«Існує фінансова стеля»: журналістки про роботу на фрилансі

Фриланс приваблює свободою, work-life балансом та можливістю впливати на рівень власного заробітку. Разом з тим, фрилансери стають особливо незахищеними у кризові часи, як-то під час пандемії коронавірусу або повномасштабного вторгнення. Про пошук клієнтів, гонорари, організацію роботи та вплив війни ми поговорили з журналістками-фрилансерками. 

Матеріал підготовлено у партнерстві з Львівським медіафорумом 

«Я не беруся за тексти з неринковими гонорарами»

Валентина Шимкович, Київ

На фрилансі 5,5 років

Про перехід на фриланс та пошук клієнтів

Я вчилась на прикладній математиці, але завжди цікавилась створенням текстів. В університеті ходила на курси журналістики, а з п’ятого курсу почала працювати на DOU. Через три роки звільнилась та перейшла на фриланс. Я не розуміла, як можу далі розвиватися в редакції, та хотіла мати більше свободи у графіку та темах. 

DOU лишився моїм клієнтом, тож вже на старті мала першого замовника. Згодом з’явилися й інші. Приміром, я мала теплий контакт з редактором видання або PR-менеджером компанії, і ми домовилися про співпрацю. 

Перші місяці я не гналася за великою кількістю замовлень й насолоджувалась свободою та вільним часом. Писала в середньому дві статті на тиждень, а через рік завантаження зросло до повного. 

Моїми клієнтами часто стають представники бізнесів, у яких я беру інтерв’ю для інших видань. Вони питають, як давно я працюю журналісткою, а я розповідаю про фриланс і що можу готувати колонки й для них. На мене також виходять редактори, бо бачили мої матеріали в інших виданнях.

Про переваги та мінуси фрилансу

Найголовніший плюс фрилансу — це свобода. Я люблю працювати ввечері, а зранку добре висипатися. Якщо не маю робочих колів або жорстких дедлайнів, то можу присвятити день особистим справам. Якщо мені не подобається якась тема, я можу не брати її в роботу. Можу обирати, з якими замовниками співпрацювати, а з якими ні. 

Також іноді організовую для себе «напіввідпочинок», коли беру менше замовлень, аби відпочити або вирішити власні справи.

Як таких мінусів у фрилансі для мене немає. Хтось каже, що мінус — це відсутність постійного колективу. Але з деякими замовниками я працюю вже багато років та іноді зустрічаюсь за кавою. Також спілкуюся з іншими фрилансерами, обмінююсь досвідом та порівнюю розцінки. 

Я загалом інтроверт, тому мені такого спілкування вистачає. 

Хтось каже, що на фрилансі немає стабільності. Натомість у мене щомісяця приблизно одні й ті самі замовники, я знаю, хто скільки зазвичай замовляє текстів. Це дає змогу планувати завантаження і розуміти, скільки грошей я отримаю. 

Звісно, ризики є. Наприклад, коли почалась пандемія COVID-19 та повномасштабне вторгнення, я місяць не мала роботи. Але все поступово відновилось.

Про гонорари та стратегії підвищення

За один матеріал можна отримувати 1 500–5 000 грн, за місяць я здаю 12–16 текстів. Таким чином можна заробляти у середньому від 24 000 до 50 000 грн.

В основному я не беруся за тексти з неринковими гонорарами. Але нещодавно я приєдналась до проєкту, де пишу пости для соцмереж на історичні та соціально-політичні теми. Сам проєкт неприбутковий, але мені дуже цікаві ці теми, тому назвала утричі менший гонорар, ніж зазвичай. Я розглядаю це як щось середнє між хобі та можливістю заробити. 

Під час війни деякі замовники скоротили гонорари. Нещодавно мені запропонували за текст 1700 грн, хоч раніше платили 2500 грн. Я погодилась, оскільки для мене важливо зберегти гарні стосунки з замовником. А ситуація з гонорарами має покращитися.  

