«Я — поганий спеціаліст»: що робити із сумнівами у своїй професійності?

Де межа між об’єктивною критикою і знеціненням? Як не сумніватися в собі та адекватно оцінювати себе, щоб розвиватись і рухатись вперед? Законспектували про це випуск другого сезону авторської програми «хтознаяк» психологині і психотерапевтки Анни Шийчук на Urban Space Radio, записаний за підтримки шведсько-української компанії Beetroot.

Час від часу питати себе: «Чи достатньо хороший я спеціаліст?» — корисне вміння. Це дозволяє зберігати тверезість розуму, професійно зростати, а також виправляти помилки, яких усі ми іноді припускаємось, бо ніхто не ідеальний. Але потрібно дотримуватись балансу між здоровою оцінкою та відвертим критиканством, інакше ви ризикуєте знецінити свої досягнення та емоційно виснажитися.  

Коли ми найчастіше сумніваємося у собі?  

1) Коли нас критикують

Анна Шийчук: «Місяць тому я не дуже добре провела терапевтичну сесію і розуміла це. Від свого старшого викладача я отримала фідбек — що було не так і як краще зробити наступного разу. Здавалося б — нормальна та адекватна практика зворотного зв’язку. Втім, моя реакція була НЕ нормальною — у мене тремтіли руки, я почервоніла, у голові стало порожньо».

Знайома реакція?

Два основних почуття, які можуть збурювати вашу свідомість у подібній ситуації — це сором та страх. Сором — бо ви зробили щось не так і не виправдали очікувань. Страх — бо хтось побачить вашу помилку і зрозуміє, що ви недостатньо хороший спеціаліст (так проявляє себе синдром самозванця). Такий коктейль зі страху та сорому відбирає мову і здатність тверезо аналізувати факти й адекватно реагувати на критику — іноді цілком об’єктивну й справедливу. 

2) Коли ми проходимо професійну адаптацію

Професійна адаптація — це період пристосування до нового місця роботи чи нової професії. Скажімо, ви багато років працювали в одній компанії, але звільнилися й пішли в іншу. Або кардинально змінили професію. 

Професійна адаптація також відбувається на самому початку кар’єри — наприклад, під час навчання в університеті або після його закінчення, коли ми розуміємо, що навчання-навчанням, але «хто я і що маю робити далі?». 

Радянська система ніби запрограмувала нас на те, щоб мати одну стабільну роботу: вивчився, отримав диплом і працюєш до пенсії. Життя було розписане повністю, тривоги невизначеності було набагато менше.

Але зараз ми живемо в умовах ринкової економіки, тому наша тривожність зростає. І це нормально, адже дає нам свободу приймати власні рішення і змінюватись відповідно до обставин чи своїх бажань. Під час процесу адаптації ця тривожність навалюється у вигляді запитань: «Що робити? А що буде? А як буде? А як краще?».

Відчуття, що ви недостатньо хороший спеціаліст, — частина цього процессу. Адаптація до нового місця роботи триває 1-3 місяці, у когось — до року. Що з цим робити? Не заганяти себе й нагадувати, що абсолютно нормально — не відчувати 100% впевненості на новому місці. 

3) Коли ми вигоріли

Професійне чи емоційне вигорання — це процес, коли знижується працездатність, накривають сум, апатія і нудьга на роботі, коли не радує нічого з того, що радувало раніше, коли дратують дрібниці і немає сил досягати результатів. Однією з особливостей вигорання є відчуття, що ви робите щось недостатньо добре, коли ваша упевненість у собі як професіоналі зменшується. Крім того, ви і справді можете робити більше помилок від утоми чи вигорання.

Анна Шийчук: «Це особливість нашого покоління. Ми постійно прагнемо більшого, викладаємося на повну і досягаємо результатів, що заслуговують на повагу та захват. Але разом із тим всередині чи не кожного сидить критик, від якого рідко можна почути щось конструктивне. Тільки: “А ти точно добре зробила? Ну і що особливого у тому, що ти зробила? Та нікому це не потрібно”». 

Як впоратись зі своїми сумнівами?

Якщо наш внутрішній критик говорить голосніше, ніж решта внутрішнього світу, є ймовірність, що він сильно зіпсує вам життя своїми зауваженнями. Що з ним робити?

1. Визначте для себе чіткі критерії професіоналізму

Якщо ви вважаєте себе недостатньо хорошим спеціалістом, чітко окресліть, якими критеріями ви при цьому керуєтесь. Ви можете очікувати, що ці критерії сформує для вас хтось інший, але я пропоную виокремити їх для себе самостійно. Це не має бути безмежний список — хай це будуть 5-7 пунктів, які ви зможете тримати в голові. Як тільки у вас виникне відчуття незадоволення собою, перевірте себе за цим списком — ви дійсно зробили щось не те чи просто накручуєте себе?

2. Поговоріть із кимось

Із колегами, яким ви довіряєте, або з вашим ментором. На жаль, в Україні поки що явище менторства у компаніях слабо розвинене, тоді як у Європі це вже звична практика. Тому потурбуйтесь про свій професійний розвиток самі — знайдіть когось із вашої сфери, хто б допоміг вам зрозуміти, на якому рівні ви знаходитесь, як краще зробити те чи інше, куди рости тощо. 

3. Навчіться просити про допомогу 

Це часто складно, особливо якщо ви схильні до перфекціонізму. Якщо ви намагаєтесь робити все ідеально, вам може бути соромно просити про допомогу — це означає визнати, що ви чогось не знаєте чи не вмієте. Але ви і СПРАВДІ не знаєте всього. Тому цей сором не має сенсу і просто токсичний. За 2-3 таких звернення ви побачите, що світ не перевернеться, люди нормально реагують на ваші прохання і не перестають вас поважати, а ваші результати, навпаки, стають кращими. 

4. Дайте собі право на помилку

Ви не можете весь час бути ідеальними, ми ж усі живі істоти. У психотерапії є таке поняття — достатньо хороші батьки. Батькам краще бути не ідеальними, а достатньо хорошими — це дозволить дитині здобувати власний досвід, помилятися, адекватно сприймати свої помилки і вчитися на них. Спробуйте і ви бути «достатньо хорошим» спеціалістом. 

5. Продумайте найгірший сценарій 

Коли я дуже боюсь помилитися, я питаю себе: «А що найгірше може трапитись?» Коли ви зрозумієте оцю найгіршу точку, страх стане не таким суттєвим — бо ви для себе вже визначили найгірший результат, він не буде для вас неочікуваним. Так із ним простіше працювати й не боятися.

6. Достатньо відпочивайте

Цілеспрямовано додавайте у свій насичений графік відпочинок. Вигадуйте різні активності, що розважають вас і перезаряджають. Як короткотривалі — сон, спорт, кіно, так і довші за часом — подорожі, ретрити тощо. Із відчуттям свіжості і перезавантаження трохи зменшиться і бажання постійно критикувати себе.

Більше випусків авторської програми Анни Шийчук «хтознаяк» можна прослухати у вигляді подкасту за посиланням.

Читайте також

«Я всьо»: що робити з вигоранням, якщо просто відпочити — недостатньо

Страх невдачі: як не дати йому зруйнувати ваші плани та кар’єру

Комплекс відмінника: коли прагнення бути найкращим заважає жити