9 порад, як не вигоріти рекрутеру

Відтоді як український ринок праці прийшов до тями після ковідної кризи, кількість вакансій, особливо в ІТ-сфері, стрімко росте. Компанії часто змушені закривати їх у режимі «все горить», і така «пожежа» на ринку може призвести до вигорання рекрутерів. Як працювати не на шкоду собі, радить Ірина Сулацька, Recruitment Team Lead, спікерка й авторка статей про рекрутинг.

Порада №1. Працюйте над власним ставленням

Зрозуміти, що робота ніколи не закінчується, а встигнути геть усе — неможливо, було чи не найбільшою перемогою в моїй кар’єрі. Так, можна зробити задачі на завтра вже сьогодні й попрацювати ще годинку-другу, можна постійно погоджуватись на співбесіди після 20:00 і на вихідних чи моніторити робочі месенджери під час відпустки. Але я часто згадую слова знайомого менеджера: «Втомлений працівник — неефективний працівник». 

Звісно, рекрутеру важливо йти на зустріч кандидатам і максимально швидко реагувати на нові обставини з огляду на «пожежу» на ринку, але не варто робити це завжди. Натомість варто зважувати критичність потреби, її результат у довгостроковій перспективі та пам’ятати, що відпочинок — не менш важливий, ніж робота.

Порада №2. Прийміть те, що ви не в змозі змінити

Є багато речей, на які ми, рекрутери, маємо вплив: рівень персоналізації листів, швидкість зворотного зв’язку, оптимізація процесу найму, формування культури рекрутингу в компанії тощо. Але є речі, які нам не підвладні: зараз йде справжня війна за таланти, зарплатні очікування кандидатів випереджають бюджети компаній, і це від нас ніяк не залежить. 

Прийняття того факту, що вплинути на все я не в змозі, значно полегшило мені професійне життя. Мова не про байдужість до кандидатів, компанії чи якості своєї роботи — мова про розуміння того, що наші можливості обмежені.

Порада №3. Плануйте роботу усвідомлено

Ми можемо ставити перед собою суперамбітні цілі: закрити 10 позицій за місяць, провести 30 співбесід за тиждень чи відправити 100 листів за день. Усе це реально, але ціна зависока: вигоріти в такому режимі — простіше простого. 

У мене ніколи не було керівника-рекрутера, тому доводилось ставити собі цілі самостійно — в цьому разі людям із синдромом відмінника легко впасти в крайнощі та спробувати зробити все й одразу. Якщо ви з таких — просто пам’ятайте про цю свою особливість під час планування роботи. 

Коли ставите собі цілі на місяць, будьте амбітними, але не розпорошуйтесь на 20 різних проєктів одночасно: реалізувати їх ефективно, з огляду на поточні оперативні задачі, просто не вийде. Якщо ви працюєте за OKR (метод постановки цілей — прим. ред.), пам’ятайте, що оптимальна кількість амбітних цілей на квартал — 1-3 цілі. Коли створюєте графік на тиждень, залиште один день без мітингів (це дуже класно працює, перевірено на собі). Коли розписуєте задачі на день, плануйте хоча б короткі перерви між різними задачами і не нехтуйте обідом чи прогулянкою бодай навколо будинку. А ще лишіть хоча б одну робочу годину вільною — через високий рівень невизначеності й динамічних змін вона навряд чи такою залишиться. 

Порада №4. Працюйте з очікуваннями інших

Якщо ваша компанія потребує 30 нових людей тут і зараз, та ще й на вузькоспеціалізовані позиції — працюйте з очікуваннями. Звісно, аргументи «це надто багато», «ми не впораємось» не сприймуть серйозно. Домовитись буде простіше, якщо ви:

• покажете аналітику за попередній квартал (середню кількість закритих вакансій, час на їх закриття, коефіцієнт плинності тощо); 
• зробите бодай поверхневий аналіз ринку («Таких спеціалістів лише 20 у місті — ми не зможемо знайти 30, якщо не попрацюємо над очікуваннями чи не почнемо шукати віддалених фахівців»);
• запропонуєте конкретне рішення («Давайте відкриємо власну програму для розвитку джуніорів», «Давайте звернемось до рекрутинг-агентства, я вже маю три потенційні варіанти», «Давайте створимо внутрішню реферальну систему і перетворимо кожного нашого колегу на рекрутера» тощо). 