Про підвищення гонорарів легше говорити з замовниками, з якими складаються дружні стосунки. Тоді можна у неформальній бесіді запитати: «Чи можна розраховувати на підвищення? Якщо ні, то я зрозумію, але якщо так, буде чудово». Важливо подавати це як відкрите питання, а не ультиматум. Часто це спрацьовує. Якщо замовник цінує автора, то спробує знайти можливість підвищити гонорар.  

Про самоорганізацію та продуктивність 

На день планую написання однієї статті, бо це потребує великого ментального ресурсу. Так пишу тексти 3–4 дні на тиждень, решту часу займають спілкування з клієнтами та інтерв’ю. Загалом в роботі може бути до 15 текстів одночасно на різних стадіях. 

Я відстежую час роботи з допомогою трекера TMetric. Це, зокрема, допомогло побачити суттєву різницю в часі роботи над статтею з одним героєм та з трьома. Справедливо, аби ціна на останні матеріали була трохи вищою. Також трекінг допомагає не відволікатися. Раптом хочеться глянути сповіщення з соцмереж, а таймер показує, що ти попрацював всього 5 хвилин. 

Економити робочий час мені допомагає ретельна підготовка до інтерв’ю. Я помітила, що коли маю чітку структуру інтерв’ю та матеріалу, розшифровка аудіо відбувається швидше. Тоді я не розшифровую все дослівно, а тільки те, що точно використаю в тексті та навіть одразу пишу чистовик. Ще один лайфхак — розшифровувати тільки три-п’ять головних слів з речення, а повні фрази будувати вже на етапі написання. 

Коли немає настрою працювати, я відпочиваю, дивлюсь YouTube або гуляю. За пару годин відпочинку з’являється натхнення або дозрівають думки, як структурувати текст. 

Буває і таке, що настрою працювати зовсім нема. Тоді треба почати робити хоча б трошечки — текст затягує і все виходить. А навіть якщо написати кілька абзаців, наступного дня буде мотивація довести справу до кінця.

Також економить час, коли спікер надсилає письмові відповіді. Зазвичай я питаю, як буде зручніше — зідзвонитися, записати голосові чи написати. Якщо спікер обирає письмові відповіді, ми домовляємось, що потім за потреби зідзвонимося на 15 хвилин для уточнень. У такий спосіб, якщо відповіді опиняться не надто якісними та детальними, я зможу дізнатися необхідну інформацію усно.

Разом з тим, розмови з цікавими особистостями часто заряджають та надихають, тому треба зважати, що для райтера зараз в пріоритеті.  

Про стелю у фрилансі

Як я вже згадувала, за місяць я пишу 12–16 текстів. Більше не можу фізично, тому в заробітку існує певна стеля. Якщо намагатимусь писати більше, буде накопичуватися втома, яка призведе до вигорання. Одне з можливих рішень — ставати підприємцем та відкривати агентство. Я думала про це, але мені цікавіше писати, ніж ставати на шлях менеджера. Тому я ставлюся до цієї «фінансової стелі» як до даності. 

Поради журналістам, які хочуть перейти на фриланс

• Продумайте, скільки днів на тиждень ви готові працювати;
• прорахуйте, скільки текстів встигатимете писати;
• візьміть середню ціну на ринку та порахуйте заробіток на місяць.

Якщо ця сума для вас прийнятна, то можна займатися фрилансом. Якщо ні, краще обрати щось інше. 

«Важливо горіти тим, що ти робиш»

Тетяна Гонченко, Київ

На фрилансі майже 5 років

Про перехід на фриланс і пошук клієнтів

Я працюю в журналістиці майже 15 років. Очолювала в Запоріжжі новинний сайт, а потім переїхала в Київ. Працювала редакторкою в блозі Yakaboo, потім в «Бабелі». Все здавалось не таким, як треба: дорога в офіс забирала багато часу, додому поверталась пізно й вже нічого не хотілося. Врешті я звільнилася, та вирішила попрацювати на фрилансі, бо всі ці роки потроху підробляла для різних видань.

З переляку написала кільком знайомим редакторам, що я перейшла на фриланс та готова брати тексти. Всі семеро відгукнулися, але в результаті попрацювала тільки з одним, який дав готові теми. Вигадувати тему — великий шмат роботи, і добре, якщо є можливість працювати одразу за брифом. 

