підвищення зарплати або додатковий вихідний. Головне, щоб було за що 🙂

«But you know that you’re toxic?»

У лихий час живемо. Карантин, тотальна невизначеність, продукти подорожчали, ще й погода якась незрозуміла. Як це все тримати в собі? Як вижити, якщо не ділитись негативними думками?

Будеш носити в собі — ще й на роботі відобразиться. Тому в ніякому разі не приховуйте ваших переживань від оточуючих. Навпаки, послухають вас — і зрозуміють, що у них ще все нормально. На контрасті, так би мовити, ага.

Тобто — розказуйте погані новини, наганяйте паніку, сійте тлінь і безвихідь. Жалійтесь на сусідів, депутатів і долю-доленьку. Хай левел — це не просто жалітися, а жалітися на роботу. Згадувати, як добре було колись і як безнадійно зараз. Скаржитися, що це не робота, а суцільне знущання. Переказати свіжі чутки про відділ бухгалтерії. Посваритися з кимось, хто буде намагатися переконати вас у тому, що все не так погано. Нічого вони не розуміють, наївні.

А насправді: ніхто не любить панікерів. Так, у нас бувають моменти, коли хочеться навіть не дружньої поради, а просто поплакатися у колеги на плечі під час обідньої перерви. Але якщо це стає звичкою і розповсюджується на весь офіс — нічого доброго не виходить. Поруч із такими людьми ми відчуваємо себе виснаженими. З такими людьми не хочеться спілкуватися, їх починаєш уникати.

А якщо така людина не тільки сіє тривогу, а ще й постійно свариться з кимось і провокує конфлікти, тобто стає у буквальному смислі токсичною, отруює колектив — нерідко керівництво приймає рішення припинити співпрацю. Навіть якщо такий співробітник — професіонал своєї справи і унікальний спеціаліст. Якими б не були ваші скіли, токсичність завжди відбивається на роботі і нерідко призводить до звільнення.

«Я вся така раптова, така суперечлива!»

Оці люди, які «як відкриті книжки» — вони не цікаві. Пам’ятаєте, як десь у 14 років вам хотілось бути непередбачуваними і загадковими? Щоб всі дивилися услід і думали: «Яка цікава людина! В неї, напевно, за плечима незвичайні історії й чарівні секрети! Як же хочеться її розгадати…»

Скажете, це лише в 14 і добре? А от і ні! Будьте людиною-загадкою і зараз. Це ж так інтригує! Не відповідайте на питання прямо, давайте туманні розпливчасті відповіді, навіть якщо вони стосуються строків виконання роботи або отримання потрібної для загальної роботи інформації. Ведіть себе непередбачувано! Змінюйте настрій, здійснюйте дивні вчинки, ставте колег у незручне становище раптовими витівками. Нехай ніхто в офісі, включно з вашим шефом, не знають, чого чекати від вас наступної миті. Тримайте їх у напруженні — нехай відчують себе, як у гостросюжетному кіно!

А насправді: робота — не те місце, де треба демонструвати загадковість і створювати навколо себе ореол таємниці. Навіть якщо у житті вам хочеться бути складною людиною з особливим характером. На роботі цінують насамперед стабільність і надійність працівника.

І навіть якщо у вас творча робота, пов’язана з натхненням і музою, вміння це натхнення опанувати і працювати за будь-яких умов — це ознака професіоналізму та майстерності. Кожен керівник воліє працювати з людиною, на яку можна покластися і яка точно не підведе в найважливіший момент. Тож загадковість приваблива лише в кіно, а в житті може призводити до сумних наслідків.

«Стисни кулак, камікадзе-одинак»

Не завжди нам щастить з керівниками й взагалі правилами в організації. Тому інколи доводиться вислуховувати безглузді поради і дотримуватися непотрібних інструкцій.

Так от — геть надумані правила! Не дозволяйте іншим розказувати вам, як потрібно діяти. Якщо ви впевнені, що ви праві — слухайте інтуїцію і робіть по-своєму. Будьте одиноким камікадзе — така доля славетних воїнів.