Робота з очікуваннями різних стейкхолдерів (і бізнесу, і кандидатів, і менеджерів з найму, і команд) — це величезний шматок роботи рекрутера, який допомагає не лише з робочими задачами, але й з пошуком балансу між амбітністю й реалістичністю.

Порада №5. Не забувайте просити про фідбек

Нам може здаватись, що ми робимо недостатньо, і головне слово в цьому реченні — «здаватись». Зворотний зв’язок може легко розвіяти наші сумніви й гіпотези. Майже в кожній компанії передбачені performance review (один із методів оцінки працівників — прим. ред.) та індивідуальні зустрічі з безпосереднім керівником, на яких ви можете почути фідбек щодо своєї роботи. Але ви легко можете просити про зворотний зв’язок і поза формальними механізмами, причому не лише у вашого керівника, а й у кандидатів, менеджерів з найму, колег-рекрутерів. У мене є папка зі скріншотами класних відгуків про мою роботу, і я відкриваю її щоразу, коли мені дуже сумно 🙂 

Порада №6. Приєднуйтесь до професійних спільнот

Не лише безпосередні колеги можуть бути нам підтримкою. Чудова ідея — стати учасником професійної спільноти (Lviv IT HR Club, People First Club тощо). Рекрутери з інших компаній не лише зрозуміють ваші болі й труднощі, а й поділяться досвідом, підкажуть спосіб вирішення непростої ситуації та розкажуть про ефективні інструменти. 

Порада №7. Створіть для команди whine channel

Якщо ви не єдиний рекрутер чи HR generalist в компанії — створіть для себе й колег у робочому месенджері whine channel (буквально перекладається як «канал для скарг чи ниття» — прим. ред.), де ви зможете ділитись складними кейсами, просити про допомогу чи просто кидати смішні меми. Цей простий інструмент може неймовірно піднімати настрій і дозволяє відчути, що ви в цьому човні не одні. 

Порада №8. Не соромтесь брати відпустку чи вихідний раз на кілька місяців 

Думаєте, це очевидна порада? Як показує мій досвід — аж ніяк. Люди часто забувають, що краще взяти один день на відновлення, ніж «лупати сю скалу» з останніх сил і доводити себе до вигорання. Керуйте своїм навантаженням усвідомлено та пам’ятайте, що брати відпустку — наша задача й наша відповідальність. 

Порада №9. Не бійтесь просити про допомогу

Ми можемо працювати майже без сил і все одно викладатись на повну (як любить казати моя мама: «Людина — найадаптивніше створіння на планеті»). Але просити про допомогу і вчасно повідомляти про те, що ви на межі вигорання — у ваших інтересах, тому це, як і відпустка, саме ваша задача. І говорити про труднощі треба тоді, коли ви тільки відчули, що не справляєтесь, а не тоді, коли страждаєте від вигорання вже кілька місяців.

Не варто порівнювати себе з іншими: хтось дійсно може працювати 24/7 і отримувати від цього задоволення, але це не означає, що такою є норма для всіх, бо ми всі різні. Розуміти свої обмеження, знати свої найпродуктивніші години, вміти відчути й задовольнити потребу у відпочинку, щоб не довести себе до вигорання, — не менш важливо, ніж розуміти свої сильні сторони, вміти активізуватись у критичний для компанії момент і викладатись на всі 120%, коли працюєш над важливою задачею.

Читайте також

Де брати, щоб віддавати: чотири джерела HR-енергії

Сіла батарейка: що таке професійне вигорання та як його попередити

Звідки брати внутрішню енергію, якщо її катастрофічно не вистачає