В перший же місяць фрилансу я заробила стільки ж, скільки заробляла в штаті. І навіщо тоді шукати офісну роботу? Поступово до мене почали звертатися інші замовники, які бачили мої тексти. Так роботи з’являлось все більше.

Загалом, якщо  у фрилансера прокачаний особистий бренд, будуть і замовлення, і гроші, і будь-яка допомога. В мене не було стратегії розвитку свого бренду, я просто дуже люблю вести соцмережі — розповідати про фриланс, ділитися жартами про дитину та замальовками з життя. Мені здається, важливо постити не тільки про роботу, а бути для читачів живою людиною. 

Також я завела два Telegram-канали: про книжки та про фриланс. Важливо горіти тим, що ти робиш. 

Я горю фрилансом, скрізь про це пишу, і це додає людям бажання замовити у мене текст.  

Telegram-канал про фриланс дав ще цікавий профіт: навколо нього сформувалося маленьке ком’юніті райтерів та комунікаційників. Вже два рази я проводила зустрічі в Києві, і це було мегакласно. 

Про переваги та мінуси фрилансу 

Серед переваг фрилансу — можливість паралельно запускати свої проєкти. Наприклад, я зараз пишу книжку про фриланс. Якби я працювала в штаті, на це не лишалося б сил та часу. 

Серед мінусів — відсутність наставника. Так, я нікому не звітую про роботу, але і не отримую якісний фідбек та поради. Я часто питаю замовників, чи сподобався їм текст. Навіть якщо сама розумію, що він класний, важливо, щоб це сказав хтось інший. Загалом йти на фриланс варто вже сформованим журналістом та редактором, оскільки професійно розвиватися самостійно важко. 

Ще один мінус — незахищеність. Якщо я йду у відпустку або хворію, вся робота зупиняється і я нічого не заробляю. Особливо незахищеною відчула себе з початком повномасштабного вторгнення. Багато компаній підтримували своїх працівників, допомагали з релокейтом та виплачували зарплату наперед. Я за своїми гонорарами тоді навіть не зверталась. Добре, що замовники все ж заплатили хоча б через місяць. 

Тож фриланс — це повністю моя відповідальність, і тільки я керую своїми проєктами та часом. Це одночасно і плюс, і мінус. 

Про гонорари та стратегії підвищення

Редакції та бізнеси платять за тексти приблизно однаково. Але зазвичай редакції платять більше за тексти для нативної реклами, ніж за редакційні. Часто більше платять в грантових проєктах. Також краще платять за складні тексти та теми, наприклад, айтішні та технічні. Але не завжди доцільно за них братися, бо гонорар може бути в 1,5 раза вищий, а часу ви витратите в 3 рази більше. 

Заробити можна стільки, скільки готовий працювати. Минулого року у плідні місяці я заробляла $1500–2000 за довоєнним курсом. На початку повномасштабної війни замовлення зовсім зникли приблизно на місяць. Але зараз у мене знову багато роботи: стільки ж, як до 24 лютого, ринок потроху оживає.

Періодично я підвищую гонорари, в основному новим замовникам. Зараз багато спілкуюся про гонорари для книжки, і всі редактори кажуть, що за своєю ініціативою рідко їх підвищують. Але готові це робити, якщо просить хороший постійний автор. 

Половина успіху фрилансера — вміння говорити про гонорари та їх підвищення. 

Про самоорганізацію та продуктивність

Хороший графік — коли я здаю один текст на день. Тоді я задоволена своєю продуктивністю та гарно заробляю. При цьому в роботі одночасно може бути до 15 текстів на різних стадіях. За тиждень я можу підготувати від 3 до 7 текстів, але 7 — це коли працюю на вихідних, що не дуже добре. На місяць здаю в середньому 20 текстів.