Якщо шеф наполягає, що ви виконали завдання певним чином — не слухайте його. Якщо в компанії є регламенти щодо бізнес-процесів — ігноруйте, їх придумують люди, яким на роботі нічого робити. Якщо під час мітингу команда прийняла групове рішення, а ви з ним не згодні — не піддавайтеся владі натовпу і не втрачайте власного обличчя. Просто робіть так, як вважаєте за потрібне, і нікому не кажіть — нехай потім дізнаються про ваші таланти.

А насправді: здатність брати на себе відповідальність і ухвалювати самостійні рішення дуже важлива, особливо для управлінців. І більшість керівників дійсно високо цінують у співробітників вміння виконувати завдання, не бігаючи до шефа за схваленням кожного кроку. Але тут є важливий нюанс.

Коли в компанії існують конкретні регламенти й інструкції, то ймовірно, вони чимось викликані. Якщо керівник наполягає на виконанні завдання певним чином, є вірогідність, що він знає додаткову інформацію і має причини вимагати від вас саме таких дій. Вислухати і зробити тишком-нишком по-своєму — дуже ризикова поведінка, і ця самостійність може призвести до негативних наслідків як для самої компанії, так і для автора самодіяльності.

«Згорів сарай — гори і хата!»

Справжній самурай не має права на помилку. Ви, звичайно, не самурай, але теж не помиляєтесь, бо це ж ознака слабкості. У вашій роботі повинен завжди панувати «успішний успіх», а кар’єрний шлях поповнюватися новими досягненнями і перемогами. Треба ж потім буде щось писати в резюме і в новорічному дописі на фейсбуці.

Тому якщо так станеться, що у своїй роботі ви припуститеся помилки чи зазнаєте невдачі, то, по-перше, нікому про це не кажіть. Особливо якщо помилка пов’язана з розрахунками, аналітикою, фінансами та іншими важливими для життєдіяльності компанії моментами. Може, пронесе. Ну то й що, що це може призвести до збоїв — зате ваше добре ім’я залишиться незаплямованим.

По-друге, якщо вашу невдачу помітили — пручайтеся й відхрещуйтесь до останнього. Ні в якому разі не можна визнавати помилку, ви ж пам’ятаєте, чого це ознака? Навіть якщо вам демонструють докази — доводьте, що «ці руки нічого не брали».

Ну і по-третє, ніколи не намагайтеся виправити і переробити. Це нецікаво і нудно.

А насправді: всі роблять помилки. Не буває так, що виходить все і завжди. Вміння помітити невдачу, зізнатись у ній, зробити висновки і запропонувати рішення — це насправді показник зрілості особистості та професіоналізму. Так, не треба посипати голову попелом і плакати, що все пропало. Але проаналізувати, взяти на себе відповідальність, продумати варіанти виходу з ситуації або недопущення її у майбутньому — це сильний вчинок, який додасть вам балів навіть після невдачі.

Намагання ж приховати помилку будь-якою ціною, очікування, що все вирішиться само собою, небажання розплутувати труднощі, якщо такі виникли — все це може стати причиною швидкого й неприємного звільнення.

Так, можна запропонувати ще декілька цікавих способів — наприклад, порушувати дистанцію й етикет з колегами та клієнтами, виставляти у публічному просторі контент, який демонструє роботу компанії у негативному світлі, виносити конфіденційну інформацію й ділитися нею з конкурентами тощо. Але ми віримо, що якщо ви прийняли рішення звільнятися, ви не будете використовувати ці шкідливі поради, а навпаки, згадаєте, як точно не треба поводитися, і розстанетеся з компанією, колегами та шефом мирно, цивілізовано і без жодних втрат.

Читайте також

6 кроків, щоб пережити звільнення: поради психолога

Сам собі ворог: як не заважати власному успіху

Хвалити чи сварити: як давати зворотний зв’язок співробітникам