Організувати роботу допомагають планувальники — у мене це Trello та Google-таблиці. Записую туди всі завдання, на яких вони стадіях та які дедлайни. Цікаво, що чим більше маю завдань, тим більше встигаю. Якщо на тиждень в роботі три тексти, я можу розслабитись і дописати їх на початку наступного. А якщо завал, я така: «Ого, треба працювати», і продуктивність підвищується в рази. 

Варто вміти фокусуватися та відкладати телефон. На днях я написала текст за пару годин, не відволікаючись —  і здивувалася: щось це на мене не схоже. Виявилось, що я просто поставила телефон на зарядку в іншій кімнаті. 

Про стелю у фрилансі

Пропускна здатність — це велика проблема фрилансу. До війни я думала, що з цим робити та навіть планувала разом з подругою відкрити агентство. Бо запит на тексти є, але доводиться відмовляти через брак часу. З початком війни ця ідея стала неактуальною, а зараз зрозуміла, що не хочу цим займатися. Мені більше хотілося б писати книжки для бізнесу, можливо історії підприємців. Поки що я не зайшла в цю нішу, але дуже хочу. 

Поради журналістам, які хочуть перейти на фриланс

• Важливо, щоб матеріал підписували вашим ім’ям. Так на вас виходитимуть інші замовники та ви зможете похвалитися текстом у соцмережах. 
• Пишіть на своїх сторінках, що ви фрилансер і готові брати тексти. Зазначайте, на яких темах спеціалізуєтесь. Наприклад, я позиціюю себе як райтерку текстів про бізнес, нативної реклами та експертних колонок. 
• Підпишіться на усіх редакторів в усіх соцмережах та на тематичні Telegram-канали. Там часто постять вакансії не тільки на фултайм, а й на фриланс та попроєктно. 
• Вчіться писати англійською. Зараз всі шукають англомовних райтерів, оскільки через війну з’явились англомовні проєкти про Україну. Ця ніша поки що не зайнята та має гарні гонорари. 

«З початком повномасштабної війни фриланс перестав годувати»

Вікторія Євтушенко, Суми

На фрилансі 2 роки 

Про перехід на фриланс і пошук клієнтів

Я маю журналістську освіту та довгий час працювала в аграрній журналістиці в різних виданнях. Зокрема була головною редакторкою нішевого сайту для фермерів «Куркуль». У 2016 році захотіла опанувати проєктний менеджмент, тому я пішла з компанії та вступила на магістратуру. Під час навчання трохи фрилансила, а пізніше стала співзасновницею та головною редакторкою сумського лайфстайл-видання ЦУКР. Під час пандемії коронавірусу пішла з проєкту та почала повноцінно займатися фрилансом. 

Замовників знайшла через знайомих та колег. Так у мене з’явилося чотири постійних клієнти: писала матеріали для аграрного видання та ЦУКРу, пресрелізи та інтерв’ю для однієї бізнес-асоціації та пости для проєкту у Facebook, що висвітлював життя територіальних громад Сумської області. 

Цікавий момент — редакція аграрного видання запрошувала мене на збори та внутрішні навчання. Це рідкість для фрилансу, але завдяки цьому я краще розуміла вимоги редакції та писала якісніші тексти. 

Про переваги та мінуси фрилансу 

Коли приймала рішення про перехід на фриланс, бачила для себе кілька переваг:

• Вільний графік. Мені завжди було шкода витрачати час на збори і дорогу зранку. 
• Різноманітність тем. Я хотіла зберегти експертизу в аграрній журналістиці, але також мені подобалось писати і на лайфстайл-теми. 
• Можливість поєднувати фриланс з іншими заняттями. Я пішла в аспірантуру, а також вчила англійську, аби отримати рівень С1.

На жаль, мінусів також вистачає. Про найголовніші розповім нижче.  

Про гонорари та їх непідвищення 

В аграрних виданнях платили за тисячу знаків — 220–250 грн. Обсяг проговорювався під час брифування, в середньому — до 6 000 знаків. Так за один матеріал в середньому можна отримувати 1500 грн. В регіональних виданнях гонорари значно нижчі, ніж у всеукраїнських: за текст незалежно від складності та кількості героїв платять максимум 800 грн. 

Я ніколи не підвищувала вартість своєї роботи. В мене є бар’єр говорити про гонорари та якийсь час здавалось, що ініціатива має йти від роботодавця. Він має побачити цінність в моїй роботі та запропонувати більше грошей. Але зараз розумію, що це погана стратегія, оскільки це погано впливає на весь ринок фрилансерів. 

За тиждень я встигала писати 3–4 великі матеріали та ще кілька текстів для Facebook-проєкту на 2000–3000 знаків. Одного разу вдавалося здати 38 текстів за місяць. 

Про вплив повномасштабної війни на фриланс

Після 24 лютого всі редакції, з якими я працювала, відмовилися від співпраці з фрилансерами та зосередились на тому, аби зберегти штатних працівників. Я розумію і поважаю їхню позицію.  

В цьому і полягають ризики фрилансу, адже ти менш захищений і маєш самостійно дбати про пошук роботодавців. За ці пів року мені вдалося відновити співпрацю лише з ЦУКРом, а нових клієнтів я навіть не шукала. Коли Суми ще були в оточенні, я розсилала резюме на фултайм-вакансії, де шукали англомовних райтерів. Я давно хотіла писати англійською і подумала, що обставини зараз сприяють цьому. Але мене не запросили на жодну співбесіду. Це був момент психологічного надламу, і я застрягла. До того ж мала стереотип, що зараз ніхто не бере нових людей в команду. 

Зараз я вже приходжу до тями та хочу звернутися до психолога за консультацією. Бачу, що продуктивність дуже сильно впала — на один текст витрачаю втричі більше часу, ніж раніше. Тому треба вибиратися з цього стану. Паралельно хочу відгукнутися на кілька запитів щодо роботи з фрилансерами, які бачила впродовж останнього місяця. 

Поради журналістам, які хочуть перейти на фриланс

• Дбайте про фінансову подушку. Це дуже мене врятувало, останні пів року я живу на власні заощадження. 
• Шукайте нових замовників. Я мала чотирьох постійних клієнтів, співпраця з якими була прогнозована за обсягами та грошима. Це мене розслабило, і я не мала іншого пулу замовників. Колись мене навіть тегали під постом українського Forbes, який шукав агрожурналіста. Але я не наважилась спробувати через потенційний конфлікт інтересів з агровиданням, з яким працювала. 
• Ведіть соцмережі. Я дуже рідко постила свої тексти та не розповідала у соцмережах, що пишу на фрилансі. Зараз планую це виправити.  
• Беріться за нові завдання. На фрилансі важко розвиватися, адже комфортніше погодитися на те завдання, яке ти робив вже багато разів і впевнений у своїх силах. Натомість опанування нових форматів та тем дає змогу розвиватися й розширювати коло потенційних замовників. 

Де шукати проєкти журналісту-фрилансеру

1. Facebook-група «Жінки в медіа» — вступити можна після підтвердження адміністраторки групи. У спільноті представниці медіа обговорюють професійні питання та кращі практики. Часто поширюються вакансії та можливості для журналістів. 
2. Telegram-канал «БЛІЦ» — канал про медіа, маркетинг та піар. Авторка каналу часто поширює вакансії та пости редакторів медіа про пошук фрилансерів. 
3. Nibly — застосунок від Львівського медіафоруму, в якому можна знайти проєкти та вакансії для журналістів, редакторів, медіаменеджерів, перекладачів, фотографів, відеографів, піарників, smm-ників в Україні та Європі. Версії для iOS та Android.
4. Telegram-канал «Крезюме Вакансії» — проєкт від Platfor.ma, що публікує вакансії в креативних індустріях.
5. Сайт та Telegram-бот Агент Happy Monday — є багато пропозицій роботи для копірайтерів і контент-менеджерів, серед яких можна зустріти фриланс або попроєктні можливості.

Читайте також

Фриланс у законі: як легально працювати на себе

7 навичок журналіста, які варто прокачати кожному: радить Наталія Соколенко

«Поки зі мною ноутбук, я завжди матиму роботу». Історії фрилансерів в еміграції